Постанова № 32319642, 05.07.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2013 року м. ЛуцькСправа № 803/1207/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Сініциної Л.М.,

представників відповідача Волохатого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області до Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державне підприємство «Нововолинський ремонтно-механічний завод» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області (далі - позивач, РВ ФДМ України по Волинській області) звернулося в суд з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області (далі - відповідач, реєстраційна служба, РС Нововолинського МУЮ Волинської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державне підприємство «Нововолинський ремонтно-механічний завод» (далі - третя особа, ДП «Нововолинський РМЗ») про визнання протиправним та скасування рішення Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області про відмову в проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень від 30 квітня 2013 року №2109296, зобов'язання Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області провести державну реєстрацію права державної власності на об'єкт незавершеного будівництва - двоповерховий будинок, за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Львівська, 10 за Державою в особі Регіонального відділення Фонд державного майна України по Волинській області та видати витяг з Реєстру прав власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу Фонду державного майна України від 10 лютого 2007 року №247 регіональним відділенням було видано наказ від 13 вересня 2010 року №299 «Про приватизацію об'єктів аукціону групи Д», згідно з яким вирішено приватизувати об'єкт незавершеного будівництва - двоповерховий будинок, за адресою: Волинська область, м. Нововолинська, вул. Львівська, 10 шляхом його продажу на аукціоні разом із земельною ділянкою. Балансоутримувачем даного об'єкта є державне підприємство «Нововолинський ремонтно-механічний завод». РВ ФДМ України по Волинській області 28 березня 2013 року звернулося до Реєстраційної служби Нововолинського МУЮ із заявою про оформлення права власності на об'єкт незавершеного будівництва - двоповерховий будинок, за адресою: Волинська область, м. Нововолинська, вул. Львівська, 10.

Однак відповідач рішенням від 30 квітня 2013 року №2109286 відмовив у державній реєстрації права власності на вищезазначений об'єкт незавершеного будівництва. Підставою для відмови, на думку позивача, була відсутність дозволу на виконання будівельних робіт. Позивач вважає вищезазначену відмову протиправною посилаючись на те, що РВ ФДМ України надано всі наявні у нього документи для державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва. Крім того, посилається, що законодавством, яке діяло у період 1989-1990 років не була передбачена обов'язкова наявність дозволу на будівництво, а наразі РВ ФДМ України по Волинській області позбавлено можливості отримати дозвіл на будівництво, оскільки воно не є забудовником. Таким чином, на думку позивача, рішення РС Нововолинського МУЮ про відмову в проведенні державної реєстрації від 30 квітня 2013 року №2109296 перешкоджає регіональному відділенню реалізовувати право власності на державне майно у процесі приватизації, а відтак є протиправним. На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області про відмову в проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень від 30 квітня 2013 року №2109296 та зобов'язати Реєстраційну службу Нововолинського міського управління юстиції Волинської області провести державну реєстрацію права державної власності на об'єкт незавершеного будівництва - двоповерховий будинок, за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Львівська, 10 за Державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області та видати витяг з Реєстру прав власності.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях зміст яких зводиться до того, що під час реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва позивачем не було надано передбаченого Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень технічного паспорту та документу, що надає право на виконання будівельних робіт. Тому, на думку відповідача, державний реєстратор нерухомого майна правомірно відмовив у проведенні державної реєстрації, а відтак у задоволенні позову просив відмовити (а.с.52-53).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Державне підприємство «Нововолинський ремонтно-механічний завод, свого представника у судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, не подало клопотання про розгляд справи за відсутності представника підприємства, хоча належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 27 червня 2013 року №4302506528942 (а.с.62).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлено, що наказом Фонду державного майна України від 10 лютого 2007 року №247 об'єкт незавершеного будівництва - двоповерховий будинок, за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Львівська, 10 включено до об'єктів незавершеного будівництва, які перебувають у державній власності та підлягають приватизації (а.с.9).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області від 13 вересня 2010 року №299 вирішено приватизувати шляхом продажу на аукціоні разом із земельною ділянкою двоповерховий будинок за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Львівська, 10 (а.с.10).

РВ ФДМ України по Волинській області 28 березня 2013 року звернулося до Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області з заявою про оформлення права власності на вищезазначений об'єкт незавершеного будівництва (а.с.11).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області від 30 квітня 2013 року №210296 у зв'язку з не усуненням обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, відмовлено у державній реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва - двоповерховий будинок за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Львівська, 10 (а.с.12).

Надаючи правову оцінку вищезазначеному рішенню державного реєстратора прав на нерухоме майно суд зазначає наступне.

Правовідносини у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі на об'єкти незавершеного будівництва, врегульовані Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).

Згідно статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Як встановлено частиною першою статті 15 Закону, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно частини другої статті 15 Закону, перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703, яка чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок).

Пунктами 72-77 Порядку встановлені особливості проведення державної реєстрації права власності на об'єкти незавершеного будівництва.

Зокрема, згідно пункту 72 Порядку, державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться у порядку, встановленому для державної реєстрації прав щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлено вперше, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться за наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташований такий об'єкт, за заінтересованою особою.

При цьому, як визначено пунктом 73 Порядку, у разі проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва заінтересованою особою є особа, яка здійснює його будівництво.

Відповідно до пункту 74 Порядку, для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва заявник подає:1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку; 1-1) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; 3) документи, що зазначені у пункті 28 цього Порядку.

За правилами пункту 76 Порядку, Для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 74 і 75 цього Порядку, подає документ, що зазначений у пункті 29 цього Порядку.

В свою чергу, у пункті 29 Порядку визначено, що для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт.

Вищезазначені норми порядку відповідають положенням частини третьої статті 331 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, суд дійшов висновку, що основними умовами для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва є:

1) наявність у заінтересованої особи речового права на земельну ділянку та державної реєстрації такого права;

2) заінтересованою особою має бути особа, яка здійснює будівництво та має документ, який відповідно до законодавства надає право на проведення будівельних робіт (дозвіл на будівництво, повідомлення про початок будівельних робіт тощо).

3) наявність документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва, тобто технічного паспорту.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, право власності на земельну ділянку, що знаходиться під об'єктом незавершеного будівництва - двоповерховий будинок за адресою Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Львівська, 10 належить державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 15 квітня 2013 року №2425643 (а.с.13).

Вказаний документ був наданий позивачем державному реєстру нерухомого майна РС Нововолинського МУЮ Волинської області, що не заперечується сторонами.

Однак, як підтверджується матеріалами справи та не заперечуються представниками сторін у судовому засіданні, під час державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва позивачем не було надано передбаченого пунктом 74 Порядку та частиною третьою статті 331 Цивільного кодексу України технічного паспорту на об'єкт незавершеного будівництва.

Крім того, позивач посилається на відсутність у нього дозволу на будівництва, оскільки, на його думку, такого дозволу у період з 1989 по 1990 роки не вимагалося.

Суд не приймає доводів позивача, що отримання такого дозволу законодавством, яке діяло на момент початку будівництва (1989-1990 роки) не вимагалося на підставі нижчевикладеного.

У період 1989-1990 років порядок будівництва, обліку та реєстрації будинків та домоволодінь регулювався відомчими нормативно-правовими актами Української радянської соціалістичної республіки, зокрема Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка затверджена наказом Міністерства комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року (далі - Інструкція).

Як визначено пунктом 4 Інструкції, реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності.

Пунктом 7 Інструкції було встановлено, що Реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком № 1. Такими документами згідно пункту 11 додатку №1 Інструкції були рішення виконкому, місцевої Ради депутатів трудящих про відвід земельної ділянки установам, підприємствам і організаціям і про дозвіл цього будівництва та акт державної комісії про прийняття будинку (будинків) та введення їх в експлуатацію.

Відтак, законодавством, яке діяло у період 1989-1990 років було передбачено обов'язкову наявність дозволу на виконання будівельних робіт під час реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно.

В подальшому, видача дозволу на проведення будівельних робіт було передбачено Державними будівельними нормами України А.3.1-2-93 «Порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт», які затверджені Наказом Мінбудархітектури України від 10 серпня 1993 №136 та введені в дію з 01 січня 1994 року, Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт затвердженого Наказом Держбуду України від 05 грудня 2000 року № 273, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт» від 30 вересня 2009 року №1104 та чинною на даний момент Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» від 13 квітня 2011 року № 466.

Крім того, суд зазначає, що згідно статті 105 Цивільного кодексу УРСР, який діяв у 1989-1990 роках, будівництво нерухомого майна без належного дозволу прирівнювалося до самовільного будівництва. Аналогічні положення закріплені і в чинному Цивільному кодексі України.

Проаналізувавши вищевикладене, суд дійшов висновку, що як чинним законодавством, так і законодавством, яке діяло протягом 1989-1990 років передбачено видачу уповноваженими органами дозволу на проведення будівельних робіт, а відтак доводи позивача та його представника у судовому засіданні, що такого дозволу не вимагалося не приймаються судом до уваги.

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради народних депутатів від 25 січня 1989 року №24 затверджено акт вибору та виділено Нововолинському ремонтно-механічному заводі під будівництво трьох 4-квартирних житлових будинків по вул. Львівська, 10, 12, 14 загальною площею 0,45 га. (а.с.28).

Крім того 12 листопада 1990 року головним архітектором міста Нововолинська затверджено архітектурно-планувальне завдання на розробку техно-робочого проекту на будівництво трьох 4-квартирних житлових будинків за адресою вул. Львівська, 10, 12, 14 (а.с.29).

На думку суду, вищезазначені обставини свідчать, що Нововолинському ремонтному-механічному заводу рішенням виконавчого комітету Нововолинської міської ради народних депутатів від 25 січня 1989 року №24 не тільки було виділено земельну ділянку, а й одночасно надано дозвіл на будівництво житлових будинків по вул. Львівська, 10, 12, 14, оскільки у цьому рішенні було чітко зазначено з якою метою виділяється земельна ділянка та проектні характеристики нерухомого майна, для будівництва якого надавалася земельна ділянка.

Вказане узгоджується з положеннями діючої на той час Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, яка передбачала, що рішення про виділення земельної ділянки та про дозвіл будівництва на ній приймалося одним і тим самим органом - місцевою радою або її виконкомом.

За таких обставин рішення виконавчого комітету Нововолинської міської ради народних депутатів від 25 січня 1989 року №24 є документом, який надає право на здійснення будівельних робіт в розумінні пункту 74 Порядку та частини третьої статті 331 Цивільного кодексу України, що не заперечується представником відповідача у судовому засіданні. Як встановлено судом під час судового розгляду це рішення надавалося позивачем державному реєстратору.

З пояснень представника позивача у судовому засіданні вбачається, що у РВ ФДМ України по Волинській області відсутні документи технічної інвентаризації на об'єкт незавершеного будівництва та такі документи державному реєстратору прав на нерухоме майно не надавалися, оскільки, на думку представника позивача, отримання таких документів під час приватизації об'єкта незавершеного будівництва не вимагається, а Фонд не наділений повноваженнями на здійснення технічної інвентаризації.

Однак, доводи позивача про відсутність у нього повноважень на здійснення технічної інвентаризації не приймаються судом до уваги, оскільки згідно частини третьої статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження власника державного майна у процесі приватизації.

На думку суду, до повноважень власника нерухомого майна, в тому числі органів приватизації, належить і замовлення технічної інвентаризації об'єктів незавершеного будівництва перед їх державною реєстрацією.

Крім того, як визначено пунктом 1.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка затверджена Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24 травня 2001 року, технічна інвентаризація проводиться перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Посилання позивача у своїх письмових поясненнях від 05 липня 2013 року №10-06-1328 на неможливість отримання проектної документації є помилковими, оскільки в розглядуваному випадку для державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва вимагається не проектна документація, яка виготовляється відповідними проектними організаціями, а документація з технічної інвентаризації цього об'єкта, яка виконується органами Бюро технічної інвентаризації та засвідчує фактичні, а не проектні, характеристики об'єкта нерухомого майна.

Також слід зазначити, що згідно пунктів 4.2, 43. Положення про порядок приватизації об'єктів незавершеного будівництва, яке затверджено Наказом Фонду державного майна України від 11 вересня 2000 № 1894, державний орган приватизації після видання наказу про прийняття рішення про приватизацію об'єкта незавершеного будівництва надсилає лист з повідомленням балансоутримувачу об'єкта з метою залучення його до проведення робіт з підготовки об'єкта незавершеного будівництва до приватизації, передбачених Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891.

У процесі підготовки об'єкта незавершеного будівництва до приватизації державний орган приватизації та балансоутримувач (забудовник) об'єкта підписують акт приймання-передачі проектно-кошторисної та виконавчої документації на об'єкт незавершеного будівництва (у разі наявності такої документації) та акт приймання-передачі технічної документації устаткування та обладнання, що приватизується разом з об'єктом незавершеного будівництва (у разі наявності такої документації) за формами, наведеними у додатках 2, 3 до цього Положення. У разі відсутності зазначеної документації балансоутримувач (забудовник) об'єкта письмово повідомляє про це орган приватизації.

Згідно пункту 38 Методики оцінки майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891, вихідними даними про фізичні характеристики основних засобів, що можуть бути віднесені до нерухомого майна (крім земельних ділянок), та незавершеного будівництва є:

документи бюро технічної інвентаризації;

проектно-кошторисна документація щодо будівництва об'єкта оцінки у разі, якщо під час ідентифікації об'єкта оцінки оцінювачем не виявлено розбіжностей між фактичними фізичними характеристиками об'єкта оцінки та такою документацією;

документи натурних обмірів об'єкта оцінки та документи, що засвідчують фізичний (технічний) стан поліпшень, здійснених спеціалізованими організаціями, які відповідно до вимог законодавства мають право проводити зазначені роботи;

у разі відсутності будь-яких із зазначених вище документів - документ, що засвідчує здійснення натурних обмірів або обстеження фізичного (технічного) стану, що виконані власником майна (балансоутримувачем) або особою, що уповноважена управляти цим майном, скріплений печаткою та підписом керівника суб'єкта господарювання, або безпосередньо оцінювачем, який проводить оцінку, скріплений печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Таким чином, технічні характеристики об'єкта незавершеного будівництва можуть підтверджуватися не тільки даними технічної інвентаризації, але й документами, які визначені у пункті 38 Методики оцінки майна, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891.

Однак позивачем жодних документів, які б підтверджували технічні характеристики об'єкту незавершеного будівництва державному реєстру нерухомого майна Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області не надавалося, що не заперечується представниками сторін у судовому засіданні.

Посилання позивача на статтю 11 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» не приймаються судом до уваги оскільки вказана норма регулює правовідносини на наступному етапі приватизації - безпосередньому продажу об'єкта незавершеного будівництва органом приватизації покупцю, однак не регулює правовідносини у сфері державної реєстрації права власності на майно за органом приватизації перед відчуженням майна покупцю.

Відповідно до статті 22 Закону, у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.

Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

У разі невиконання зазначених вимог державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Оскільки під час подання заяви про реєстрацію об'єкта незавершеного будівництва - двоповерхового будинку, за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Львівська, 10, РВ ФДМ України по Волинській області не було надано передбаченого пунктами 29, 76 Порядку технічного паспорту та об'єкт незавершеного будівництва, тому державний реєстратор нерухомого майна Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області на підставі статті 22 Закону правомірно зупинив розгляд заяви позивача про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва та повідомив позивача про необхідність надання відповідного документу.

В подальшому, в зв'язку з невиконанням позивачем вимог надати вищезазначені документи, державний реєстратор Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області рішенням від 30 квітня 2013 року №2109296 правомірно відмовив у проведенні державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області з підстав ненадання повного пакету документів, як того вимагає пункт 74 Порядку та частина третя статті 331 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів позивача, що така відмова не дозволяє РВ ФДМ України по Волинській області здійснювати покладені на нього функції та порушує права держави як власника об'єкта незавершеного будівництва суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Цивільного кодексу України, Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Згідно частини першої статті 167 Цивільного кодексу України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За правилами статті 170 Цивільного кодексу України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відтак, держава у сфері цивільних відносин, в тому числі правовідносин стосовно права власності, діє як і інші учасники цивільних відносин на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України», Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Таким чином, у розглядуваній справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області діє від імені держави як учасник цивільних відносин у сфері розпорядження майновими правами. При цьому, факт здійснення позивачем покладених на нього владних управлінських функцій у сфері приватизації державного майна не підміняє правову природу правовідносин, які виникли.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Фактично доводи позивача зводяться до визнання адміністративним судом за державою, як учасником цивільних відносин, права власності на об'єкт незавершеного будівництва шляхом зобов'язання державного реєстратора провести державну реєстрацію права власності на цей об'єкт, оскільки, на думку позивача, у нього відсутній передбачений законом технічний паспорт, як це передбачено пунктами 29, 76 Порядку та частиною третьою статті 331 Цивільного кодексу України.

Однак розгляд позовів про визнання права власності, в тому числі за державою в особі органів приватизації, віднесений до компетенції загальних та господарських судів згідно правил цивільного та господарського судочинства.

У розглядуваній справі адміністративний суд лише перевіряє правомірність рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області від 30 квітня 2013 року №2109296, зокрема відповідність цього рішення положенням законодавства та дотримання державним реєстратором процедури його винесення.

Адміністративний суд не вправі вийти за межі своєї компетенції перейнявши на себе повноваження з вирішення майнових спорів, тобто визнати за державою в особі РВ ФДМ України по Волинській області право власності на об'єкт незавершеного будівництва шляхом зобов'язання реєстраційної служби зареєструвати таке право власності, зокрема з мотивів відсутності у позивача технічного паспорту.

На думку суду, ненадання позивачем державному реєстратору Нововолинського міського управління юстиції повного пакету документів, як того вимагає частина третя статті 331 Цивільного кодексу України та пункти 29, 76 Порядку, свідчить про неналежне виконання РВ ФДМ України своїх обов'язків з розпорядженням державним майном. Зокрема, позивач фактично не провів технічну інвентаризацію спірного об'єкта незавершеного будівництва та просить провести державну реєстрацію такого об'єкта без проведення його технічної інвентаризації, що суперечить положенням частини третьої статті 331 Цивільного кодексу України та загальним засадам законодавства у сфері державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За правилами частини першої статті 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відтак для скасування правового акту органу державної влади з підстав визначених у частині першій статті 393 Цивільного кодексу України необхідною умовою є не тільки порушення таким актом прав власника, а й суперечність його законодавству, тобто протиправність.

Як визначено частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки правовий акт відповідача - рішення про відмову у проведенні державної реєстрації від 30 квітня 2013 року №2109296 винесений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підстави для визнання такого акту протиправним та його скасування відсутні.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, належними та допустимими доказами довів правомірність рішення про відмову у проведенні державної реєстрації від 30 квітня 2013 року №2109296.

Як визначено частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши рішення про відмову у проведенні державної реєстрації від 30 квітня 2013 року №2109296 суд дійшов висновку, що воно у повній мірі відповідає вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області під час реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва у Реєстраційній службі Нововолинського міського управління юстиції Волинської області не подало технічного паспорту, або інших документів, що підтверджують технічні характеристики майа, суд дійшов висновку, що державний реєстратор Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області рішенням від 30 квітня 2013 року №2109296 правомірно відмовив позивачу у реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва - двоповерховий будинок, за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Львівська, 10, а відтак відсутні підстави для визнання вищезазначеного рішення протиправним та задоволення адміністративного позову.

Вимоги позивача про зобов'язання Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області провести державну реєстрацію права державної власності на об'єкт незавершеного будівництва - двоповерховий будинок, за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Львівська, 10 за Державою в особі Регіонального відділення Фонд державного майна України по Волинській області та видати витяг з Реєстру прав власності є похідними від основної вимоги - про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у державній реєстрації права власності, а відтак також не підлягають до задоволення.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області до Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області, третя особа на стороні позивача - Державне підприємство «Нововолинський ремонтно-механічний завод» про визнання протиправним та скасування рішення Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області про відмову в проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень від 30 квітня 2013 року №2109296, зобов'язання Реєстраційної служби Нововолинського міського управління юстиції Волинської області провести державну реєстрацію права державної власності на об'єкт незавершеного будівництва - двоповерховий будинок, за адресою: Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Львівська, 10 за Державою в особі Регіонального відділення Фонд державного майна України по Волинській області та видати витяг з Реєстру прав власності - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В. І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 10 липня 2013 року.