Ухвала суду № 32284150, 25.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/753/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Федорова Г.Г.

суддів: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.

за участю секретаря: Каленюк О.Ю.

та представника відповідача Харко Д.М.

представника позивача Бойчук Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селанія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення, викладеного у формі листа № 43111/10/12-110 від 11.12.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Селанія» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, викладене у формі листа № 43111/10/12-110 від 11.12.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селанія» задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивачем було сформовано та надіслано в електронному вигляді на електронну адресу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року.

За наслідками отримання від ТОВ «Селанія» зазначеної податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, відповідачем було надіслано позивачу підтвердження у вигляді Квитанції № 2 (копія міститься в матеріалах справи), якою, в свою чергу, було повідомлено, що документ (декларація) прийнято, однак із зауваженнями - закінчення подання форми 20 листопада 2012 року.

Вищезазначена декларація була подана позивачем 23 листопада 2012 року, тобто з порушенням строку подання податкової звітності, що і не заперечувалося позивачем.

11.12.2012 р. відповідачем було прийнято рішення у формі листа № 43111/10/15-110 від 11.12.2012 р., яким повідомлено позивача про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 р.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності прийнятого ним рішення у формі листа № 43111/10/15-110 від 11.12.2012 р. про відмову позивачу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 р.

Апелянт у свої скарзі зазначає, що лист податкового органу № 43111/10/15-110 від 11.12.2012 р., яким позивача було повідомлено про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 р. - не є рішенням та не має обов'язкового характеру, і відповідно не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Також, відповідно до п.п 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Згідно з п.п. 49.9.2 абз. 2 п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 1 розділу 1 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233 (далі - Інструкція № 233), податковий документ в електронному вигляді - податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Водночас, п. 4.6 розділу 3 Інструкції № 233 визначено, що якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається електронний цифровий підпис органу державної податкової служби, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податкова декларація ТОВ «Селанія» з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, подана позивачем до у ДПІ Печерському районі м. Києва ДПС згідно з вимогами п.п. «в» п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України, засобами електронного зв'язку в електронній формі 23 листопада 2012 року, та була, згідно Квитанції № 2, прийнята відповідачем, однак із зауваженнями - закінчення подання форми 20 листопада 2012 року.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи те що Квитанцію № 2, яка знаходиться в матеріалах справи, підтверджено прийняття податковим органом податкової декларації позивача 23 листопада 2012 року, та те, що оскаржуване рішення відповідача, оформлене у формі листа від 11 грудня 2012 року за № 43111/10/15-110 про неприйняття податкової декларації, було надіслано відповідачем із порушенням строку для його направлення (п'яти робочих днів з моменту отримання податкової декларації п.п 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України) , то колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було протиправно прийняте оскаржуване рішення у формі листа № 43111/10/15-110 від 11.12.2012 р. про відмову позивачу у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 р.

З приводу доводів апелянта про те, що лист податкового органу № 43111/10/15-110 від 11.12.2012 р., яким позивача було повідомлено про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 р. - не є рішенням та не має обов'язкового характеру, і відповідно не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття, зазначає слідуюче.

Згідно п.п. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Рішенням відповідача № 43111/10/15-110 від 11.12.2012 р. фактично було відмовлено у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень 2012 р. Чинним законодавством не встановлено обмежень щодо можливості платниками податків оскарження рішень податкових органів, в порядку і строки, передбачені таким законодавством, в якій би формі таке рішення не було прийняте, а тому колегія суддів відхиляє зазначені доводи.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Федорова Г.Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.

Повний текст виготовлено 01.07.2013 року.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.