Постанова № 32287831, 18.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р.Справа № 2а-5278/12/2170

Категорія: 8.1.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Градовського Ю.М.,

Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2013р. в справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Херсонське обласне агролісомеліоративне підприємство «Херсонагроліс» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банках,

В С Т А Н О В И Л А :

24.12.2012р. Державна податкова інспекція у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ) звернулась з адміністративним позовом до Державного підприємства «Херсонське обласне агролісомеліоративне підприємство «Херсонагроліс» (далі - ДП «Херсонагроліс») про накладення арешту на кошти та інші цінності на рахунках у банках. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідач має узгоджений податковий борг в розмірі 48 475,72 грн., який в добровільному порядку не сплачується. У відповідача відсутнє майно, яке може бути введено у податкову заставу, у зв'язку з чим для забезпечення сплати до бюджету податків і зборів, позивач просив задовольнити позов.

Відповідач заперечення на позов не подавав. Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2013р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить прийняти нове рішення про задоволення позову.

В зв'язку із неявкою сторін, відповідно п.2 ч.1 ст.197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для арешту коштів на рахунках платника податків, які б були передбачені ст.94 ПК України.

Судова колегія не погоджується з доводами суду першої інстанції та вважає, що вони зроблені в порушення вимог податкового законодавства.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України.

Поняття податкового боргу, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, включає в себе грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений ПК України строк.

Виходячи з даних облікової картки ДП «Херсонагроліс» має узгоджене грошове зобов'язання:

- по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 9 625,72 грн., який виник за рахунок несплати грошового зобов'язання згідно уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств від 10.09.2012р. № 9016963877 з врахуванням суми штрафу та пені,

- по частині чистого прибутку (доходу) господарських організацій

(державних унітарних підприємств та їх об'єднань), що вилучається до бюджету податку у сумі 38 850 грн., який виник з 14.09.2012р. за

рахунок несплати грошового зобов'язання згідно розрахунку частини

чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету державними

унітарними підприємствами та їх об'єднаннями від 10.09.2012р. №

9016963767.

Дійсно, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 Податкового кодексу України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені пп 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача відсутнє майно для погашення податкового боргу, що підтверджується відповідним актом ДПІ від 18.09.2012р. № 180/19-03 (а.с.10).

Оцінюючи викладене, враховуючи наявність у відповідача податкового боргу та відсутність майна для його погашення, судова колегія приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог податкового органу.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права призвело до ухвалення невірного судового рішення.

Відповідно до ст.202 КАС України судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 січня 2013р. державне бюро технічної інвентаризації» про накладення арешту на рахунках у банках - скасувати.

Прийняти нову постанову про задоволення позову Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до Державного підприємства «Херсонське обласне агролісомеліоративне підприємство «Херсонагроліс» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банках.

Накласти арешт на кошти на інші цінності Державного підприємства «Херсонське обласне агролісомеліоративне підприємство «Херсонагроліс» (код ЄДРПОУ 35329228), що знаходяться на наступних рахунках: - ХФ АТ «Укрінбанк», м.Херсон, МФО 342144, р/р № 26009004015001,

- ХФ ПАТ КБ «Приватбанк», м.Херсон, МФО 352479, р/р № 26004060292095,

- ХФ ПАТ КБ «Приватбанк», м.Херсон, МФО 352479, р/р № 26006000967980,

- ХФ ПАТ КБ «Приватбанк», м.Херсон, МФО 352479, р/р № 26044060044708,

- ХФ ПАТ КБ «Приватбанк», м.Херсон, МФО 352479, р/р № 26044060045127,

- ХФ ПАТ КБ «Приватбанк», м.Херсон, МФО 352479, р/р № 26050060357315.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: К.В.Кравченко