Ухвала суду № 32307326, 10.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2013 року Справа № 47133/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання - Коцур В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м.Яремче Івано-Франківської обл. та заступника прокурора Івано-Франківської обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2011р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скорзонера» до Державної податкової інспекції в м.Яремче Івано-Франківської обл., Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській обл., з участю прокуратури Івано-Франківської обл., про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

15.01.2007р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Скорзонера» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи заяв про зміну позовних вимог, просив стягнути з Державного бюджету України на його користь заборгованість з податку на додану вартість /ПДВ/ у розмірі 489423 грн. 99 коп., а також судовий збір в розмірі 1700 грн. (Т.1, а.с.3-7, Т.2, а.с.23-26, 230-231).

Справа розглядалася судами різних інстанцій неодноразово (Т.1, а.с.39-40, 131-133, 206-208).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2011р. заявлений позов задоволено частково; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Скорзонера» бюджетну заборгованість з ПДВ за серпень 2005 року, січень, лютий, серпень 2006 року в загальній сумі 548055 грн. 48 коп.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 1700 грн. сплаченого державного мита (Т.2, а.с.78-82).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржили відповідач Державна податкова інспекція /ДПІ/ в м.Яремче Івано-Франківської обл. та заступник прокурора Івано-Франківської обл., які покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просять постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову та у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.3, а.с.85-89).

Вимоги апеляційних скарг обґрунтовують тим, що позивачем невірно обчислено суму бюджетної заборгованості за спірні періоди; судом не прийняті до уваги факти прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень за результатами проведених перевірок про зменшення суми бюджетного відшкодування; судом не враховано завершення процедури апеляційного узгодження рішень щодо зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, через що наведений спір вирішено формально.

В силу приписів пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» законодавцем визначено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до державного бюджету. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України, а також з поняття платника податку як особи, яка згідно із законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. З системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» убачається прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування цього податку за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та представника відповідача на підтримання поданих скарг, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подані скарги не підлягають до задоволення, з наступних мотивів.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України «Про податок на додану вартість», діючими на момент виникнення таких.

Зокрема, відповідно до пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (пп.7.7.6 п.7.7. ст.7 вказаного Закону).

Відповідно до підпункту 7.7.3 п. 7.7 наведеного Закону України «Про податок на додану вартість» суми, не відшкодовані платнику податку протягом встановленого законом строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, що ТзОВ «Скорзонера» подано до ДПІ в м.Яремче Івано-Франківської обл. декларації з ПДВ за серпень 2005 року, січень, лютий та серпень 2006 року, згідно яких бюджетному відшкодуванню підлягала сума податку в розмірі 16111412 грн., з яких 270618 грн. - за серпень 2005 року, 5326390 грн. - за січень 2006 року, 570492 грн. - за лютий 2006 року, 9943912 грн. - за серпень 2006 року.

Із матеріалів справи вбачається, що податкові декларації з ПДВ, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за серпень 2005 року, січень, лютий, серпень 2006 року ТзОВ «Скорзонера» подані у відповідні строки.

Достовірність декларування позивачем вищезазначених сум бюджетного відшкодування ПДВ перевірялася ДПІ в м.Яремче шляхом проведення відповідних перевірок.

За результатами проведення цих перевірок відповідачем ДПІ в м.Яремче не виявлено неправильності декларування позивачем сум ПДВ, що підтверджується довідкою № 49/23-31067573 від 10.04.2006р. про результати виїзної позапланової перевірки «ТОВ «Скорзонера» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 5326390 грн. на розрахунковий рахунок за січень 2006 року, довідкою № 113/23- 31067573 від 19.05.2006р. про результати виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 570492 грн. на розрахунковий рахунок за лютий 2006 року, довідкою № 449/23-31067573 від 17.11.2006р. про результати виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Скорзонера» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ в сумі (-) 9943912 грн. на розрахунковий рахунок за серпень 2006 року.

Під час судового розгляду встановлено, що позивачу частково відшкодовані суми ПДВ за вказані періоди, що не заперечується сторонами та підтверджується довідкою ДПІ в м.Яремче Івано-Франківської обл. № 733/8/10-0 від 11.04.2011р.

Разом з тим, за серпень 2005 року залишається не відшкодованою сума ПДВ в розмірі 59974 грн. На дану суму зменшено бюджетне відшкодування ПДВ згідно податкового повідомлення-рішення № 0000032301/3 від 27.08.2007р. (№ 0000032301/2 від 11.06.2007р., № 0000032301/1 від 24.04.2007р., № 0000032301/0 від 07.02.2007р.).

За січень та лютий 2006 року на підставі податкового повідомлення-рішення (рішення на суму 59974 грн.) зараховано 27.08.2007р. в сплату ПДВ суми відповідно 47 грн. 68 коп. та 2136 грн. 83 коп.; також згідно податкового повідомлення-рішення № 0000282301/0 від 11.10.2007р. зменшено бюджетне відшкодування за серпень 2006 року в сумі 487239 грн. 98 коп.

Постановою господарського суду Івано-Франківської обл. від 22.04.2008р. в справі № А-6/393, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2008р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2009 року, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м.Яремче Івано-Франківської обл. № 0000032301/0 від 07.02.2007р., №0000032301/1 від 24.04.2007р., № 0000032301/2 від 11.06.2007р., № 0000032301/3 від 27.08.2007р.

Згідно з постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2008р. в справі № 2а-244/08 визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000282301/0 від 11.10.2007р. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2011р. скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2010р. по цій справі, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2008р. залишено в силі.

Вказані судові рішення набрали законної сили, однак суми ПДВ, зазначені в цих рішеннях в повному обсязі позивачу не відшкодовані.

Із врахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що невідшкодованою позивачу на момент розгляду справи залишається загальна сума ПДВ у розмірі 548055 грн. 48 коп., з якої 58630 грн. - за серпень 2005 року, 47 грн. 68 коп. - за січень 2006 року, 2136 грн. 83 коп. - за лютий 2006 року, 487239 грн. 98 коп. - за серпень 2006 року.

При цьому, за серпень 2005 року підлягає відшкодуванню позивачу ПДВ у сумі 58630 грн., а не в сумі 59974 грн., так як відповідачем ДПІ в м.Яремче Івано-Франківської обл. подано довідку про відшкодування на момент перевірки 1343 грн. 01 коп., а також зазначене випливає з інформації податкових повідомлень-рішень № 0000032301/0 від 07.02.2007р., №0000032301/1 від 24.04.2007р., № 0000032301/2 від 11.06.2007р., № 0000032301/3 від 27.08.2007р.

Позивач під час розгляду справи вказаних обставин шляхом подання документальних доказів не спростував.

Із системного аналізу вищенаведених норм Закону України «Про податок на додану вартість» слідує, що контрагент договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань.

За загальним правилом, несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентом-постачальником своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Встановлення судом необґрунтованості заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди тягне за собою відмову в її задоволенні.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Із системного аналізу чинного законодавства слідує, що контрагент договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також в судовому засіданні представником податкового органу вказано на погашення бюджетної заборгованості перед позивачем шляхом отримання останнім облігацій внутрішньої державної позики.

Факт погашення бюджетної заборгованості після прийняття судом першої інстанції відповідного рішення про його стягнення не впливає на правильність та законність прийнятого судового рішення, оскільки таке рішення ґрунтується на доказах, які досліджувалися під час розгляду справи в суді першої інстанції; також перевірка вказаного рішення здійснюється судом в межах доводів апеляційних скарг, які на зазначену обставину не наголошують.

Окрім цього, проведення бюджетного відшкодування ПДВ в добровільному порядку не відноситься до підстав для зміни чи скасування судового рішення, які передбачені приписами ст.ст.201, 202 КАС України.

Доводи апелянтів в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення в користь позивача 548055 грн. 48 коп. бюджетної заборгованості з ПДВ; із врахуванням вимог ст.94 КАС України стягненню в користь позивача підлягає також сума сплаченого ним судового збору 1700 грн.; у задоволенні решти вимог належить відмовити.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м.Яремче Івано-Франківської обл. та заступника прокурора Івано-Франківської обл. на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2011р. в адміністративній справі № 2а-606/10/0970 залишити без задоволення, а згадану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

В.С.Затолочний