Постанова № 32296931, 01.07.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2013 року Справа № 904/1972/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Погорєловій Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Тюрін Є.О., довіреність №б/н від 14.11.12, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2013 року у справі № 904/1972/13-г

за позовом приватного підприємства виробничо - комерційної фірми "Промкапітал", м. Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", м. Дніпропетровськ

про стягнення 54 419 грн. 10 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2013 року у справі № 904/1972/13-г (суддя Первушин Ю.Ю.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на користь приватного підприємства виробничо - комерційної фірми "Промкапітал" грошові кошти у розмірі 54 419 грн. 10 коп. та судовий збір 1 720 грн. 50 коп.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем порушено умови усного договору поставки трубної продукції, не проведено поставку на суму 54 419 грн. 10 коп., за яку отримано попередню оплату; грошові кошти на вимогу позивача не повернуто.

Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2013 року повністю і припинити провадження.

Посилається на те, що суд не надав належної оцінки направленої на адресу відповідача претензії, яка не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, а саме - не містить обставин, на підставі яких претензія пред'явлена та документів, що їх підтверджують.

Також в судовому засіданні не досліджено факт направлення даної претензії відповідачу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апелянта, просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2013 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що претензія відповідає усім вимогам ст. 222 Господарського кодексу України, була направлена на адресу відповідача 28.11.2012 року. Відповідач умисно ухиляється від отримання кореспонденції. В претензії № 738 позивач, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, надав строк відповідачу сім днів для виконання обов'язку по оплаті заборгованості. Відповідач вимогу не виконав, тому позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

У судове засідання представник апелянта не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що наявні у справі докази є достатніми для вирішення питання обґрунтованості вимог та заперечень сторін, судове засідання проведено за відсутності відповідача.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід залишити без змін виходячи з наступного:

Згідно з приписами частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічні положення передбачено і ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання свого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (далі - відповідач) та приватним підприємством виробничо - комерційна фірма "Промкапітал" (далі - позивач) виникли господарські відносини щодо передачі трубної продукції на підставі усної домовленості. Дану обставину відповідач не заперечує.

Відповідно до усної домовленості відповідач зобов'язувався передати у власність позивачу трубну продукцію, а останній оплатити її.

Відповідно до рахунків на попередню оплату, які наявні в матеріалах справи, позивач провів попередню оплату на загальну суму 2 523 697 грн. 69 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 109-122).

Відповідач виконав зобов'язання частково, поставив продукцію на суму 2 177 935 грн. 61 коп., що підтверджується накладними (а.с. 14-28). Грошові кошти в розмірі 30 302 грн. 99 коп. повернуто відповідачем на вимогу позивача 16.12.2011 року, а 261 040 грн. 00 коп. повернуто 29.12.2011 року. Продукція на загальну вартість 54 419 грн. 10 коп., позивачу не поставлена, грошові кошти не повернуто.

28.11.2012 року позивач направив на адресу відповідача претензією № 738, відповідно до якої просив погасити заборгованість у семиденний строк та повернути грошові кошти у розмірі 54 419 грн. 10 коп. (а.с.29-30. 32-33).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач відповідь на претензію не надав, грошові кошти не повернув, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду.

Відповідач в апеляційній скарзі заперечував факт отримання претензії та невідповідність її вимогам чинного законодавства України.

Однак у відзиві на позов та в апеляційній скарзі не спростував доводи позивача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона належними та допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи скаржника про невідповідність отриманої від позивача претензії вимогам чинного законодавства підтверджують факт отримання відповідачем претензії та не є підставою для звільнення товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" від обов'язку повернення залишку попередньої оплати, на яку продукція, в порушення умов усного договору з позивачем, не поставлена.

Оскільки апеляційна скарга є не доведеною, висновки рішення суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для задоволення вимог відповідача не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2013 року у справі № 904/1972/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Підписано 10.07.2013 року.