Рішення № 32303300, 05.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10655/13 05.07.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»До Третя особа,Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Аннус Роман ВалентиновичПростягнення 7 224,04 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Мельник К.М. - дов. № 030613-1/с від 03.06.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

третя особа: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» про стягнення 7 224,04 грн.

Ухвалою від 07.06.2013 року було порушено провадження у справі, залучено до участі у справі Аннус Романа Валентиновича в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, надіслано запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України та призначено розгляд справи на 05.07.2013 року.

25.06.2013 року на адресу Господарського суду м. Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на запит.

01.07.2013 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 05.07.2013 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 05.07.2013 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.07.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.08.2012 року по вул. Шевченка в м. Харкові за участю автомобіля «Ауді-80», реєстраційний номер 85663ХА, під керуванням його власника Аннус Р.В. та за участю автомобіля ЗАЗ А 13 Forza, реєстраційний номер АХ7352СР, під керуванням його власника Мокрогуз Т.В., сталася дорожньо-транспортна пригода.

Згідно постанови Київського районного суду м. Харкова від 28.08.2012 року № 2018/12714/2012, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Ауді-80», реєстраційний номер 85663ХА, Аннус Р.В. вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху України та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 28.08.2012 року № 2018/12714/2012, Анус Романа Валентиновича визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого п. 10.4 Правил дорожнього руху України та ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 414/12-Тз/х від 05.07.2012 р. страховиком автомобіля ЗАЗ А 13 Forza, реєстраційний номер АХ7352СР є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування».

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу ЗАЗ А 13 Forza, реєстраційний номер АХ7352СР, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 661 про визначення вартості відновлювального ремонту, що складений 30.08.2012 р. оцінювачем Тертичним А.В., складає 7 792,31 грн.

За страховим випадком -ДТП що сталась 07.08.2012 р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 414/12-Тх/Х-1 від 05.07.2012 р. визначено суму страхового відшкодування в розмірі 7 013,08 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжними дорученнями № 7272 від 21.09.2012 р.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить господарський суд на підставі ст. ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» стягнути з відповідача 7 013,08 грн. суми невиплаченого матеріального відшкодування, 175,80 грн. пені та 35,16 грн. 3 % річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Ауді-80», реєстраційний номер 85663СР, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю ЗАЗ А 13 Forza, реєстраційний номер АХ7352СР, була застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5251193.

У зв'язку з цим, позивач направив на адресу відповідача претензію вих. № 171212-2448/к від 17.12.2012 р. з вимогою виплатити страхове відшкодування в порядку регресу до якої додав весь пакет необхідних документів, однак відповідач на подану заяву не відреагував, кошти не сплатив.

Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.

Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень на одного потерпілого.

Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вбачається, з пункту 5 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/5251193 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень, а страхове відшкодування за шкоду заподіяну майну потерпілих завжди зменшується на суму франшизи, яка складає 1 000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням ліміту відповідальності визначеного чинним законодавством, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 6 013,00 грн. (7 013,00 грн. (розмір оціненої шкоди) - 1 000,00 грн.).

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 175,80 грн. на підставі п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі» та 35,16 грн. три відсотки річних на підставі ст. 625 ЦК України, у зв'язку з простроченням виплати суми за заявою про виплату страхового відшкодування (регресною вимогою № 171212-2448/к від 17.12.2012р.), яка отримана відповідачем 25.12.2012 р.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 175,80 грн. пені, нарахованої згідно п. 37.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відношенні суми страхової виплати, право вимоги якої набуто позивачем в порядку регресу, суд не задовольняє, оскільки вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору.

Саме такі висновки по застосуванню положень закону вміщені у постанові Верховного суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 4/17-3520-2011), а в силу положень ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Про застосування норм ст. 625 ЦК щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання у спорах, що виникають з договорів страхування зазначено зокрема у Листі Верховного Суду України від 19.07.2011р. «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування».

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору прострочення відповідача перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 6 013,00 грн., господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково у розмірі 30,64 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути зі Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Костянтинівська, 56, офіс 13; поштова адреса: 03067, м. Київ, вул. І.Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (місцезнаходження: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 33908322) 6 013 (шість тисяч тринадцять) грн. 08 коп. страхового відшкодування, 30 (тридцять) грн. 64 коп. три відсотки річних та 1 439 (одну тисячу чотириста тридцять дев'ять) грн. 39 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

10.07.2013 року

Суддя О.М. Спичак