Ухвала суду № 32332871, 27.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 року м. Київ К/9991/330/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010

у справі № 2-а-8250/10/2070

за позовомДержавного підприємства «Харківський завод транспортного устаткування»доДержавної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Харківський завод транспортного устаткування» (далі по тексту - позивач, ДП «Харківський завод транспортного устаткування») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010, позов задоволено у повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної невиїзної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів за 2009 рік ДП «Харківський завод транспортного устаткування», відповідачем складено акт від 07.06.2010 № 5030/172/14309764, яким встановлено порушення позивачем вимог ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», а саме: несвоєчасна сплата суми узгодженого зобов'язання по податку з власників транспортних засобів за 2009 рік.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.06.2010 № 0001631702/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 8623,50 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 зазначено, що кошти з рахунків з рахунків банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з п. 3.8 Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику податку.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним в ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених таким платником.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем узгоджено суму податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів на 2009 рік розрахунками суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів: від 24.02.2009 № 8633, від 24.02.2009 № 8638 та уточненими розрахунками від 24.02.2009 № 8639, від 09.07.2009 № 49251.

У відповідності до зазначених розрахунків позивачем були сплачені поточні зобов'язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, що підтверджується платіжними дорученнями від 14.04.2009 № 60 призначення платежу - податок з власників транспортних засобів та самохідних шасі за 1 квартал 2009, від 08.07.2009 № 425 призначення платежу - податок з власників транспортних засобів та самохідних шасі за 2 квартал 2009, від 05.10.2009 № 839 призначення платежу - податок з власників транспортних засобів та самохідних шасі за 3 квартал 2009.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, серед яких немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що законодавством не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова