Постанова № 32319641, 05.07.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2013 року м. Луцьк Справа № 803/1216/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І..,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Медвідя А.В.,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Ківерцівського районного центра зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю,

ВСТАНОВИВ:

Ківерцівський районний центр зайнятості (далі - Ківерціський РЦЗ, позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2) про стягнення незаконно виплаченої одноразової допомоги по безробіттю у розмірі 8 451,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 22 грудня 2010 року зареєструвався в Ківерцівському районному центрі зайнятості, як такий, що шукає роботу. 29 грудня 2010 року йому було надано статус безробітного та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» призначена виплата допомоги по безробіттю. 30 квітня 2013 року Ківерцівський районний центр зайнятості отримав від Ківерцівської районної прокуратури подання про усунення порушень норм Закону України «Про зайнятість населення», яке мотивоване тим, що ОСОБА_2 за останнім місцем роботи самостійно звільнив себе з посади директора Приватного підприємства «ОСОБА_2», однак фактично продовжував виконувати функції директора в період перебування на обліку у Ківерцівському районному центрі зайнятості, зокрема подавав та підписував від свого імені звітність на підприємстві.

Оскільки відповідач подав завідомо неправдиві відомості про свою зайнятість, центр зайнятості вважає, що ОСОБА_2 на підставі частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний повернути незаконну отриману допомогу по безробіттю у розмірі 8 451,47 грн., однак добровільно цього не зробив. На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_2 8 451,48 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив та додатково пояснив, що він 20 грудня 2010 року був звільнений з посади директора Приватного підприємства «ОСОБА_2» та став на облік як безробітний у Ківерцівському районному центрі зайнятості. Пройшовши курси з підвищення кваліфікації він отримав одноразову допомогу по безробіттю для відкриття власної підприємницької справи. У трудових відносинах з Приватним підприємством «ОСОБА_2» за період з 20 грудня 2010 року по 07 лютого 2011 року не перебував. На підставі вищевикладеного вважає доводи позивача безпідставними та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 грудня 2010 року ОСОБА_2 звернувся до Ківерцівського районного центра зайнятості з заявою про надання йому статусу безробітного. При цьому, позивач зазначив, що не є найманим працівником, не укладав договорів цивільно-правового характеру, не отримує пенсію та соціальну допомогу, не зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.9).

На підставі поданих відповідачем відомостей з 29 грудня 2010 року ОСОБА_2 встановлений статус безробітного та встановлено допомогу по безробіттю, що підтверджується витягом з наказів директора Ківерцівського районного центра зайнятості (а.с.8).

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 30 грудня 2010 року по 19 січня 2011 року ОСОБА_2 пройшов курси з підвищення кваліфікації у Рівненському центрі професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, що підтверджується посвідченням від 19 січня 2011 року реєстраційний номер №9214/11, яке подано у судовому засіданні відповідачем (а.с.112).

Після проходження курсів з підвищення кваліфікації 07 лютого 2011 року ОСОБА_2 звернувся до директора Ківерцівського РЦЗ з заявою, в якій просив виплатити одноразову допомогу по безробіттю (а.с.15).

Згідно наказу від 07 лютого 2011 року №НТ110207 ОСОБА_2 було виплачено одноразову допомогу по безробіттю у розмірі 8 451,47 грн. для організації підприємницької діяльності оскільки 04 лютого 2011 року відповідач зареєструвався як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія НОМЕР_2 (а.с.8 зворот, 16).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 29 квітня 2013 року Прокуратурою Ківерцівського району Волинської області Ківерцівському центру зайнятості винесено подання №68-1654 вих 13, яким встановлено, що посадовими особами Ківерцівського районного центру зайнятості допущено порушення пункту 7 статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» при виплаті одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності безробітному ОСОБА_2, оскільки при наданні статусу безробітного вказаній особі в порушення пункту 3 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу та безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року не було взято до уваги порядок та підстави звільнення ОСОБА_2 із попереднього місця роботи при наданні статусу безробітного останньому.

На думку прокуратури, ОСОБА_2 порушуючи статут підприємства самостійно звільнив себе з посади директора, в той час як таке право належить лише засновнику підприємства та власнику майна - ОСОБА_3 Крім того, при перевірці встановлено, що ОСОБА_2 перебуваючи на обліку у Ківерцівському районному центрі зайнятості продовжував, як директор ПП «ОСОБА_2» подавати звітність до органів контролю, що підтверджується його підписом на звітних документах.

Відтак, вказаним поданням від Ківерцівського районного центру зайнятості вимагалося усунути порушення Закону України «Про зайнятість населення» та вжити заходів, спрямованих на повернення коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, виплачених ОСОБА_2 (а.с.17-22).

На виконання вимог вищезазначеного подання, Ківерцівський РЦЗ направив ОСОБА_2 повідомлення від 08 травня 2013 року №619, в якому вимагав від відповідача добровільно повернути отримані ним кошти у розмірі 8 451,48 грн. (а.с.23).

Листом від 20 травня 2013 року ОСОБА_2 відмовився повертати вищезазначені кошти (а.с.25-27).

Надаючи правову оцінку доводам позивача, а також Прокуратури Ківерцівського району Волинської області, які викладені у поданні від 29 квітня 2013 року №68-1654 вих 13 суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1.5 статуту Приватного підприємства «ОСОБА_2», засновником підприємства є ОСОБА_3. У пункті 3.1. статуту до виключної компетенції засновника підприємства відноситься призначення директора (а.с.39).

Суд вважає, що за загальним правилом орган (особа), який наділений компетенцією призначати керівника підприємства, наділений правом і звільняти його. У розглядуваному випадку, у статуті Приватного підприємства «ОСОБА_2» відсутня пряма вказівка на повноваження власника майна підприємства на звільнення директора, однак власник підприємства має таке повноваження з огляду на пункт 3.1 Статуту.

Матеріалами справи підтверджується, що наказом власника Приватного підприємства «ОСОБА_2» від 20 грудня 2010 року ОСОБА_2 звільнений з посади директора підприємства за згодою сторін (а.с.28).

Про звільнення ОСОБА_2 внесений запис у його трудовій книжці, який здійснений самим відповідачем як директором підприємства (а.с.11).

Суд зазначає, що згідно пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення Українивід 29 липня 1993 року N 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відтак, вносити запис про звільнення до трудової книжки відповідача був вправі або власник підприємства (ОСОБА_3), або новий директор Приватного підприємства «ОСОБА_2», але не сам ОСОБА_2, оскільки на момент внесення такого запису він не був директором або уповноваженою службовою особою підприємства. Таким чином, вищезазначений запис до трудової книжки був внесений протиправно.

При цьому, суд констатує, що не долучив до матеріалів справи копію трудової книжки, яку відповідач надав у судовому засіданні і просив долучити до матеріалів справи, де графу 37 доповнено записом: «Засновник ПП «ОСОБА_2» ОСОБА_3» і підписано власноручно, оскільки у ній здійснено самовільне виправлення наявного запису про звільнення ОСОБА_2, а саме замість підпису відповідача внизу проставлений підпис власника підприємства ОСОБА_3

Таке виправлення здійснено всупереч положенням пунктів 2.6-2.8 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, оскільки можливе лише щодо відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення, однак не щодо службової (посадової) особи яка внесла відповідний запис у трудову книжку.

Згідно пункту 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, який затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, при здійсненні розслідування обґрунтованості надання ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, центр зайнятості зобов'язаний перевіряти відповідність записів у трудовій книжці вимогам законодавства, зокрема статуту підприємства, а у разі невідповідності таких записів відмовити у наданні допомоги по безробіттю.

Одночасно, надаючи оцінку доводам позивача та Прокуратури Ківерцівської району про перебування у фактичних трудових відносинах відповідача за час перебування на обліку у Ківерцівському районному центрі зайнятості суд зазначає наступне.

Наказом засновника ПП «ОСОБА_2 від 07 лютого 2011 року №4 ОСОБА_2 було призначено директором підприємства, що також відображено у його трудовій книжці (а.с.85, 93).

Однак, як підтверджується листом Державного реєстратора Ківерцівської районної державної адміністрації Волинської області від 22 січня 2013 року №35, а також письмовими поясненнями державного реєстратора від 23 березня 2013 року та ОСОБА_2 від 13 березня 2013 року, будь-яких змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно зміни керівника підприємства не вносилося, а відтак ОСОБА_2 продовжував значитися керівником Приватного підприємства «ОСОБА_2» (а.с.73,81-82).

Згідно частини першої статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

А частиною другою цієї ж статті передбачено, що до відомостей Єдиного державного реєстру включаються відомості про органи управління юридичної особи;прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За таких обставин, оскільки відомості про ОСОБА_2 як керівника Приватного підприємства «ОСОБА_2» за час його перебування на обліку в Ківерцівському районному центрі зайнятості містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому такі відомості згідно частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» вважаються достовірними та офіційними.

Крім того, згідно листа Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області від 14 березня 2013 року №466/13/18.3-1, до Ківерцівської МДПІ за період 2010-2013 років не надходила інформація про зміну керівника ПП «ОСОБА_2» (а.с.86).

Керуючись принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин у справі судом направлені запити до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державного податкової служби та Управління Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі Волинської області для отримання інформації стосовно того, хто підписував звітність на ПП «ОСОБА_2» у період перебування ОСОБА_2 на обліку як безробітного та чи нараховувалися підприємством податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок за ОСОБА_2 (а.с.56, 58).

Ківерцівська об'єднана державна податкова інспекція Волинської області Державної податкової служби листом від 21 червня 2013 року №1189/10/15.1-12 повідомила, що згідно даних персоніфікованого обліку фізичних осіб Приватного підприємства «ОСОБА_2» (форма звітності №1-ДФ) ОСОБА_2 звільнений з посади 20 грудня 2010 року та прийнятий на роботу 15 січня 2011 року (а.с.104).

Крім того, згідно бази даних Ківерцівської МДПІ керівником ПП «ОСОБА_2» у період з 20 грудня 2010 року по 07 лютого 2011 року був ОСОБА_2, відомості про зміну керівника не вносилися, інформація про зміну керівника ПП «ОСОБА_2» до податкового органу не надходила, що підтверджується листом від 14 березня 2013 року №46-6/10/18.3-11 (а.с.86).

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявна декларація з податку на прибуток підприємств Приватного підприємства «ОСОБА_2», яка підписана 06 лютого 2011 року ОСОБА_2 як керівником підприємства в той час як останній прийнятий тільки 07 лютого 2011 року на посаду директора підприємства (а.с.88).

Суд не приймає посилання відповідача на табелі обліку робочого часу та відомості нарахування робочого часу за грудень 2010 року - лютий 2011 року з наступних підстав.

Типові форми первинної облікової документації зі статистики праці затверджені Наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року N 489 (далі - Наказ).

Зокрема, вищезазначеним нормативно-правовим актом затверджена типова форма N П-5 «Табель обліку робочого часу» у якій передбачається засвідчення відомостей, які вказані у табелі відповідальною службовою особою підприємства та його керівником.

З досліджених судом копій табелів обліку робочого часу приватного підприємства «ОСОБА_2» за грудень 2010 року - лютий 2011 року вбачається, що оригінали цих документів, з яких знімалися копії, всупереч вимогам вищезазначеного Наказу не засвідчені уповноваженою службовою особою підприємства та його керівником (а.с.30-32).

Крім того, відомості у вищезазначених документах не спростовують того факту, що ОСОБА_2 06 лютого 2011 року перебуваючи на обліку як безробітний у Ківерцівському районному центрі зайнятості підписав податкову звітність підприємства як його керівник, згідно даних податкової звітності №1-ДФ прийнятий на роботу з 15 січня 2011 року, а також значився керівником підприємства згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.88-104).

Проаналізувавши вищевикладені обставини у справі, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 у період перебування на обліку у Ківерцівському районному центрі зайнятості (з 29 грудня 2010 року по 07 лютого 2011 року) фактично продовжував перебувати в трудових відносинах з підприємством, оскільки згідно податкової звітності підприємства за формою №1-ДФ був прийнятий на роботу 15 січня 2011 року, а також підписував податкову звітність 06 лютого 2011 року. Крім того, дані про нього як керівника підприємства містилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".

За правилами частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України з метою працевлаштування чи здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 у період з 29 грудня 2010 року по 07 лютого 2011 року фактично виконував функції керівника Приватного підприємства «ОСОБА_2», суд дійшов висновку, що останній звертаючись до Ківерцівського районного центру зайнятості подав завідомо недостовірну інформацію про припинення трудових відносин з підприємством та всупереч положенням частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не повідомив Ківерцівський районний центр зайнятості про наявність обставин, що впливають на умови виплати йому допомоги по безробіттю.

За таких обставин, ОСОБА_2 згідно частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зобов'язаний повернути суму виплаченого забезпечення, а саме одноразову допомогу у зв'язку з безробіттям у розмірі 8 451,48 грн.

За правилами пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, який затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року N 60/62 (далі - Порядок) рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Згідно пункту 8 Порядку, у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пункту 7 Порядку директором Ківерцівського міського центра зайнятості прийнято рішення про повернення ОСОБА_2 незаконної виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 8 451,48 грн., яке оформлено листом від 08 травня 2013 року №619 (а.с.23).

Вищезазначений лист відповідач отримав 10 травня 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак у встановлений пунктом 7 Порядку п'ятнадцятиденний строк кошти не повернув (а.с.24).

Доказів сплати вищезазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Оскільки ОСОБА_2 незаконно отримав одноразову допомогу для організації підприємницької діяльності на підставі посвідчення про підвищення кваліфікації у загальному розмірі 8 451,48 грн. та суду надано всі докази на підтвердження обставин по справі, однак відповідач добровільно не повернув ці кошти Ківерцівському районному центру зайнятості, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про зайнятість населення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Ківерцівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання - АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце роботи - директор Приватного підприємства «ОСОБА_2») на користь Ківерцівського районного центру зайнятості (45200, Волинська область, Ківерцівський район, м. Ківерці, вул. Грушевського, 23 ідентифікаційний код юридичної особи 21740362, р/р 37175971900128 в ГУ ДСК України у Волинській області, МФО 803014) незаконну отриману допомогу по безробіттю у розмірі 8 451,48 грн. (вісім тисяч чотириста п'ятдесят одна гривня сорок вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 10 липня 2013 року.