Рішення № 32322617, 01.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2013 р. Справа № 914/2189/13

За позовом: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфт-Еко", м. Львів

про стягнення 25 473 грн. 65 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: Олійник Л.В., представник (довіреність №26 від 20.05.2013 р.);

від відповідача: не з'явився

Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго", м. Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфт-Еко", м. Львів про стягнення 25 473 грн. 65 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 07.06.2013 р. призначив розгляд справи на 17.06.2013 р. Ухвалою суду від 17.06.2013 р., враховуючи подане представником відповідача клопотанням, розгляд справи було відкладено на 01.07.2013 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити з підстав, викладених в позовній заяві. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді, на виконання умов якого відповідачу надано відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості теплової енергії в гарячій воді виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становила 24 853 грн. 09 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості теплової енергії в гарячій воді, відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 620 грн. 56 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить 25 473 грн. 65 коп.

В судове засідання 01.07.2013 р. відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, а також те, що розгляд справи відкладався, відповідач мав достатньо часу, щоб надати суду відзив з приводу заявленого позову, представником відповідача не обґрунтовано неможливості явки представника відповідача та не представлено доказів на підтвердження існування обставин, які унеможливлюють явку, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та у відповідності до ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 01.07.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.07.2013 р.

Заслухавши пояснення представника сторони, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.03.2007 р. між ЛМКП "Львівтеплоенерго" (орендодавець) та ТзОВ "Ліфт-Еко" (орендар) було укладено договір №06/19.07.01 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

За цим договором орендодавець (позивач) бере на себе зобов'язання постачати орендарю (відповідачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах в орендоване приміщення за адресою: вул. Дж. Вашінгтона, 13а, а орендар (відповідач) зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії. Відповідно до цього додатку, позивач постачає теплову енергію до об'єкта відповідача за адресою м. Львів, вул. Дж. Вашінгтона, 13а.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач забезпечив об'єкт відповідача з серпня 2010 р. по березень 2013 р. тепловою енергією в гарячій воді у відповідних обсягах на загальну суму 26 539 грн. 14 коп., що підтверджується рахунками на оплату, актами приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.1. договору орендар зобов'язаний щомісячно до 15 числа підписувати акт приймання-передачі теплової енергії. Безпідставна відмова від підписання акту не допускається. У випадку наявності заперечень орендар зобов'язаний письмово повідомити про це орендодавця протягом 10-днів з дня отримання акту. У протилежному випадку акт вважається підписаним зі сторони орендаря.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що оплата за послуги теплопостачання проводиться орендарем (відповідачем) відповідно до діючих тарифів, шляхом перерахування на рахунок орендодавця коштів не пізніше 10-ти днів після отримання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриману теплову енергію виконав частково, станом на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 24 853 грн. 09 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Як зазначалося вище, пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що орендар зобов'язаний щомісячно до 15 числа підписувати акт приймання-передачі теплової енергії. Безпідставна відмова від підписання акту не допускається.

Таким чином, непідписання відповідачем актів приймання-передачі не спростовує факту отримання останнім теплової енергії у відповідних обсягах, оскільки жодних обґрунтованих письмових заперечень відповідачем позивачу не надсилалося, суду не представлено.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 620 грн. 56 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 24 853 грн. 09 коп. основного боргу, 620 грн. 56 коп. 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліфт-Еко", м. Львів, вул. Пекарська, 95 (ідентифікаційний код 31658533) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів, вул. Данила Апостола, 1 (ідентифікаційний код 05506460) 24 853 грн. 09 коп. основного боргу, 620 грн. 56 коп. 3% річних, 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.