Постанова № 32332492, 11.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 року Справа № 5021/1722/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М.,

за участю представників: позивача - Єфременка О.О.

відповідача -

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Сумської області від 17 грудня 2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ТзОВ "Шостка-тепло" про стягнення 10850,42 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача про стягнення 10850,42 грн. штрафних санкцій, в тому числі 835,89 грн. інфляційних втрат, 4574,40 грн. пені, 4165,28 грн. штрафу, 1301,85 грн. 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором №14/2525/11 купівлі-продажу природного газу від 30 вересня 2011 року

Рішенням господарського суду Сумської області від 17 грудня 2012 року (суддя Соп'яненко О.Ю) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1301,85 грн. 3% річних, 835,89 грн. інфляційних збитків, судовий збір. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати в частині відмови в стягненні суми пені та штрафу, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій, 30 вересня 2011 року між сторонами у справі був укладений договір №14/2525/11 купівлі-продажу природного газу, згідно умов якого позивач (постачальник) зобов'язався передати покупцеві (відповідачу) в четвертому кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, а покупець зобов'язувався прийняти та своєчасно оплачувати природний газ в строки і на умовах, передбачених даним договором.

Вартість природного газу передбачена п.5.2 вказаного договору з урахуванням змін, внесених до договору Додатковими угодами, укладеними до основного договору.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та правильно встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, на виконання умов укладеного договору позивачем за період жовтня місяця 2011 року було поставлено відповідачеві природний газ обсягом 15608 тис. куб. м на загальну суму 59503,94, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року (а.с.17).

Таким чином, суд вважає, що місцевий господарський суд при розгляді справи, дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, належним чином оцінивши їх в сукупності, дійшов обгрунтованого висновку про те, що в порушення умов укладеного договору відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий ним від позивача природний газ своєчасно не виконав, внаслідок чого позивачем відповідачеві були нараховані 3% річних в сумі 1301,85 грн., інфляційні втрати в розмірі 835,89 грн., пеня в розмірі 4574,40 грн. та 4165,28 грн. штрафу, що стало підставою для звернення позивача до відповідача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 11 грудня 2007 року у справі №7/314-07 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостка-Тепло", введена процедура розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 77).

Ухвалою суду від 20 вересня 2012 року у справі №7/314-07 продовжено процедуру санації до 01.01.2013 року (а. с. 78).

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на викладене, суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 835,89 грн. інфляційних нарахувань та 1301,85 грн. 3% річних, відмовивши позивачеві в частині стягнення з відповідача 4574,40 грн. пені та 4165,28 грн. штрафу.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Сумської області від 17 грудня 2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

Б.М. Грек