Ухвала суду № 32300414, 16.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 року м. Київ К-38784/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010

у справі № 2а-3890/10/2670

за позовомДержавного підприємства «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА»доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києвапроскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Українське авіаційно-транспортне підприємство «Хорів-АВІА» (далі по тексту - позивач, ДП «УАВП «Хорів-АВІА») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.08.2009 №0001212308/0, від 02.10.2009 №0001212308/1, від 10.12.2009 №0001212308/2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 23177,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2010, яка залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП «УАВП «Хорів-АВІА» створене відповідно до Наказу МВС України від 23.09.1999 №731.

Судами встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ДП «УАВП «Хорів-АВІА» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2009 по 30.04.2009.

За результатами проведеної перевірки складено акт №474-23-8-30550903 від 19.08.2009, яким встановлено порушення пп. 7.4.2, пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 5.7 ст. 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (зі змінами та доповненнями) в результаті завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2009 року в розмірі 33872,00 грн., що призвело до завищення показників рядка 26 (декларації з ПДВ); пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в результаті того, що позивач не має права на отримання бюджетного відшкодування, задекларованого на рахунок платника в банку за травень 2009 року в розмірі 23177,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.08.2009 №0001212308/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 23177 грн.

В результаті апеляційного оскарження даного податкового повідомлення-рішення відповідачем було винесено додаткові податкові повідомлення-рішення від 02.10.2009 № 0001212308/1, від10.12.2009 № 0001212308/2.

За підсумками перевірки відповідачем стверджується, що позивачем завищений податковий кредит на загальну суму 23177,00 грн., так як вважають, що до правовідносини ДП «УАВП «Хорів-АВІА» за перевіряємий період, при наданні транспортних послуг в міжнародних перевезеннях є правовідносинами з оренди (лізингу).

Даючи правову оцінку правовідносинам, які виникли на підставі договору, укладеного між ДП «УАВП «Хорів-АВІА - фрахтовщик та АТ «Авіакомпанія Бурундайавіа» (Республіка Казахстан) фрахтователь, суди зазначили наступне, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п. 1. ст. 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Пунктом 2 вказаної статті передбачено, що договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

В силу ст. 912 Цивільного кодексу України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам. Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 61 Повітряного кодексу України, чартерне повітряне перевезення виконується на підставі договору чартеру (фрахтування повітряного судна), за яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальнику) за плату всю місткість одного чи кількох повітряних суден на один або кілька рейсів для повітряного перевезення пасажирів, багажу, вантажу і пошти або для іншої мети, якщо це не суперечить чинному законодавству України.

Таким чином, суди вірно звернули увагу на те, що договір найму (оренди) транспортного засобу не є рівнозначним договору чартеру (фрахтування).

Згідно визначення лізингової (орендною) операції, яке вказано в п. 1.18. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

Отже, виходячи з норм цього пункту, з метою оподаткування, операції з фрахтування виключені з визначення орендних операцій та відповідно, розглядаються як окремий об'єкт оподаткування і мають відмінний порядок оподаткування від порядку лізингових (орендних) операцій.

Згідно з пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажів, а також міжнародних відправлень у випадках, визначених пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 цього Закону.

За нульовою ставкою оподатковуються операції, поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їхнього багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також поставка міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту (місця) їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) за межами державного кордону України, між пунктами, які знаходяться за межами державного кордону України, а також від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) за межами державного кордону України до пункту (місця) їх митного оформлення на території України; поставка послуг з міжнародного перевезення пасажирів, їх нього багажу та вантажів іншими видами транспорту, ніж зазначені в абзаці (пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Отже, за нульовою ставкою оподатковуються операції з: надання нерезидентам в оренду, чартер, фрахт морських або повітряних суден, що використовуються на міжнародних маршрутах або лініях, а також космічних кораблів або супутників чи їх частин або окремих функцій; надання транспортних послуг із перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач протягом періоду, що перевірявся отримував доход від надання транспортних послуг з перевезення вантажів та пасажирів, отриманий позивачем внаслідок виконання Договору №03/11-07 від 05.12.2007, оподатковувався податком на додану вартість за ставкою 0% у відповідності до норм пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3 та пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким , що прийняті податковим органом податкові повідомлення-рішення від 26.08.2009 №0001212308/0, від 02.10.2009 №0001212308/1 та від 10.12.2009 №0001212308/2 є необґрунтованими та безпідставними, тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)О.А. Моторний

З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова