Ухвала суду № 32299980, 16.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" травня 2013 р. м. Київ К-9431/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Моторного О.А.

за участю:

секретаря Бовкуна В.В.

представника позивача Бессараба Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Підприємства з іноземними інвестиціями АТ «Автоінвестстрой-Дніпропетровськ» та Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2008

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009

у справі № 2-а-1792/08

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями АТ «Автоінвестстрой-Дніпропетровськ»

до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Підприємство з іноземними інвестиціями АТ «Автоінвестстрой-Дніпропетровськ» (далі по тексту - позивач, ПІІ АТ «Автоінвестстрой-Дніпропетровськ») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000162305/0 від 05.10.2007, №0000162305/1 від 02.11.2007, №0000162305/2 від 15.01.2008, №0000162305/03 від 18.03.2008, №0000172305/2 від 15.01.2008, №0000172305/3 від 18.03.2008 .

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2008, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.01.2008р. №0000172305/2; в решти задоволення позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004 по 30.06.2007, за результатами якої складеної акт перевірки №398/23-5/30619514.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000162305/0 від 05.10.2007, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 46288,00 грн., за штрафними санкціями 25212,60 грн., на загальну суму 71500,60 грн.;

за наслідками адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000162305/1 від 02.11.2007, №0000162305/2 від 15.01.2008, №0000162305/03 від 18.03.2008;

- №0000172305/2 від 15.01.2008, яким позивачу за результатами процедури адміністративного оскарження донараховано суму штрафних санкцій у розмірі 8274,40 грн.;

за наслідками процедури адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000172305/3 від 18.03.2008.

Відповідач, визначаючи податкові зобов'язання та нараховуючи санкції, виходив з наступного: позивач 31.08.2007 подав уточнюючі декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2006 року №48798; за 2006 рік №48787, якими скориговані валові витрати шляхом їх збільшення, при цьому відхилення встановлені перевіркою склали 500000,00 грн. та 1000000,00 грн. за вказані періоди відповідно.

Так, в порушення пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем віднесено до складу валових витрат витрати у сумі 1000000,00 грн., що не пов'язані з веденням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами встановлено, що між позивачем та TOB «АІС-Моторс» укладений договір №М14/102 від 28.07.2006, за умовами якого TOB «АІС-Моторс» (виконавець) прийняло на себе зобов'язання надати позивачу (замовник) маркетингові послуги по дослідженню ринків збуту автомобілів.

Згідно актів виконаних робіт вартість надання маркетингових послуг склала 1200000,00 грн., у тому числі ПДВ - 200000,00 грн. Позивач розрахувався з виконавцем TOB «АІС-Моторс» простим векселем - серія АА058601 від 31.05.2007 на суму 1200000,00 грн.

Судами зазначено, що відповідно до довідки №11603 від 07.12.1999 основними видами діяльності позивача є технічне обслуговування та ремонт автомобілів, роздрібна торгівля автомобілями, оптова торгівля автомобілями.

Задовольняючи частково позов суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами встановлено, що акти виконаних робіт не містять змісту та обсягу господарської операції, одиниці її виміру, звіти до актів складені щодо частини послуг, поряд з цим відсутнє підтвердження надання таких послуг.

Позивачем не доведено, що надання вищезазначених послуг взагалі мало місце і ці послуги були необхідними для використання у господарській діяльності. За результатами перевірки, підприємство отримало збитки.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем неправомірно включено до складу валових витрат вартість маркетингових послуг за договором №М14/102 від 28.07.2006.

Згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Щодо податкового повідомленням-рішенням №0000172305/2 від 15.01.2008, то суди вірно зазначили, що відповідач неправомірно донарахував суму штрафу за весь строк недоплати, із перевищенням граничного розміру штрафу, тому дане рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Підприємства з іноземними інвестиціями АТ «Автоінвестстрой-Дніпропетровськ» та Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України..

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)О.А. Моторний З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова