Ухвала суду № 32300291, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2013 року м. Київ К-38833/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області та Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Маяк»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010

у справі № 2а-1897/10/1870

за позовом Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Маяк»

до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

за участю прокурора Сумської області

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, стягнення з державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське закрите акціонерне товариство «Маяк» (далі по тексту - позивач, СГ ЗАТ «Маяк») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі по тексту - відповідач, Охтирська МДПІ Сумської області) про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 20.01.2010 №0000012301/0, від 12.02.2010 №0000012301/1, стягнення з державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 33185,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення в частині донарахування позивачу штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 16593,00 грн. В іншій частині задоволення позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідачем було здійснено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 33185,00 грн. за листопад 2007 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.10.2007 по 31.10.2007, за результатами якої складено акт перевірки від 15.01.2010 №7/23/03779142.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем абз. 3 пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виражається у тому, що позивачем було самостійно прийнято рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування 33185,00 грн. у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Згідно даних податкових декларацій за листопад 2007 року, грудень 2007 року, січень 2008 року, лютий 2008 року та даних особових рахунків підприємства з податку на додану вартість сума заявленого бюджетного відшкодування в листопаді 2009 року є відшкодованою за рахунок податкових зобов'язань попередніх податкових періодів. Таким чином, на думку відповідача, зазначена сума не може бути включена до розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних періодів.

На підставі висновку акта перевірки відповідачем було прийняти податкові повідомлення-рішення: від 20.01.2010 №0000012301/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 33185,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16593,00 грн.; від 12.02.2010 №0000012301/1, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 33185,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 16593,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

З наданих до матеріалів справи податкових декларацій, уточнюючих розрахунків до них, картки особового рахунку платника податку встановлено, що позивач дійсно користався визначеним в наведеній нормі Закону України «Про податок на додану вартість» правом зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, що і встановлено судами.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що позивачем неправомірно включено податок на додану вартість в сумі 33185,00 грн. до суми бюджетного відшкодування, оскільки вказана сума вже включена позивачем у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо скасування податково повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 16593,00 грн., судами зазначено наступне, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів. Установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку тау строки, визначені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами України. Отже, суди дійшли вірно висновку, що сума заявлена платником податку до бюджетного відшкодування не є податковим зобов'язанням в розумінні даного Закону, що виключає можливість нарахування штрафних санкцій на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області та Сільськогосподарського закритого акціонерного товариства «Маяк» відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.05.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)В.В. Кошіль З оригіналом згідно Помічник суддіО.Я. Меньшикова