Рішення № 32304298, 11.04.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/1899/13 Головуючий у 1 інстанції: Васецька В.В.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 квітня 2013 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Гончара О.С., суддів: Маловічко С.В., Воробйової І.А.

при секретарі: Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Александрівська будівельна корпорація» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Александрівська будівельна корпорація», третя особа - Запорізьке регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про стягнення коштів за договором про інвестування в будівництво житла,-

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до TOB «Александрівська будівельна корпорація», третя особа ЗРУ Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про стягнення коштів за договором про інвестування в будівництво житла.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 27.06.2008 р. між нею та TOB «Александрівська будівельна корпорація» укладений договір № 218/14 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла, згідно з умовами якого ОСОБА_2 як інвестор приймала участь у фінансуванні будівництва житла з метою отримання у власність квартири НОМЕР_1 у житловому будинку по АДРЕСА_1. З метою своєчасного виконання зобов'язань інвестором за договором № 218/14 ЗРУ Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» позивачу наданий пільговий довготерміновий кредит на будівництво житла в розмірі 218 564 грн. відповідно до умов договору № 08012008612 від 24.07.08р., та ці кошти були перераховані як інвестиції ТОВ «Александрівська будівельна корпорація». За договором від 24.07.2008 р. № 08012008612 вона зобов'язана повернути грошові кошти, надані їй для сплати за будування житла у розмірі 218 564 грн.

Згідно з додатковою угодою №1 від 10.09.2008р. до договору № 218/14, вартість одного м2 квартири станом на 10.09.2008р. підвищилась до 5500 грн., вартість квартири складає 291 682 грн. Тому, крім кредитних коштів, для інвестування будівництва нею були внесені особисті кошти у розмірі 63 785 грн. Відповідно до умов договору плановий термін введення будинку в експлуатацію 3 квартал 2009р. Вона своєчасно сплачувала за квартиру кошти відповідно до умов договору. Але станом на день звернення до суду будівництво не ведеться, до березня 2011р. збудовано тільки фундамент та частково перший поверх будинку. Вказувала в позові також, що у зв»язку з укладенням договору про інвестування нею був укладений договір добровільного страхування фінансових ризиків № 1461/171/42, згідно якого нею сплачено страховий внесок у розмірі 5 541 грн.

У зв'язку з порушення відповідачем строків введення будинку в експлуатацію позивач в грудні 2010р. розірвала договір про інвестування, але відповідач протягом місячного строку не повернув їй інвестовані кошти. Посилаючись на порушення забудовником умов договору про інвестування, просила суд стягнути з ТОВ «Александрівська будівельна корпорація» пеню у загальному розмірі 113 937,01 грн., нараховану за неповернення інвестиційних коштів у зв»язку з розірванням договору та за невведення будинку в експлуатації в обумовлений договором строк, стягнути на її користь на поточний рахунок в банку-агенті Запорізьке міське відділення Запорізької ОД AT «Райффайзен Банк Аваль» НОМЕР_2, МФО 380805 суму внесених інвестицій у розмірі 282349 грн., суму збитків у розмірі 5541 грн. та сплачені судові витрати у розмірі 1820 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Александрівська будівельна корпорація", ЄДПРОУ 34067466, на користь ОСОБА_2 на поточний рахунок в банку-агенті Запорізьке міське відділення Запорізької ОД АТ "Раффайзен Банк Аваль", який відкритий на її ім'я за № НОМЕР_2, МФО 380805, суму внесених інвестицій у розмірі 282349 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Александрівська будівельна корпорація", ЄДПРОУ 34067466, на користь ОСОБА_2 суму збитків у розмірі 5541 грн. та пені у розмірі 113937 грн. 01 копійка.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Александрівська будівельна корпорація", ЄДПРОУ 34067466, на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1820 грн.

На зазначене рішення ТОВ «Александрівська будівельна корпорація» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило змінити рішення, стягнувши з ТОВ «Александрівська будівельна корпорація» на користь ОСОБА_2 63 785 грн., відмовивши в решті позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсягу на підставі вимог ст.ст. 526, 527, 530, 546, 610, 611 ЦК України, ст. 9 ЗУ «Про інвестиційну діяльність», місцевий суд виходив із того, що оскільки забудовником (ТОВ «Александрівська будівельна корпорація») порушені строки спорудження об'єкта будівництва і введення його у експлуатацію та строки повернення інвестованих коштів за розірваним у зв'язку з цим договором про інвестування будівництва житла, то забудовник повинен повернути інвестору внесену ним суму інвестицій, виплатити пеню згідно з умовами договору та відшкодувати збитки у розмірі сплаченого страхового внеску.

Проте колегія не повністю погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 27.06.2008р. між ОСОБА_2 та ТОВ «Александрівська будівельна корпорація» укладено договір № 218/14 про інвестування в будівництво (реконструкцію) житла / Т. 1 а.с. 8-12/. За цим договором ТОВ «Александрівська будівельна корпорація» виступило як забудовник, а позивач ОСОБА_2 як інвестор.

Об»єктом інвестування відповідно до п.п. 3.1, 3.3, 4.1 договору є двокімнатна квартира НОМЕР_1 у житловому будинку по АДРЕСА_1, загальною проектною площею 57,93 м2 і вартістю 283 857 грн., виходячи з вартості 1 м2 у розмірі 4900 грн. Плановим строком введення будівництва в експлуатацію згідно з пунктом 3.2 договору визначено третій квартал 2009р. Згідно з додатковою угодою №1 від 10.09.2008р. до договору № 218/14, вартість одного м2 квартири станом на 10.09.2008р. підвищилась до 5500 грн., вартість квартири складає 291 682 грн. / Т. 1 а.с. 13/.

24 липня 2008р. між Запорізьким регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 08012008612, згідно якого позичальник у відповідності до Положення про порядок надання пільгових довгострокових кредитів молодим сім»ям та одиноким молодим громадянам на будівництво і придбання житла, затвердженого постановою КМУ від 29.05.2001р. № 584, отримала прямий адресний (цільовий) кредит у сумі 218 564 грн. зі строком повернення через 104 квартали з дати укладення договору згідно визначеного графіку погашення кредиту. Кредит надано на будівництво житла загальною площею 57,93 м2 за адресою АДРЕСА_1 / Т. 1 а.с. 21-25/.

24 липня 2008р. ОСОБА_2 у ЗАТ «Страхова компанія «Україна» застрахувала свої майнові інтереси та майнові інтереси вигодонабувача в особі ЗРУ Державної фінансової установи «Державний фонд сприянню молодіжному житловому будівництву» за кредитним договором від 24.07.2008р. № 08012008612, пов»язані з непередбаченими матеріальними збитками, завданими внаслідок невиконання забудовником зобов»язань, прийнятих за інвестиційною угодою від 27.06.2008р. № 218/14 / Т. 1 а.с. 26-28/. За договором страхування позивач сплати страховий внесок в сумі 5541 грн. / Т, 1 а.с. 25, 28/.

Суд за матеріалами справи встановив, що позивачем були виконані умова договору щодо інвестування будівництва житла № 218/14 від 27.06.2008р. згідно з визначеним графіком та перераховані наступні кошти: 218 564 грн. отриманих кредитних коштів та 63 785 грн. особистих коштів, а загалом 282 349 грн. Недоплата до визначеної сторонами вартості квартири склала 9333 грн.

Натомість, забудовником було порушено строк введення будинку в експлуатацію, який визначено сторонами ІІІ кварталом 2009р. Тому відповідно до п. 8.4 договору про інвестування інвестор скористався своїм право на розірвання цього договору шляхом спрямування письмової заяви на адресу забудовника, яку останній отримав 24.12.2010р., що не заперечується представником відповідача у судовому засіданні / Т. 1 а.с. 20/.

Згідно з пункту 8.5 договору в такому разі забудовник повинен протягом місячного строку після отримання повідомлення про розірвання договору повернути інвестору суми внесених інвестицій на рахунок інвестора в банку-агенті. У разі невиконання цієї умови договору згідно з пунктом 6.2 договору настає відповідальність забудовника у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення. Крім того, пеня нараховується також відповідно до п. 5.2.4 договору у разі порушення строків введення будинку в експлуатацію та її розмір складає 0,5 % від вартості невиконаних будівельно-монтажних робіт по квартирі за кожен тиждень прострочення, а також відшко-

довуються інвестору заподіяні цим порушенням збитки.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши вказані обставини справи суд правильно встановив, що будинок не збудовано і не введено в експлуатацію в обумовлений строк та додаткової угоди між сторонами щодо перенесення цього строку не було укладено, а тому договір про інвестування будівництва житла № 218/14 від 27.06.2008р. суд обґрунтовано вважав розірваним інвестором з 24.12.2010р. Ці обставини не заперечуються відповідачем у справі. Отже, є правильним висновок суду, що у позивача в такому разі настало право на отримання суми внесених інвестицій та покладення відповідальності на забудовника у вигляді пені, передбаченої п.п. 6.2 та 5.2.4 цього договору, які суд стягнув з відповідача на користь позивача в заявленому розмірі.

В апеляційній скарзі відповідач, не заперечуючи факту розірвання договору, посилається на те, що 14.01.2009р. вступив в дію Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», згідно з пунктом 4 ст. 3 якого повернення внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об»єкта житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об»єкта житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, на строк дії цієї статті не здійснюється (згідно до редакції цього закону на час розірвання договору - 24.12.2010р. - ця стаття діє до 01 січня 2013р.).

Посилаючись на цей закон апелянт вважає, що суд, не застосувавши вказану статтю цього закону до спірних правовідносин, необґрунтовано стягнув пеню згідно з договором, оскільки нарахування забудовнику штрафних санкцій призупинено дією цього закону до 01.01.2013р.

Проте, ці доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах закону «Про інвестиційну діяльність», який судом правильно застосовано до спірних правовідносин, оскільки, уклавши договір інвестування в нерухомість, сторони стали учасниками інвестиційного процесу і правовідносини, які виникли між ними, насамперед, регулюються цим спеціальним законом.

Згідно ст. 9 ЗУ «Про інвестиційну діяльність» основним документом, який регулює

взаємовідносини між суб»єктами інвестиційної діяльності, є договір.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 цього ж закону, держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав та законних інтересів її суб»єктів. Умови договорів, укладених між суб»єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь строк дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством (крім податкового, митного та валютного законодавства, а також законодавства з питань ліцензування певних видів господарської діяльності) встановлено умови, що погіршують становище суб»єктів або обмежують їх права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору.

Договір про інвестування будівництва між сторонами у справі укладено 27.06.2008р., тобто до набуття чинності 14.01.2009р. ЗУ «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», а тому положення цього закону не розповсюджуються на правовідносини сторін, оскільки цим законом погіршується становище інвестора порівняно з умовами договору про інвестування. Крім того, після набуття чинності вказаним законом зміни або доповнення до договору про інвестування з урахуванням положень цього закону не вносились.

Що стосується доводів апелянта про те, що судом безпідставно стягнуті на користь інвестора кредитні кошти, оскільки вони йому не належать, колегія вважає їх неспроможними у зв»язку з таким.

Суд з урахуванням положень ст.. 1046 ЦК України правильно встановив, що кредитні відносини передбачають передання грошових коштів однією стороною - позикодавцем іншій стороні - позичальнику у власність, а позичальник зобов»язаний повернути таку ж суму грошей позикодавцю. Отже, після отримання позичених коштів вони стають власністю позичальника.

У відповідності до п. 5.2.7 договору про інвестування забудовник зобов»язаний повернути суму внесених інвестицій на рахунок інвестора в банку-агенті у місячний строк з дня отримання повідомлення від інвестора про розірвання цього договору. Цей пункт пе-

редбачає право інвестора на отримання на свій рахунок у банку-агенті всієї суми внесених інвестицій, без будь-якого виключення, зокрема, кредитних коштів.

Таким чином, висновки суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача на рахунок в банку-агенті всієї суми вкладених інвестицій відповідає умовам договору, матеріалам справи та вимогам вказаних норм матеріального права. Грунтуються на законі та умовах договору також висновки суду про стягнення пені, але при визначенні розміру пені у відповідності до п. 5.2.4 договору про інвестування за порушення строків введення об»єкта інвестування в експлуатацію судом не враховано, що за період після розірвання договору з 24.12.2010р. пеня за невведення в експлуатацію не може нараховуватись, а також судом не звернуто увагу, що в ході розгляду справи відповідач заявляв про застосування строку позовної давності в своїх письмових запереченнях на позовну заяву.

Виходячи з вказаних обставин та вимог ч. 2 ст. 258, ч. 3 ст. 267 ЦК України, пеня відповідно до пункту 5.2.4 договору про інвестування підлягає стягненню тільки за період з 03.03.2010р. (позов подано до суду 03.03.2011р.) по 24.12.2010р., а її розмір буде складати: 291 682 грн. х 0,5 % : 100 х 42 тижні = 61 253,22 грн.

Відносно стверджень відповідача про те, що цим пунктом 5.2.4 договору передбачено, що пеня нараховується у розмірі 0,5 % вартості невиконаних будівельно-монтажних робіт по квартирі за кожен тиждень прострочення згідно з актом, підписаним сторонами, але такого акту між ним та інвестором ОСОБА_2 не складалось, колегія вважає наступне.

Зі змісту цього пункту договору слідує, що такий акт має сенс в тому разі, якщо по квартирі виконані будь-які роботи, але не в повному обсягу, та актом встановлюється вартість таких невиконаних робіт, від якої нараховується пеня. Проте в даному випадку ніяких робіт по квартирі позивача виконано не було, оскільки її квартира має бути розташована на четвертому поверсі, а на момент настання строку введення об»єкту до експлуатації було збудовано лише фундамент та частина першого поверху. Тому відносно позивача вартість невиконаних робіт буде дорівнювати вартості всього об»єкту інвестування - квартири 14, яка складає за договором суму 291 682 грн., від якої і розраховувалась пеня позивачем.

Разом з тим, колегія вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що страховий

внесок за договором добровільного страхування суд безпідставно вважав збитками позивача.

Так, страхування ризиків невиконання забудовником своїх зобов»язань передбачене умовами кредитного договору та є обов»язковою умовою надання кредитних коштів ( п. 5.1.2, п. 6.4), тому сума страхового внеску не є збитками позивача, оскільки страхування кредитних коштів стало гарантією для їх отримання позивачем. Тому ця позовна вимога не підлягає задоволенню як необґрунтована.

Беручи до уваги всі вище встановлені обставини, колегія вважає апеляційну скаргу частково обґрунтованою, тому оскаржуване рішення суду підлягає зміні у відповідності до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України шляхом ухвалення рішення про зменшення розміру пені та відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення збитків. В решті рішення суду слід залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія судів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Александрівська будівельна корпорація» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 лютого 2013 року у цій справі змінити, скасувавши в частині задоволення позову ОСОБА_2 щодо стягнення суми збитків та зменшивши розмір стягнутої пені.

Ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту:

«Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення суми збитків у розмірі 5541 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Александрівська будівельна корпорація» на користь ОСОБА_2 суму пені у загальному розмірі 65 809,48 грн.».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: