Рішення № 32318746, 10.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2013 р. Справа № 914/2000/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів;

до відповідача: Львівського державного науково - проектного інституту «ЛьвівбудмНДІпроект», м. Львів;

про: стягнення 79 529 грн. 74 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Грицак Г.І. - представник на підставі довіреності від 23.01.2013 року;

відповідача: Cолоп В.В. - представник на підставі довіреності № 46 від 03.07.2013 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 27.05.2013 року порушено провадження у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Львівського державного науково-проектного інституту «ЛьвівбудмНДІпроект» про стягнення 79 529 грн. 74 коп. Розгляд справи призначено на 19.06.2013 року.

У судовому засіданні 19.06.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вимоги попередньої ухвали суду виконав, подав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем та зарахуванням. Представник відповідача не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом відкладено розгляд справи на 03.07.2013 року.

У судовому засіданні 03.07.2013 року представник відповідача подав копії платіжних доручень про часткову сплату боргу. Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 10.07.2013 року.

У судовому засіданні 10.07.2013 року представник відповідача позов визнав, подав платіжні доручення про часткову сплату боргу. Представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. Подана заява прийнята судом.

Представникам сторін, що брали участь в судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовилися.

У судовому засіданні 10.07.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді. Львівське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до Львівського державного науково-проектного інституту «ЛьвівбудмНДІпроект» про стягнення 79 529 грн. 74 коп.

01.12.2002 року між Львівським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник) та Львівським державним науково-проектним інститутом «ЛьвівбудмНДІпроект» (надалі по тексту рішення - відповідач, споживач) було укладено договір № 5023 Р про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі по тексту рішення - договір). Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався постачати теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язувався отримувати та оплачувати її за встановленими тарифами, своєчасно і в повному обсязі.

З огляду на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті отриманої теплової енергії, у нього виникла заборгованість в розмірі 77 094 грн. 69 коп., на яку позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 413 грн. 15 коп. та пеню в розмірі 2 021 грн. 90 коп.

У процесі розгляду справи позивачем зменшено розмір позовних вимог у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем на суму 22 622 грн. 09 коп.

При цьому, позивачем подано клопотання (вх. № 23423/13 від 19.06.2013 року) про зарахування сплачених відповідачем коштів в рахунок нарахованої пені, що складає 2021 грн. 90 коп.

Відповідач наявність боргу визнав, позовні вимоги вважає обґрунтованими та підставними.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне: 01.12.2002 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівобленерго» та Львівським державним науково-проектним інститутом «ЛьвівбудмНДІпроект» укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 5023 Р. Договір набув чинності з дня його підписання і діє до 01.10.2003 року.

Строк дії договору продовжувався відповідно до п. 10.4. договору.

Як зазначено в п. 1 договору, енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до договору на опалення, вентиляцію і гаряче водопостачання.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими не забороненими законодавством формами.

Відповідно до п. 6.3 споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Відповідно до п. 7.2.3 споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

На виконання умов договору позивач розпочав постачання теплової енергії в гарячій воді. 05.12.2012 року між сторонами було підписано акт про включення систем тепло споживання, згідно з яким постачальник продовжив надання теплової енергії споживачу. Проте відповідач свої договірні зобов'язання по оплаті теплової енергії належним чином та у повному обсязі не виконує, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 16.12.2012 року по 20.04.2013 року в розмірі 79 529 грн. 74 коп., з яких 77 094 грн. 69 коп. основний борг, 413 грн. 15 коп. 3 % річних та 2 021 грн. 90 коп. пені.

У процесі розгляду справи відповідач сплатив частину боргу в розмірі 22 622 грн. 09 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень № 136 від 10.06.2013 року на суму 5 613 грн. 33 коп., № 155 від 01.07.2013 року на суму 5 030 грн. 18 коп., № 164 від 08.07.2013 року на суму 11 978 грн. 58 коп.

Із врахуванням викладеного, та клопотання позивача від 19.06.2013 року (вх. № 23423/13 від 19.06.2013 року) сума позову зменшилась і складає 56494 грн. 50 коп. основного боргу та 413 грн. 15 коп. 3% річних.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Згідно з положеннями п. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом вище, 01.12.2002 року сторони уклали договір № 5023 Р про постачання теплової енергії в гарячій воді, що став підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між позивачем і відповідачем. Також судом встановлено та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, що з грудня 2012 року відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зменшуючи розмір позовних вимог, позивач зменшує розмір боргу на суму 22 622 грн. 09 коп., сплачену згідно з банківськими виписками та платіжними дорученнями, копії яких долучено до матеріалів справи. Згідно клопотання від 19.06.2013 року частина сплаченої позивачем суми зараховується в рахунок нарахованої пені. Відповідно сума позову з урахуванням 3 % річних становить 56 907 грн. 65 коп., а не 56 896 грн. 65 коп., як вказує у клопотанні від 10.07.2013 року позивач.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 N 18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку зі зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі здійсненим у відповідності до законодавства судом перерахунком 3 % річних (враховуючи, що кількість днів у 2012 році становила 366), сума 3 % річних становить 412 грн. 91 коп., а не 413 грн. 15 коп., як зазначав позивач.

Представник відповідача у судовому засіданні наявність боргу визнав, докази часткової його сплати знаходяться в матеріалах справи.

Із врахуванням викладеного суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 56 907 грн. 41 коп., з яких 56 494 грн. 50 коп. основний борг та 412 грн. 91 коп. 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Львівського державного науково-проектного інституту «ЛьвівбудмНДІпроект» (79034, Львівська обл., м. Львів, Сихівський район, вул. Тернопільська, буд. 10 код ЄДР 05516406) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівобленерго» (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, код ЄДР 05506460) 56 494 грн. 50 коп. заборгованості за договором, 412 грн. 91 коп. 3 % річних та 1720 грн. 50 коп. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

У задоволенні позовної вимоги в частині стягнення 24 копійки 3 % річних відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 10.07.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв