Рішення № 32318725, 03.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2013 р. Справа № 914/1844/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український Центр "Медсервіс", м. Львів;

до відповідача: Турківської комунальної центральної районної лікарні, с. Завадівка, Турківський район, Львівська область;

про: стягнення 51 638 грн. 60 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Гентош Р.Є. - представник на підставі довіреності б/н від 10.05.2013 року, адвокат;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 18.05.2013 року порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український Центр "Медсервіс" до Турківської комунальної центральної районної лікарні про стягнення заборгованості в розмірі 51 638 грн. 60 коп. Розгляд справи призначено на 12.06.2013 року.

З огляду на неявку представника відповідача розгляд справи було відкладено на 03.07.2013 року.

У судовому засіданні 03.07.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 03.07.2013 року не з'явився, причини неявки не повідомив, відзиву не подав, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Цивільного кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.07.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю "Західно-Український Центр "Медсервіс" звернулося до Турківської комунальної центральної районної лікарні з вимогою про стягнення заборгованості в сумі 51638 грн. 60 коп.

Позивач у позовній заяві вказує, що 02.04.2013 року між ним та відповідачем було укладено договір № 02/11 на підставі якого він виконав роботи для відповідача вартістю 46832 грн. 21 коп., за які останній не розрахувався.

Відповідач доказів здійснення оплати чи спростування боргу не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне: 02 квітня 2013 року між Турківською комунальною центральною районною лікарнею (замовником згідно з договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західно-Український Центр "Медсервіс" (виконавцем згідно з договором) було укладено договір про виконання разових робіт № 02/11.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язався здійснити демонтаж комплекса рентгенодіагностичного стаціонарного Хіралюкс-2 зав. № 10400001, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити вартість виконаних робіт, яка відповідно до п. 2.1 договору складає 46832 грн. 21 коп.

На виконання умов договору позивач виконав узгоджені сторонами роботи, що підтверджується приймально-здавальним актом від 02.04.2013 року до договору № 02/11.

Відповідно до п. 4.3 договору замовник зобов'язався повністю оплатити повну вартість виконаних робіт протягом дев'яти днів з моменту підписання приймально-здавального акту.

Станом на дату подання позову відповідачем розрахунки не проведено, що стало підставою звернення позивача до суду.

Докази оплати вище встановленого боргу в матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зазначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судом, 02 квітня 2013 року сторони уклали договір № 02/11 на виконання разових робіт, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як встановлено судом, акт здачі-приймання робіт підписаний сторонами 02.04.2013 року, жодних зауважень чи заперечень щодо виконаних робіт у відповідача не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 4.3 договору замовник зобов'язався повністю оплатити повну вартість виконаних робіт протягом дев'яти днів з моменту підписання приймально-здавального акту. Тобто, станом 12.04.2013 року відповідач повинен був здійснити узгоджену сторонами оплату вартості виконаних робіт.

У статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням викладеного, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення 46832 грн. 21 коп. основного боргу та 123 грн. 17 коп. 3% річних.

Крім цього, позивачем нараховано 4683 грн. 22 коп. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 5. 1 договору у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт замовник сплачує на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки або штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми простроченого платежу за вибором виконавця, а також відшкодовує збитки, завдані несвоєчасною оплатою, в тому числі збитки, завдані інфляцією, відповідно до індексу інфляції, визначеного державними органами України.

Як зазначено в ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Із врахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимог в частині стягнення 46832 грн. 22 коп. штрафу.

Загальна сума, що підлягає стягненню, із врахуванням основного боргу, 3% річних та 10% штрафу складає 51638 грн. 60 коп.

Позивач також просить суд стягнути із відповідача 2581 грн. 00 коп. судових витрат понесених ним в зв'язку із сплатою адвокатських послуг.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

У наведеній постанові зазначено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Також у даному пункті вказано, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Тому, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2002 р. зі справи N 30/63).

В підтвердження витрат, понесених позивачем на отриманням адвокатських послуг до матеріалів справи долучено договір № 08-05/13 від 08.05.2013 року, укладений між позивачем (замовником згідно договору) та адвокатом Гентош Ростиславом Євгеновичем (виконавцем згідно договору), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Гентоша Р.Є. № 322 від 30.04.2004 року, та видатковий касовий ордер № 10 від 08.05.2013 року про оплату 2581 грн. 00 коп. відповідно до п. 1.2 договору № 08-05/13.

Із врахуванням викладеного, суд вважає вимогу позивача про відшкодування йому витрат понесених ним на адвокатські послуги обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Однак, суд вважає за доцільне зменшити розмір судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги адвоката, до 2000 грн. 00 коп. Право на зменшення розміру відшкодування витрат, понесених позивачем на оплату вартості правової допомоги адвоката, передбачене п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», відповідно до якого суд з урахуванням конкретних обставин справи може обмежити розмір відшкодування з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відповідно до даного пункту постанови до уваги судом можуть братись тривалість розгляду і складність справи. Суд вважає дану справу не складно та не тривалою, і тому вважає за доцільне обмежити розмір відшкодування судових витрат, понесених позивачем на оплату вартості послуг адвоката, до 2000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Турківської комунальної центральної районної лікарні (82540, Львівська область Турківський район, с. Завадівка, вул. Військове містечко, 8А, код ЄДР 01997030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Західно-Український Центр "Медсервіс" (79057, м. Львів, вул. Антоновича, 128, код ЄДР 22334457) 46832 грн. 21 коп. боргу, 123 грн. 17 коп. 3% річних, 4683 грн. 22 коп. штрафу, 2000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат на послуги адвоката та 1720 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування витрат, понесених на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 05.07.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв