ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" липня 2013 р. м. Київ К-43024/10
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Пилипчук Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Відродження Полісся»
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010
у справі №2-а-421/10/1070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Відродження Полісся»
до Державної податкової інспекції у м.Славутичі Київської області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2010 позов задоволено. Визнано протиправними дій ДПІ у м.Славутичі Київської області відносно встановлення суми завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в боку ТОВ - фірми «Відродження Полісся» та скасовано податкові повідомлення-рішення від 15.01.2009 №0000011501/0, від 26.05.2009 №0008141502/0, від 23.06.2009 №0008451502/0, від 21.07.2009 №0008631502/0, від 10.08.2009 №0008711502/0, від 11.09.2009 №0008951502/0, від 13.10.2009 №0009041502/0, від 11.11.2009 №0009351502/0, від 15.01.2010 №0000011502/0.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2010 скасовано. Постановлено нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача, поданої за жовтень 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 01.12.2008 №1293/15/13737133.
У акті перевірки податковий орган дійшов висновку про зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на суму 781134,00 грн. внаслідок порушення позивачем вимог підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2008 №0006411501/0 за формою «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість в розмірі 781134 грн.
Незважаючи на це позивач в наступних податкових деклараціях за листопад, грудень 2008 року та впродовж 2009 року продовжив декларувати наявність суми від'ємного значення між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом, а також наявність права на отримання відповідної суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
У грудні 2008 позивач подав до ДПІ у м. Славутичі заяву від 19.12.2008 про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 798818,00 грн. До заяви позивач додав розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2008 року, довідку щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2008 року, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
У січні 2009 року відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача, поданої за листопад 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від14.01.2009 №01390/1501/13737133. У акті перевірки податковий орган дійшов висновку про зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на суму 798818,00 грн.
За наслідками перевірки податковим органом за порушення позивачем вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2009 № 0000011501/0 за формою «В1» про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість в розмірі 798818,00 грн.
У квітні 2009 року відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача, за наслідками якої складено акт від 15.04.2009 №411/1502/13737133.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2009 №0008141502/0 за формою «В1», згідно з яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість в розмірі 812176,00грн.
У подальшому, в червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2009 року за тих самих обставин податковим органом проведено документальні невиїзні (камеральні) перевірки податкових декларацій позивача та з тих самих підстав прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.06.2009 №0008451502/0, від 21.07.2009 №0008631502/0, від10.08.2009 №0008711502/0, від 11.09.2009 №0008951502/0, від 13.10.2009 №0009041502/0, від 11.11.2009 №0009351502/0, від 15.01.2010 №0000011502/0 за формою «В1» , згідно з якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок податкових зобов'язань наступних податкових періодів) з податку на додану вартість в розмірі 812176,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача, що позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість допускалися методологічні помилки, що призвели до завищення суми бюджетного відшкодування, оскільки включався податковий кредит попередніх податкових періодів, починаючи з червня 2007 року, який декларувався як залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового період (р.26 декларації).
Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податків, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (рядок 25.1).
Відповідно до абзацу «а» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом внаслідок таких перевірок, то платнику надсилається податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку, за висновками податкового органу, які підтримані судом апеляційної інстанції, що стало підставою для скасування рішення суду першої інстанції, вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду визначаються підпунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон України від 03.04.1997 №168/97-ВР), в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного
значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів
(послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів
(послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування
включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
З аналізу вищенаведених норм, виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в пункті 1.8 статті 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду, в якому сталася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку згідно підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).
На підтвердження такого розуміння правильності застосування вказаного підпункту слугує нова редакція цього підпункту, викладена в Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 № 309-VI.
Таким чином, Закон не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.
Виходи з аналізу вищенаведених норм, правильними є висновки суду першої інстанції про помилковість доводів відповідач, що бюджетному відшкодуванню підлягає лише частина від'ємного значення за останній попередній податковий період, і що таке право платника податку не може поширюватись на інші попередні податкові періоди, у зв'язку з чим, за відсутності спору щодо правильності визначення позивачем суми від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, позбавлення платника права на отримання бюджетного відшкодування, є протиправним.
Крім того, наслідком застосування положень абзацу «а» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР є прийняття податкового повідомлення за формою «В2» в якому визначається сума заниження бюджетного відшкодування, яка не може надалі бути заявленою платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів (тобто не може бути відображена ані в рядку 25.1, ані в рядку 25.2 декларації). Доказів прийняття такого повідомлення за формою «В2» податковим органом не надано.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, яке було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми «Відродження Полісся» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2010 скасувати.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.02.2010 залишити в силі.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді О.М.Нечитайло
Н.Г.Пилипчук
Судове рішення № 32332876, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 01.07.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-421/10/1070. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: