Постанова № 32318575, 01.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 р. Справа № 804/1841/13-а м. Дніпропетровськ Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В. за участю: представника позивача Чалої І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоекс» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, треті особи - Приватне підприємство «Фірма «Володар», Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000140220, № 0000130220 від 17.01.2013, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Лоекс» 01 лютого 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000140220, № 0000130220 від 17.01.2013, які винесені на підставі акту перевірки від 25.12.2012 № 5329/275/22-608/19307965.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що підприємство надало усі необхідні документи відповідачу для підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Фірма «Володар» та з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», проте, відповідач виклав зовсім іншу думку стосовно підтвердження ТОВ «Лоекс» фінансово-господарських операцій з ПП «Фірма «Володар» та з ТОВ «ТПК «Техномашпостач».

Також позивач зазначає, що ТОВ «Лоекс» в 1-мо кварталі 2011 року здійснювало фінансово-господарські операції з ПП «Фірма «Володар», з яким було укладено договір підряду від 22.03.2011 № 2203. Фактичне виконання умов договору підтверджується актом приймання виконаних робіт № 7-03 за березень 2011 року, довідкою про вартість виконаних робіт та витрат за березень 2011 року, розрахунком загальновиробничих витрат, договірною ціною улаштування навісу, локальним кошторисом № 3-04 на улаштування навісу, відомістю ресурсів до акту приймання за березень 2011 року, відомістю ресурсів до договірної ціни, податковою накладною від 31.03.2011. ТОВ «Лоекс» не включало до складу валових витрат звітного податкового періоду суму витрат на улаштування навісу на підставі пп. 139.1.5. п. 139.1. ст.139 Податкового кодексу України, що тим самим, на думку позивача, підтверджує безпідставність висновків відповідача щодо збільшення суми витрат в 1-му кварталі 2011 року, а також висновків щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 31263,00 грн. у 1-му кварталі 2011 року.

У 2-му кварталі 2011 року ТОВ «Лоекс» здійснювало господарські операції з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», з яким було укладено Договір від 01.04.2011 №0104/2. Фактичне виконання сторонами зазначеного договору підтверджується: накладною № 560419 від 06.04.2011, податковою накладною від 06.06.2011, рахунком № 06046 від 06.04.2011, банківською випискою. А 24 травня 2011 року між ТОВ «Лоекс» та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» було укладено Договір № 2405, фактичне виконання сторонами даного договору підтверджується: накладною від 51.05.2011 №31, податковою накладною від 31.05.2011, рахунком № 310516 від 31.05.2011, актами приймання-передання векселів, актом пред'явлення векселя до платежу від 17.11.2011 № 1, простим векселем серія АА 2143517 від 17.11.2011, банківською випискою.

Позивач додатково зазначає, що в акті перевірки відповідач в обґрунтування своє позиції щодо нікчемності вищезазначених договорів посилається на наявність порушених кримінальних справ за фактами фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ПП «Фірма «Володар», ТОВ «ТПК «Техномашпостач». Однак відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягала, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві. Додатково зазначила, що на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у відповідача не було відомостей щодо прийняття судом рішення у кримінальній справі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01 липня 2013 року, не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 7 том 2/. Причини неявки представник податкової інспекції суду не повідомив, клопотання про розгляд справи без його участі чи перенесення судового засідання на іншу дату до суду не надходило.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до наданих письмових заперечень Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що суб'єкт владних повноважень при проведенні перевірки та винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, у межах компетенції та у спосіб, що передбачений Конституцією України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами. Додатково представник позивача вказав у запереченнях, що ТОВ «Лоекс» фактично було задіяне в документальному оформлені первинних документів з метою прикриття незаконної діяльності та в ухиленні від сплати податків.

Представники третіх осіб ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, проте на адресу суду повернулись конверти у зв'язку з вибуттям адресату /а.с. 8, 17 том 2/.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лоекс» 25 грудня 2012 року було складено акт № 5329/275/22-608/19307965 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лоекс» (податковий номер 19307965) з питання взаємовідносин та взаєморозрахунків з ПП «Фірма «Володар» (податковий номер 31988783) з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» (податковий номер 36803875) за період: березень, квітень, травень 2011 року» /а.с. 17-21 том 1/.

Відповідно до висновків даного акту перевіркою встановлено порушення:

1. ТОВ «Лоекс» порушено ст. 203, 215, 228, 662, 629, 658, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених при придбанні послуг, товарів у ПП «Фірма «Володар», ТОВ «ТПК «Техномашпостач».

2. п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) в редакції Закону України від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» занижено податок на прибуток на загальну суму 31263,00 грн., у тому числі за 1-й квартал 2011 року на суму 31263,00 грн. та пп. 14.1.13, пп. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, пп. 135.5.4 п. 135.4, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2 ст. 138, п. 138.4 ст. 138 та пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями, ТОВ «Лоекс» занижено податок на прибуток на загальну суму 106893,00 грн., у тому числі за 2-й квартал 2011 року на суму 106893,00 грн.

3. п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 67260,40 грн., у тому числі за березень 2011 року на суму 25010,40 грн., за квітень 2011 року 11500,00 грн., за травень 2011 року 30750,00 грн.

Проаналізувавши зміст акту № 5329/275/22-608/19307965 від 25.12.2012 судом визначено, що при проведені перевірки взаємовідносин та взаєморозрахунків ТОВ «Лоекс» з ПП «Фірма «Володар», ТОВ «ТПК «Техномашпостач» за період березень, квітень, травень 2011 року було встановлено наступне.

Згідно деталізованої інформації податкової звітності по ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, на момент проведення перевірки, за період, що перевіряється, встановлено відображення ТОВ «Лоекс» суми ПДВ з ПП «Фірма «Володар», віднесених декларацій з ПДВ за березень 2011 року та складає 150062,40 грн.

При проведенні перевірки фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Лоекс» з ПП «Фірма «Володар» встановлено, що за березень 2011 року ТОВ «Лоекс» згідно первинних документів (договір підряду на виконання робіт по облаштуванню навісу від 22.03.2011 №2203 /а.с. 73-74 том 1/, рахунку №310348 від 31.03.2011, акту виконаних робіт, справді о вартості виконаних робіт будівельних робіт, договірної ціни, локального кошторису, податкової накладної) отримано послуги від ПП «Фірма «Володар» на загальну суму 150062,40 грн., в тому числі ПДВ у сумі 25010,40 грн.

Згідно наданих ТОВ «Лоекс» акту виконаних робіт, податкової накладної ПП «Фірма «Володар» за березень 2011 року виконало роботи по облаштуванню навісу у загальній сумі 150062,40 грн., в тому числі ПДВ у сумі 25010,40 грн. У рахунок за отримані будівельні роботи ТОВ «Лоекс» перерахувало грошові кошти на рахунок ПП «Фірма «Володар» згідно наданих до перевірки платіжних доручень.

Згідно деталізованої інформації податкової звітності по ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, на момент проведення перевірки, за період, що перевіряється, встановлено відображення ТОВ «Лоекс» суми ПДВ з ТОВ «ТПК «Техномашпостач», віднесених декларацій з ПДВ за квітень, травень 2011 року та складає 253500,00 грн.

При проведенні перевірки фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Лоекс» з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» встановлено, що у квітні, травні 2011 року ТОВ «Лоекс» згідно первинних документів (договорів купівлі-продажу від 01.04.2011 №0104/2, 24.05.2011 №2405, податкових накладних) отримано товар від ТОВ «Техномашпостач» на загальну суму 253500,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 42250,00 грн.

ТОВ «Лоекс» (покупець) у квітні заключило договір від 01.04.2011 № 0104/2 з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» (продавець) /а.с. 95 том 1/. Згідно якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити Аналізатор інфрачервоний «Спектран 119М» на загальну суму 69000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 11500,00 грн.

ТОВ «Лоекс» (покупець) у травні заключило договір № 2405 з ТОВ «ТПК «Техномашпостач» (продавець) /а.с. 109 том 1/. Згідно якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити секції зерносушки ДСП-50 у кількості 9 (дев'ять) шт. на загальну суму 184500,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 30750,00 грн.

Згідно додаткової угоди №1 від 24.05.2011 /а.с. 110 том 1/ розрахунки проводяться у вексельній формі протягом 3-х банківських днів після надання векселя. Також згідно акту приймання-передачі векселів /а.с. 113 том 1/ ТОВ «Лоекс» (платник), а ТОВ «ТПК «Техномашпостач» (отримувач) домовилися, що платник в рахунок погашення заборгованості за секції зерносушки ДСП-50 згідно договору №2405 від 24.05.2011, як спосіб платежу прийняв 1 (один) простий вексель на загальну суму 184500,00 грн., № векселя АА 2143517, дата складання векселя 17.11.2011, номінальна вартість векселя 184500,00 грн.

Також, згідно акту приймання-передачі векселів від 21.11.2011 /а.с. 112 том 1/ ТОВ «Лоекс» (векселедавець), а ТОВ «Остін Трейд» (векселедержатель), код ЄДРПОУ 37682831 домовилися, що векселедержатель передав, а векселедавець прийняв 1 (один) простий вексель на загальну суму 184500,00 грн., № векселя АА 2143517, дата складання векселя 17.11.2011, номінальна вартість векселя 184500,00 грн.

