Рішення № 32296649, 09.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/3707-2012 09.07.13

Колегія суддів у складі головуючого судді Мудрого С.М., суддів Головіної К.І, Трофименко Т.Ю., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"

до приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"

про стягнення 133 894,72 євро (еквівалент 1 403 163,11 грн.).

Представники:

від позивача: Ігнатенко М.В. - представник за довіреністю б/н від 22.03.2013 року;

від відповідача: Новікова В.О. - представник за довіреністю № 69/17 від 07.06.2013 року.

встановиЛА:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" про стягнення 133 894,72 євро (еквівалент 1 403 163,11 грн.).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.01.2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - позивач, банк за договором) та закритим акціонерним товариством «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» (далі - відповідач, позичальник за договором) укладено договір про надання кредиту № СR 08-020/28-2 (зі змінами від 06.08.2008 року, 17.04.2009 року, 19.05.2009 року, 19.06.2009 року, 16.10.2009 року та 12.04.2010 року), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у розмірі, що не перевищує ліміт фінансування у розмірі 351 514,80 євро або еквівалент цієї суми в іншій(их) валюті(ах), а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у кредитному договорі.

В зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" заборгованості по кредиту в розмірі 97 643,00 євро (еквівалент в гривнях станом на 12.03.2012 року за курсом НБУ - 1 023 259,58 грн.), заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 690,42 євро (еквівалент в гривнях станом на 12.03.2012 року за курсом НБУ - 7 235,33 грн.) та пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом в розмірі 35 561,30 євро (еквівалент в гривнях станом на 12.03.2012 року за курсом НБУ - 382 668,20 грн.).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/3707-2012, розгляд справи призначено на 10.04.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.04.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 24.04.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.04.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду розгляд справи відкладено на 22.05.2012 року.

Ухвалою від 22.05.2012 року № 5011-33/3707-2012 зупинено провадження у справі до проведення судово-економічної експертизи, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз, а також змінено назву позивача з закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" на приватне акціонерне товариство "Бліц-Інформ".

27.09.2012 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи № 5011-33/3707-2012 та висновок судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5933/5934/12-44 від 12.09.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.09.2012 року провадження по справі № 5011-33/3707-2012 року поновлено, розгляд справи призначено на 15.10.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.10.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 29.10.2012 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі, в судовому засіданні 29.10.2012 року оголошено перерву до 06.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2012 року зупинено провадження у справі до проведення додаткової судово-економічної експертизи, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз.

04.04.2013 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи № 5011-33/3707-2012 та висновок додаткової судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11096/11098/12-45 від 28.03.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.04.2013 року провадження по справі № 5011-33/3707-2012 року поновлено, розгляд справи призначено на 22.04.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.04.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 03.06.2013 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі, в судовому засіданні 03.06.2013 року оголошено перерву до 17.06.2013 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.06.2013 року призначено колегіальний розгляд справи № 5011-33/3707-2012.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду м. Києва Бойка Р.В. від 18.06.2013 року розгляд справи № 5011-33/3707-2012 доручено здійснювати колегіально у складі: головуючий суддя Мудрий С.М., судді Головіна К.І., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.06.2013 року розгляд справи № 5011-33/3707-2012 призначено на 09.07.2013 року.

В судове засідання 09.07.2013 року з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи. Представник позивача в повному обсязі підтримав заяву про збільшення позовних вимог № 12-4/3730 від 18.05.2012 року, відповідно до якої просить суд стягнути з приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" заборгованості по кредиту в розмірі 97 643,00 євро (еквівалент в гривнях станом на 16.05.2012 року за курсом НБУ - 1 001 969,21 грн.), заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 162,99 євро (еквівалент в гривнях станом на 16.05.2012 року за курсом НБУ - 1 672,53 грн.) нарахованих у період з 22.03.2012 року по 26.03.2013 року та пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом в розмірі 38 182,95 євро (еквівалент в гривнях станом на 16.05.2012 року за курсом НБУ - 391 816,52 грн.) нарахованої за період прострочення з 19.02.2009 року по 16.05.2012 року, а також 64 380,00 грн. судового збору.

Окрім того, представник позивача підтримав заяву від 10.05.2012 року про повернення судового збору, відповідно до якої просить суд повернути сплачений судовий збір у розмірі 1 609,50 грн. за подання заяви про забезпечення позову № 12-4/2181 від 23.03.2012 року, у зв'язку з тим, що в судовому засіданні 24.04.2012 року позивачу відмовлено в задоволені зазначеної заяви.

Розглянувши заяву про повернення судового збору, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні зазначеної заяви, з огляду на наступне. В судовому засіданні 24.04.2012 року представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову № 12-4/2181 від 23.03.2012 року, відповідно до якої просив суд в якості забезпечення позову накласти арешт на рухоме майно, яке передано в заставу банку згідно договору застави № PL 09-134/28-2 від 19.06.2009 року та яке належить закритому акціонерному товариству "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" на праві власності, та накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, а також накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності закритому акціонерному товариству "Холдингова компанія "Бліц-Інформ".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

Законом не передбачена можливість повернення сум судового збору, сплачених за подання заяви про забезпечення позову, в задоволенні якої було відмовлено. Таким чином заява позивача від 10.05.2012 року про повернення судового збору визнається судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача підтримав, надану в судовому засіданні 17.06.2013 року, заяву про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені, а також надав пояснення, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.01.2008 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - позивач, банк за договором) та закритим акціонерним товариством «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» (далі - відповідач, позичальник за договором) укладено договір про надання кредиту № СR 08-020/28-2.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1 статуту публічного акціонерного товариства «ОПТ Банк» (нова редакція), затвердженого рішенням акціонера (протокол № 3 від 30.07.2012 року), публічне акціонерне товариство «ОПТ Банк» є правонаступником усіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства «ОПТ Банк», яке в свою чергу є правонаступником усіх прав та обов'язків акціонерного комерційного банку «Райффайзенбанк Україна».

Згідно п. 1.1. статуту приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» (нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів (протокол № 01 від 23.08.2011 року), приватне акціонерне товариство «Бліц-Інформ» є правонаступником закритого акціонерного товариства «Холдингова компанія «Бліц-Інформ».

Між сторонами укладені договори про зміну договору про надання кредиту № СR 08-020/28-2 від 23.01.2008 року, а саме № 1 від 06.08.2008 року, № 2 від 17.04.2009 року, № 3 від 19.05.2009 року, № 4 від 19.06.2009 року, № 5 від 19.06.2009 року, № 6 від 16.10.2009 року та № 7 від 12.04.2010 року.

Відповідно до умов кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі, що не перевищує ліміт фінансування у розмірі 351 514,80 євро або еквівалент цієї суми в іншій(их) валюті(ах), а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку кредит, а також сплатити проценти та виконати інші зобов'язання, встановлені у кредитному договорі.

Пунктом п. 1.1 кредитного договору передбачено, що кожного разу, при наданні позичальником банку кредитної заяви, банк перераховує заборго ваність позичальника перед банком за цим договором, використовуючи для цього валютний курс НБУ на дати надання кожної кредитної заявки та/або дати надання кожного траншу. При цьому, у випадку, якщо за результатами такого перерахування загальна сума заборгованості позичальника перед банком за цим договором перевищить ліміт фінансування або еквівалент цієї суми в іншій (их) валюті(ах), банк має право не приймати до виконання таку кредитну заявку.

Згідно п. 1.2 кредитного договору, позичальник зобов'язаний використо вувати кредит на придбання нових транспортних засобів, а саме 7 вантажних ав томобілів марки AG Mersedes-Benz Atego виробництва концерну Daimler Chrysler.

У відповідності до п. 1.4 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку ві дповідну плату від суми кредиту, а саме проценти за кредит в євро розраховуються банком від суми кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі (EURIBOR + 6.0)% річних (з 06.08.2008 року EURIBOR + 9.5 % річних) з розра хунку 360 днів на рік. При цьому за обставини, що згідно з положеннями п. 1.4.2 (з підпунктами) цього договору відбулося збільшення процентної ставки, то з дати перегляду процентної ставки і до закінчення строку дії цього договору проценти за кредит в євро розраховуються банком від суми кредиту в євро на підставі процентної ставки в розмірі (EURIBOR + 8.0)% річних (з 06.08.2008 року EURIBOR + 11.5 % річних) із розрахунку 360 днів на рік, якщо інше не буде письмово погоджено сторонами.

Розмір EURIBOR фіксується банком у перший банківський день місяця, в якому було надано перший транш в євро, і застосовується при розрахунку про центів за кредит в євро протягом періоду до першого банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому було надано перший транш в євро.

Першого банківського дня місяця, що є наступним за місяцем, в якому бу ло надано перший транш в євро, а також першого банківського дня кожного на ступного місяця протягом строку дії цього договору, розмір процентної ставки підлягає коригуванню, а саме: розмір EURIBOR фіксується банком у перший банківський день відповідного місяця і застосовується при розрахунку процент ної ставки протягом періоду до першого банківського дня місяця, що є наступ ним за таким відповідним місяцем.

Положеннями п 1.4.2 кредитного договору передбачено, що за обставин невико нання та/або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зо бов'язань, процентна ставка, встановлена п. 1.4.1 цього договору, збільшується на 2% річних та складає: за кредит у євро (EURIBOR + 8.0) % річних; за кредит в гривнях (FIDR + 5.0) % річних.

Відповідно п. 1.4.5. кредитного договору, проценти, що передбачені пп. 1.4.1-1.4.2 цього договору, нараховуються 20 числа кожного календарного місяця та повинні сплачуватися позичальником банку щомісячно протягом 3 банківських днів наступних за таким 20 числом кожного календарного місяця. За обставини, що позичальником не було здійснено повернення траншу в строк, встановлений положеннями цього договору, проценти від суми такого траншу розраховуються в порядку, передбаченому п. 1.4.1 цього договору, та підлягають сплаті одночасно ( на дату здійснення) з поверненням такого траншу ( п. 1.4.7 кредитного договору).

Згідно положень п. 1.6. кредитного договору, сторони погодили, що позичальник зобов'язаний виконати боргові зобов'язання в повному обсязі не пізніше 19.03.2010 року включно, у відповідності до графіка погашення заборгованість.

На виконання умов кредитного договору, позивач надав відповідачу кредит в розмірі 351 514,80 євро, що підтверджується валютним меморіальним ордером № 22 від 20.02.2008 року та випискою по особовим рахункам відповідача за період з 23.01.2008 року по 30.11.2011 року. Проте, в порушення умов кредитного договору та норм чинного законодавства України, позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом, в зв'язку з чим станом на 12.03.2012 року в останнього виникла заборгованість за договором про надання кредиту № СR 08-020/28-2 від 23.01.2008 року по кредиту в розмірі 97 643,00 євро та по процентам за користування кредитною лінією нарахованих в період з 22.03.2012 року по 26.03.2012 року в розмірі 162,99 євро.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк» зверталось до приватного акціонерного товариства «Бліц-Інформ» з досудовою вимогою № 08-12-12-4/912 від 07.02.2012 року про погашення заборгованості за договором про надання кредиту № СR 08-020/28-2 від 23.01.2008 року. Проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 12.03.2012 року факт наявності заборгованість за договором про надання кредиту № СR 08-020/28-2 від 23.01.2008 року по кредиту в розмірі 97 643,00 євро та по відсоткам за користування кредитом в розмірі 162,99 євро, позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований, а також встановлений висновком судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 5933/5934/12-44 від 12.09.2012 року та висновком додаткової судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11096/11098/12-45 від 28.03.2013 року.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором банк нарахував позичальнику пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 38 140,48 євро за період з 19.02.2009 року по 16.05.2012 року та пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 42,47 євро за період з 25.03.2009 року по 25.03.2010 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положеннями 4.2.1. кредитного договору передбачено, що за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту, та/або сплаті процентів за кредит в обумовлені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

В судовому засіданні 17.06.2013 року позивачем надано заяву про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до п 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно п 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

Відповідно до п. 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Положеннями п. 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що положеннями кредитного договору встановлено, що боргові зобов'язання в повному обсязі повинні бути виконанні в строк до 19.03.2010 року, а позивач звернувся з позовом до суду 26.03.2012 року, що підтверджується штампом на позовній заяві та здійснив нарахування пені за прострочення повернення кредиту за період з 19.02.2009 року по 16.05.2012 року та пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом за період з 25.03.2009 року по 25.03.2010 року, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені за прострочення сплати заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом в розмірі 38 182,95 євро не підлягають задоволенню, у зв'язку зі спливом позовної давності, крім того позивачем не надано суду доказів щодо наявності поважних причин її пропущення.

Враховуючи вищезазначене позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" підлягають задоволенню лише в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" заборгованості по кредиту в розмірі 97 643,00 євро (еквівалент в гривнях станом на 16.05.2012 року за курсом НБУ - 1 001 969,21 грн.) та заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 162,99 євро (еквівалент в гривнях станом на 16.05.2012 року за курсом НБУ - 1 672,53 грн.) нарахованих у період з 22.03.2012 року по 26.03.2013 року.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а витрати за проведення судово-економічної експертизи та додаткової судово-економічної експертизи покласти на відповідача.

Крім того, у відповідності до матеріалів справи, судом встановлено, що при зверненні з позовом до суду про стягнення 135 988,94 євро, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до євро на 16.05.2012 року еквівалентно 1 395 458,26, публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" було сплачено судовий збір в сумі 64 380,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2900174597 від 22.03.2012 року.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.06.2011 року №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Враховуючи викладене, при зверненні до суду з позовом, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 27 909,17 грн. Проте, позивач сплатив судовий збір в розмірі 64 380,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, 36 470,83 грн. судового збору внесеного в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" (02156, м. Київ, вул. Кіото, буд. 25, ідентифікаційний код 20050164) на користь публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний код 21685166) заборгованості по кредиту в розмірі 97 643 (дев'яносто сім тисяч шістсот сорок три) євро 00 євроцентів, що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до євро на 16.05.2012 року еквівалентно 1 001 969 (один мільйон одна тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 21 коп., заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом нарахованих у період з 22.03.2012 року по 26.03.2013 року в розмірі 162 (сто шістдесят два) євро 99 євроцентів що згідно з встановленим Національним банком України курсом гривні до євро на 16.05.2012 року еквівалентно 1 672 (одна тисяча шістсот сімдесят два) грн. 53 коп., а також 20 072 (двадцять тисяч сімдесят два) грн. 83 коп. судового збору.

3. Повернути публічному акціонерному товариству "ОТП Банк" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43, ідентифікаційний код 21685166) з Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір в сумі 36 470 (тридцять шість тисяч чотириста сімдесят) грн. 83 коп. як такий, що внесений у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перерахований за платіжним дорученням № 2900174597 від 22.03.2012 року, яке знаходиться в матеріалах справи № 5011-33/36707-2012.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя С.М. Мудрий

Судді К.І. Головіна

Т.Ю. Трофименко