Ухвала суду № 32300293, 11.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2013 р. м. Київ К/9991/12602/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Горголь І.С.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 року

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року

по справі № 2а-7731/10/1270

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську

та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

про визнання протиправною бездіяльність, відшкодування суми ПДВ, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльність, відшкодування суми ПДВ у розмірі 20492497,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 2010 року до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську позивачем було надано податкову декларацію за березень 2010 року, в якій було заявлено до відшкодування з бюджету сума ПДВ в розмірі 20492497,00 грн.

У зв'язку із цим, першим відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, висновки якої були оформлені довідкою № 517/08/3/00210890 від 28.05.2010 року.

Згідно висновку довідки №517/08-3/00210890 від 28.05.2010 року за результатами перевірки неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування по декларації за березень 2010 року у сумі 20492479,00 грн., а суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість будуть підтверджені після отримання матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгам постачання від органів ДПС за місцем їх реєстрації.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР) платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Сума бюджетного відшкодування, як правильно зазначено судами, залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено довідкою № 517/08/3/00210890 від 28.05.2010 року.

Відповідно до п.п.7.7.5 п. 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку заявлених у ній даних за наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період.

Крім того, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»

право платника податку на відшкодування ПДВ не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 року та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року по справі №2а-7731/10/1270 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБорисенко І.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 14.06.2013р.