Постанова № 32319962, 18.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р. Справа №805/6200/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13:00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі Зайцевій Я.О.

за участю:

представника позивача - Толмашкова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2013 року № 0000491517/9929/10/15-17/1-1 суд, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2013 року № 0000491517/9929/10/15-17/1-1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на безпідставність висновків проведеної відповідачем камеральної перевірки, згідно з якими в порушення п. 201.10 ст. 201, п.п. 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України позивачем завищена сума податкового кредиту за грудень 2012 року на 364 930 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму 364 930 грн. за січень 2013 року та до завищенню заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року на суму 364 930 грн. По суті встановлених порушень зазначає, що додані до декларації з ПДВ за січень 2013 року документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зауваження відповідача щодо відсутності у цих документах печаток, посилань на довіреності не ґрунтуються на вимогах законодавства. Тому позивачем у грудні 2012 року правомірно сформований податковий кредит з ПДВ, а отже і заявлена до відшкодування сума ПДВ за січень 2013 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Зокрема в запереченнях наданих до суду зазначив про те, що у відповідності до ст. 46 Податкового кодексу України додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною. Тому додані до декларації заява зі скаргою на постачальників, розрахункові документи та первинні документи бухгалтерського обліку використовувались при проведенні камеральної перевірки позивача. Під час перевірки документів, доданих до декларації позивача за грудень 2012 року, відповідачем було встановлено, що частина з них не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, накладні не містять реквізитів довіреностей, за якими був отриманий товар, відсутні печатки підприємств. Інша частина документів не підтверджує події, з якими закон пов'язує виникнення права на податковий кредит з ПДВ. Так, ст. 201 Податкового кодексу України встановлене право платника податку на податковий кредит у разі відмови його постачальника видати податкову накладну або видачу її з порушенням порядку складання/реєстрації, виключно за умови подання ним заяви зі скаргою на такого постачальника з додаванням до неї документів, що підтверджують перерахування коштів постачальнику або одержання від нього товарів/послуг. Надані позивачем рахунки - фактури не відносяться до таких документів, а отже позивач не має права на такий податковий кредит. Наведені висновки відповідача викладені у акті перевірки від 21.03.2013р. № 216/15-17/1-1-00191129, на підставі якого 11.04.2013р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000491517/9929/10/15-17/1-1. Дане податкове повідомлення-рішення відповідач вважає законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить у задоволенні вимог відмовити.

Представник відповідача у судовому засіданні також просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що наведені вище.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд встановив наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 00191129, як платник податків знаходиться на обліку у відповідача.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує функції, передбачені Податковим кодексом України.

Відповідачем була проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок, по декларації за січень 2013 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року.

Результати цієї перевірки відображені у акті від 21.03.2013р. № 216/15-17/1-1-00191129.

За результатами проведеної перевірки були встановлені порушення п. 201.10 ст. 201, п.п. 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та п. 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 N 1492 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 N 1342), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за N 1490/20228, завищено податковий кредит за грудень 2012 року на 364 930 грн., що призвело до завищення від'ємного значення на суму 364 930 грн. за січень 2013 року та завищення заявленої суми бюджетного відшкодуванню з ПДВ за січень 2013 року на 364 930 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 11.04.2013р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000491517/9929/10/15-17/1-1, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за січень 2013 року на суму 364 930 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 182 465 грн.

При вирішенні питання про законність та обґрунтованість даного податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

Позивачем до податкового органу за місцем реєстрації подана декларація з ПДВ за січень 2013 року, у якій до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.1) заявлена сума податку у розмірі 186 323 235грн.

З декларації позивача з ПДВ за січень 2013 року вбачається, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за наслідками поточного звітного періоду, складає 186 323 235 грн. грн. та виникла у грудні 2012 року.

Відповідно до положень п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачеві декларацію з ПДВ за січень 2013 року з додатками та доданими до них документами.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З цієї норми прямо випливає, що право на податковий кредит виникає у наведених випадках за умови надання платником податку заяви зі скаргою на постачальника, до якої додані одні з таких документів:

- копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг;

- копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання товарів/послуг.

Вищезазначене відповідає п. 198.2. ст. 198 ПК України, згідно з якою датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням підприємствами-контрагентами позивача порядку заповнення податкової накладної та керуючись приписами ст. 201.10 Податкового кодексу України, позивачем було подано до відповідача заяву зі скаргою - додаток 8 до податкової декларації за січень 2013 року по операціям за грудень 2012 року та до заяви надані копії первинних документів.

З одержаного на вимогу суду розрахунку, слідує, що частина первинних документів надана до декларації за січень 2013 року на підтвердження податкового кредиту по господарським операціям за грудень 2012 року відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Ці документи підтверджують право на податковий кредит у розмірі 283 644,44 грн.

Інша частина документів, яка була надана позивачем до декларації за січень 2013 року на підтвердження податкового кредиту по господарським операціям за грудень 2012 року не підтверджує факт сплати або постачання товару, що є необхідним згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Цій частині відповідає податковий кредит у сумі 81 285,77 грн.

Що стосується першого з перелічених випадків, суд вважає безпідставними висновки відповідача про невідповідність наданих позивачем документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, відповідачем зазначено, що у доданих до декларації з ПДВ за січень 2013 року первинних документах у доданих видаткових накладних відсутній номер доручення. Інші підстави для невизнання доданих позивачем документів такими, що підтверджують його право на податковий кредит, відсутні.

Як вже зазначалося, за приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України до заяви додаються копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частиною 2 статті 9 цього закону визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, встановлено (п.2.4.), що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Перелічені вимоги не передбачають обов'язкове зазначення у видаткових накладних номера доручення або наявності печатки замовника. Тому надані позивачем акти та видаткові накладні, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг, складені відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у зв'язку з чим можуть бути підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту в даному випадку на суму 283 644,44 грн.

Крім того, відповідно до п. 13 наведеної вище Інструкції обов'язок зазначення у накладних реквізитів довіреностей виникає у разі відпуску цінностей частинами, чого не можна встановити під час проведення камеральної перевірки.

Таким чином, висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на податковий кредит з ПДВ за грудень 2012 року у сумі 283 644,44 грн. не відповідають положенням наведених вище нормативно-правових актів, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у частині зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 283 644,44 грн.

Що стосується висновків відповідача про відсутність у позивача права на податковий кредит у сумі 81 285,77 грн., суд вважає їх обґрунтованими та правомірними з наступних підстав.

Як вже зазначалося, з положень п. 201.10. ст. 201 ПК України слідує, що право на податковий кредит з ПДВ виникає у платника податків за умови додання ним до декларації заяви зі скаргою на постачальника, до якої додані одні з таких документів:

- копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг;

- копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання товарів/послуг.

Судом встановлено, що позивачем до декларації з ПДВ за січень 2013 року на підтвердження податкового кредиту у сумі 81 285,77 грн. були надані рахунки - фактури на придбання позивачем товарів та послуг з відмітками про їх акцепт позивачем. Це підтверджується наданим позивачем переліком документів, змістом Акту перевірки та не заперечується сторонами.

Видаткових накладних та/або розрахункових документів, які б стосувалися наведених вище товарів та послуг, позивачем до скарги на постачальників, що є додатком до декларації за січень 2013 року не додавалося.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України заява із скаргою на постачальника з доданням перелічених вище документів є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. З урахуванням цього суд не приймає до уваги накладні та платіжні документи, які надані позивачем у судовому засіданні, але не додавалися до податкової декларації.

Суд вважає, що акцептовані рахунки - фактури не належать до первинних документів, що підтверджують факт отримання товарів/послуг з наступних підстав.

Одним з обов'язкових реквізитів первинних документів бухгалтерського обліку, які передбачені ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є зміст господарської операції.

Статтею 1 того самого Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України до заяви зі скаргою на постачальника підлягають доданню не будь-які первинні документи, а саме ті, що підтверджують отримання товарів/послуг. З доданих позивачем рахунків - фактур не вбачається, що змістом господарської операції є отримання товарів чи послуг.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на можливість підтвердження одержання товарів/послуг акцептованими рахунками-фактурами.

Отже, рахунок-фактура не є документом, яким може бути підтверджений факт прийняття або оплати товару.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, що оскаржує позивач, в частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 81 285,77 грн. задоволенню не підлягають.

Що стосується штрафних санкцій зі спірним податковим повідомленням-рішенням, судом встановлено, що вони застосовані до позивача на підставі ст. 123 ПК України. Згідно з нею при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Зважаючи на вказані вище висновки суду про неправомірність зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 283 644,44 грн., спірне податкове повідомлення - рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню у частині штрафних (фінансових) санкцій, яка відповідає вказаній сумі зменшення - 141 822,22 грн.

Судові витрати відповідно до ч.1, 3 ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11 квітня 2013 року № 0000491517/9929/10/15-17/1-1 - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 11 квітня 2013 року № 0000491517/9929/10/15-17/1-1 у частині зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 283 644,44 грн. та застосовування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 141 822,22 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» (м. Маріуполь, вул. Шевченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129) судові витрати з судового збору у сумі 1528 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять вісім) грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 18 червня 2013 року.

Повний текст постанови складено 24 червня 2013 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя Галатіна О.О.