Згідно акту пред'явлення векселя до платежу №1 від 17.11.2011 /а.с. 114 том 1/ ТОВ «Остін Трейд» (векселедержатель) пред'явив до платежу, а ТОВ «Лоекс» (платник) прийняв к платежу вексель з наступними реквізитами: № векселя АА 2143517, місто складання векселя м. Дніпродзержинськ, вид векселя простий і його місто находження ТОВ «Лоекс», номінальна сума векселя 184500,00 грн., валюта українська гривня, перший векселедержатель ТОВ «ТПК «Техномашпостач», дата складання векселя 17.11.2011, строк платежу 17.11.2011, місто платежу м. Дніпродзержинськ.

У рахунок за отриманий товар ТОВ «Лоекс» перерахувало грошові кошти на рахунок ТОВ «ТПК «Техномашпостач» згідно наданих до перевірки платіжних доручень.

На виконання вимог ч.ч. 4-5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України судом було витребувано у Головного слідчого управління Державної податкової служби України інформацію про стан розгляду кримінальної справи № 80-0263 за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Медіа-Трейд Україна» (код ЄДРПОУ 34819946) за ч. 3 ст. 212 КК України та за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «Остін Трейд» (код ЄДРПОУ 37582931), ТОВ «Дормашавто» (код ЄДРПОУ 36791493), ПП «Фірма «Володар» (код ЄДРПОУ 31988783) з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України /а.с. 185-186 том 1/.

На адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду 26 червня 2013 року надійшов лист Міністерства доходів і зборів України за вих. № 5830/5/99-99-09-01-16 від 17.06.2013 «Щодо надання документів», яким надіслано на адресу суду копію постанови про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 10.01.2012 та копію протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 17.11.2011 /а.с. 11-15 том 2/.

Судом встановлено, що 10 січня 2012 року старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва підполковником податкової міліції Братко Т.О. винесено постанову, якою порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «Остін Трейд» (код за ЄДРПОУ 37582931), ТОВ «Дормашавто» (код за ЄДРПОУ 36791493), ПП «Фірма «Володар» (код за ЄДРПОУ 31988783) на ім'я громадян Росії ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

З мотивувальній частині постанови вбачається, що опитана 14.12.2011 громадянка Російської Федерації ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка згідно офіційної реєстраційної документації значиться керівником та головним бухгалтером ПП «Фірма «Володар» (код за ЄДРПОУ 31988783), в серпні-вересні 2010 року погодилась на прохання її знайомого ОСОБА_9 виїхати у м. Київ, де вона взяла участь у реєстрації ПП «Фірма «Володар» без мети займатися фінансово-господарською діяльністю. Як пояснила ОСОБА_4, вона у м. Києві підписала статутні документи, проте ніякого майна та грошових коштів до статутного фонду ПП «Фірма «Володар» не вносила; окрім цього вона взяла участь у відкритті розрахункового рахунку в банківській установі, проте, в подальшому ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства вона не мала та будь-яких документів цього підприємства вона не складала та не відписувала. Окрім цього вона приїхала до м. Києва у вересні 2011 року, де за винагороду у розмірі 100 грн. разом з незнайомим чоловіком на ім'я «ОСОБА_10» вона взяла участь у закритті діяльності ПП «Фірма «Володар».

ТОВ «Лоекс» надало суду копії первісної документації та податкових і видаткових накладних на підтвердження реальності здійснення своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи первинні документи та дані щодо фіктивного підприємництва ПП «Фірма «Володар» і ТОВ «ТПК «Техномашпостач», суд вважає, що у правовідносинах між позивачем та контрагентами був відсутній факт придбання товарів чи послуг, оскільки керівники підприємств були ПП «Фірма «Володар» і ТОВ «ТПК «Техномашпостач» підставними особами та господарської діяльності не проводили.

Аналізуючи питання законності дій відповідача щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Лоекс» суд прийшов до наступних висновків.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не повинні посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Як встановлено судом, на момент розгляду справи, обвинувальний вирок стосовно позивача відсутній.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зазначає, що відповідач, зробивши висновок в акті перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ «Лоекс» та ПП «Фірма «Володар» і ТОВ «ТПК «Техномашпостач», міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Проте, суд зазначає, що дане порушення щодо формування податковим органом висновків у акті перевірки є процесуальним та не змінює матеріальної сторони спірних правовідносин, у зв'язку з чим, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0000140220, № 0000130220 від 17 січня 2013 року скасуванню не підлягають.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень, довів правомірність вчинення спірних дій з проведення перевірки належним чином.

Оскільки, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000140220, № 0000130220 від 17 січня 2013 року відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України і Податковим кодексом України, суд вважає, що винесені рішення суб'єкта владних повноважень є правомірними, у зв'язку з чим у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Лоекс» необхідно відмовити.

На підставі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відносяться за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоекс» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, треті особи - Приватне підприємство «Фірма «Володар», Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія «Техномашпостач» про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000140220, № 0000130220 від 17.01.2013 - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоекс».

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 08 липня 2013 року.

Суддя Д.О. Власенко