Ухвала суду № 32323697, 05.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Хацько Н.О.

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2013 року справа №242/1605/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Святодух О.Б., з участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Стрельника Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 16 травня 2013 року у справі № 242/1605/13-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання дій неправомірними щодо перерахунку розміру пенсії з втрати годувальника,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області (далі - відповідач, пенсійний орган) про визнання дій неправомірними щодо перерахунку розміру пенсії з втрати годувальника.

Позивач просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, у зв'язку з втратою годувальника з 01.04.2011 року відповідно з вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника. Зобов'язати відповідача доплатити невиплачену суму пенсії, починаючи з 01.04.2013 року.

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 16 травня 2013 року позов було задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що при винесенні рішення суд виходив з того, що відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовується лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і вислугу років.

Позивачці вже призначалась пенсія по втраті годувальника з 10.07.2002 року і на підставі звернення їй було поновлено пенсію по втраті годувальника з урахуванням вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно із статтею 44 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних. Таким чином пенсія ОСОБА_4 було призначена відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 30% заробітку годувальника, вимоги щодо призначення пенсії по втраті годувальника за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є незаконними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Абзацом 2 п. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено що дружина померлого, яка втратила джерела засобів існування має право на отримання пенсії в зв'язку із втратою годувальника.

Пунктом 8 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання призначаються у відповідності з Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», стаття 33 якого передбачає, що пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.

Стаття 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» містить наступні приписи: 1. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. 2. Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірах, визначених частино:-: першою цієї статті, виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.

Відповідно до абзацу 2 п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і вислуги років.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що перерахунок пенсії позивачу із застосуванням відповідачем положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» є таким, що здійснений з порушенням норм матеріального права. Відповідачем помилково не враховано положення зазначене у Преамбулі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно з яким, зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 16 травня 2013 року у справі № 242/1605/13-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про визнання дій неправомірними щодо перерахунку розміру пенсії з втрати годувальника - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 05 липня 2013 року, в повному обсязі складена 10 липня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В.Білак

Судді Т.Г.Гаврищук

М.Г.Сухарьок