Рішення № 32303301, 10.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8981/13 10.07.13

За позовомФізична особа підприємець Золотов Микола Геннадійович ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська»Простягнення 119 308,32 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивачаЗолотов М.Г.Від відповідача Не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець Золотов Микола Геннадійович (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» (надалі -Відповідач) про стягнення 119 308,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на перевезення вантажів №41/12 від 01.06.2012 позивач надав послуги з організації перевезень, а відповідач належним чином своє грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 117 632,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.05.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.06.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.06.2013 розгляд справи було відкладено до 10.07.2013 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

05.07.2013 через загальний відділ документообігу суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу у розмірі 117 632,00 грн., витрати на правову допомогу адвоката у сумі 500,00 грн. та суму судового збору у розмірі 2 386,17 грн.

На підставі п. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі, а відтак має місце нова ціна позову у розмірі 117 632,00 грн., в межах якої вирішується спір у даній справі.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2012 між позивачем (перевізник) та відповідачем (замовник) укладено Договір на перевезення вантажів №41/12 (надалі -"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає та надає для перевезення вантажі, а перевізник зобов'язується здійснювати їх перевезення автомобільним транспортом на території України.

Згідно із п. 2.1 Договору перевезення здійснюється на підставі заявки на перевезення та товарно-транспортної накладної, належним чином оформленої за формою, встановленою чинним законодавством.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що оплата за послуги перевезення замовником проводиться на протязі 14 банківських днів після отримання ним повного пакету документів, які підтверджують факт доставки вантажу та підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

На виконання умов договору у період з червня 2012 року по серпень 2012 року позивач на виконання умов договору надавав відповідачу послуги з перевезення вантажів, загальна вартість яких згідно наявних в матеріалах справи та підписаних представниками сторін актів виконаних робіт становить 269 722,00 грн.

Проте відповідач надані позивачем послуги сплатив частково у сумі 52 090,00 грн., у зв'язку з чим за відповідачем станом на 03.10.2012 рахується заборгованість у розмірі 217 632,00 грн.

Вказана сума заборгованості у розмірі 217 632,00 грн. підтверджується підписаним представниками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 03.10.2012.

З метою погашення даної заборгованості відповідачем було сплачено на рахунок позивача 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №2829 від 30.10.2012 та 50 000,00 грн. згідно платіжного доручення №3631 від 05.12.2012.

Таким чином загальна сума заборгованості відповідача за надані позивачем послуги з перевезення становить 117 632,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором та підписаними у період з 02.06.2012 по 31.08.2012 актами виконаних робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 117 632,00 грн.

За своєю правовою природою Договір на підставі якого виник спір є Договором перевезення, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Розділами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Матеріалами справи (підписаними та скріпленими печатками сторін актами виконаних робіт за період з 02.06.2012 по 31.08.2012, актом звірки взаємних розрахунків від 03.10.2012 та копіями платіжних доручень) підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг із перевезення вантажів та існування заборгованості за надані послуги у розмірі 117 632,00 грн.

Положеннями ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.5.4 Договору оплата за послуги перевезення замовником проводиться на протязі 14 банківських днів після отримання ним повного пакету документів, які підтверджують факт доставки вантажу та підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.4 Договору та дати підписання актів виконаних робіт, строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг з перевезення за Договорам на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 117 632,00 грн. на підставі Договору за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 117 632,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Судові витрат відповідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 500,00 грн. суд відзначає наступне.

За змістом ст.ст. 44, 48 Господарського процесуального кодексу України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Витрати позивача, пов'язані з оплатою ним послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, судові витрати правої сторони відшкодовуються за рахунок винної.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", якою визначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судові витрати за учать адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема ст. 33 Господарського процесуального кодексу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду від 24.04.2012 р. у справі №18/2737/11.

01.04.2013 між Фізичною особою-підприємцем Золотовим Миколою Геннадійовичем та адвокатом Петренко Олександром Володимировичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №383 від 15.11.2010) укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат надає підприємцю правову допомогу по підготовці позовної заяви до Господарського суду м. Києва про стягнення боргу з ТОВ «Агрофірма «Вільхівська», що виник на підставі договору від 01.06.2012.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

З квитанції на оплату юридичних послуг №02/04/13 від 02.04.2013 вбачається сплата позивачем на користь адвоката грошових коштів у розмірі 500,00 грн.

Судом встановлено, що Договір про надання правової допомоги адвоката від 01.04.2013, укладений між адвокатом та ФОП Золотовим М.Г. стосується безпосередньо саме цього позову, а оплата у розмірі 500,00 грн. проведена у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

До того ж, судом встановлено спів розмірність винагороди за адвокатські послуги в розмірі 500,00 грн. обсягам наданих послуг за Договором.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат по сплаті послуг адвоката у сумі 500,00 грн..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Золотова Миколи Геннадійовича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вільхівська» (01133, м. Київ, вул.. Кутузова, 13, код ЄДРПОУ 35902139) на користь Фізичної особи-підприємця Золотова Миколи Геннадійовича (02105, м. Київ, вул.. Шліхтера, 14, кВ. 80, ідентифікаційний номер 2696308772) суму боргу у розмірі 117 632 (сто сімнадцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 00 коп., витрати на правову допомогу адвоката у сумі 500 (п'ятсот) 00 грн. та судовий збір у розмірі 2 386 (дві тисячі триста вісімдесят шість) грн. 17 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 10.07.2013 р.