Ухвала суду № 32332241, 11.07.2013, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 4с-175/3046/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2013 pоку Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Борисова С.А.,

при секретарі Міронові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне скаргу ОСОБА_1 на дії державних виконавців, визнання постанов протиправними та скасування постанов державних виконавців, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним, посилаючись на те, що 15.08.2012р. державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 33928721 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-2212/11 від 30.07.2012 року Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торговий Дім «Камаз» заборгованості в розмірі 1002445,00 грн. 20.08.2012р. державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_2 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження №33928721. 06.02.2013р. державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_3 в межах виконавчого провадження №33928721 винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 15.05.2013 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_4 винесено постанову про розшук майна боржника у виконавчому провадженні №33928721. 01.06.2013 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5 винесено постанову про складання акту опису і арешта автомобіля НОМЕР_1 та передачу його ОСОБА_6 на відповідальне зберігання. ВДВС Солонянського РУЮ Дніпропетровської області було складено акт опису та арешту майна автомобіля НОМЕР_1 від 01.06.2013 року. 10.06.2013 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5 винесено вимогу про зобов'язання ОСОБА_6 повернути Жовтневому ВДВС Дніпропетровського МУЮ автомобіль НОМЕР_1 переданий йому на відповідальне зберігання. ОСОБА_1 вважає вищевказані дії та постанови державних виконавців Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні ОСОБА_1 скаргу підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представник ТОВ «Торговий Дім «Камаз» ОСОБА_8 скаргу не підтримали та просили відмовити у її задоволенні.

ОСОБА_7 та представником ТОВ «Торговий Дім «Камаз» до суду були наданні письмові заперечення проти скарги.

Вислухавши думку учасників судового засідання та дослідивши матеріали скарги, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КАМАЗ» звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості.

21 червня 2011 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Торговий Дім «КАМАЗ» до ОСОБА_1, про відшкодування заборгованості задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, мешкає АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «КАМАЗ» (місце знаходження 02105 м. Київ, вул. Павла Усенка, буд.8, р/р 26003301002835 в ВАТ ВТБ Банк м. Київ МФО 321767, ідентифікаційний код 31570627) основну суму боргу за договором №1-к-09 від 27 травня 2009 року станом на 21 червня 2011 року у розмірі 750625 грн.; пеню згідно п. 5.2 договору №1-к-09 від 27 травня 2009 року станом на 21 червня 2011 року у розмірі 4580250 грн.; сплачені позивачем при подачі позову судові витрати по справі 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнути 5332695 (пять мільйонів триста тридцять дві тисячі шістсот девяносто пять) грн.

15 травня 2012 року колегією суддів судової палати у цивільній справі апеляційного суду Дніпропетровської області було ухвалено рішення апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а саме заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2011р., в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "КАМАЗ" пені згідно п. 5.2 договору №1-к-09 від 27.05.2009р. станом на 21.06.2011р. змінити з суми 4580250грн. на суму 250000грн. Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 1250грн.

15.08.2012р. державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_2 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №33928721 на примусове виконання виконавчого листа №2-2212/11 виданого 30.07.2012р. Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 750625,00 грн., пеню в розмірі 25000,00 грн., судового збору 1700,00 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ, а всього 1002445,00 грн. На адресу боржника була направлена зазначена постанова про відкриття виконавчого провадження відповідно до супровідного листа №04-14/19815 від 15.08.2012р.

20.08.2012р. державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_2 була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. На адресу боржника була направлена зазначена постанова відповідно до супровідного листа №04-14/19816 від 20.08.2012р.

06.02.2013р. державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_9 була винесена постанова про арешт коштів боржника. На адресу боржника була направлена зазначена постанова відповідно до супровідного листа №2499/2 від 07.02.2013р.

15.05.2013р. державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_4 була винесена постанова про розшук майна боржника. На адресу боржника була направлена зазначена постанова відповідно до супровідного листа №14624/2 від 15.05.2013р.

01.06.2013 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5 винесено постанову про складання акту опису і арешту автомобіля НОМЕР_1 та передачу його ОСОБА_6 на відповідальне зберігання.

01.07.2013р. державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_5 була винесена постанова про доручення перевірки. На адресу боржника була направлена зазначена постанова відповідно до супровідного листа №23681/2 від 10.07.2013р.

Згідно із ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 385 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ. Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із п. 8 ст. 90 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі визнання фізичної особи - підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи - підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з підстав, не повязаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 6 ст. 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у постанові про визнання фізичної особи - підприємця банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна.

Відповідно до п. 6 ст. 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» продажу підлягає все майно фізичної особи - підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КАМАЗ» звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування заборгованості, як до фізичної особи.

Також державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ ОСОБА_2 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №33928721 на примусове виконання виконавчого листа №2-2212/11 виданого 30.07.2012р. Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, відносно ОСОБА_1, як фізичної особи.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин визнаються фізичні та юридичні особи.

Той факт, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 був визнаний банкрутом не позбавляє його обов'язків, які виникли в результаті здійснення своїх прав, як фізичної особи.

Разом з тим, кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це право закріплено і в статті 50 ЦК України. При цьому зазначається, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Тобто, громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки "підприємець".

Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

При цьому, юридичний статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності.

Чинним законодавством не уточнюється поняття фізичної особи з поняттям фізичної особи підприємця.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. (Стаття 388 ЦПК України)

Проте, скаржником в порушення частин 1, 4 ст.60 ЦПК України не надано суду доказів порушення його прав, що позбавляє суд можливості зробити висновок про порушення його прав. За таких обставин, вимоги скаржника не можна визнати обґрунтованими, а тому вони задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. (Стаття 388 ЦПК України)

Керуючись, ст.ст. 1, 11, 57, 52, 40 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 90, 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 383, 385, 387 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Скаргу ОСОБА_1 на дії державних виконавців, визнання постанов протиправними та скасування постанов державних виконавців залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в пятиденний строк з дня її проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя

ОСОБА_10