Ухвала суду № 32283266, 01.07.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3172/13-ц Провадження № 22-ц/772/1567/2013Головуючий в суді першої інстанції:Саблук С.А.Категорія: 27Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 01 липня 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Медвецького С.К., Оніщука В.В.,

при секретарі : Куленко О.В.,

за участю сторін у справі: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника відповідача ПАТ «ОТБ Банк» в особі регіонального відділення «Подільська регіональна дирекція» АТ «ОТП Банк» в м. Вінниця - Гавриш С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОТБ Банк» в особі регіонального відділення «Подільська регіональна дирекція» АТ «ОТП Банк» в м. Вінниця, за участю третіх осіб, які не заявляють самосійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання припиненими договорів майнової поруки,

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ОТБ Банк» в особі регіонального відділення «Подільська регіональна дирекція» АТ «ОТП Банк» в м. Вінниця на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «ОТБ Банк» в особі регіонального відділення «Подільська регіональна дирекція» АТ «ОТП Банк» в м. Вінниця, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання припиненим договорів майнової поруки.

Посилається на те, що договір іпотеки № PML-B00/055/2007/1 від 30.07.2007 року та договір наступної іпотеки № PСNL-B00/185/2007/1 від 18.10.2007 року укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» посвідченого Приватним нотаріусом вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7 зареєстрованих в реєстрі під №55 та №597 є договорами майнової поруки і вони припинились на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України у зв'язку із зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності. Позивач вважає, що до договорів іпотеки слід застосовувати положення ч. 1 ст. 559 ЦК України оскільки спірний іпотечний договір є змішаним договором який містить в собі як заставу так і поруку, - майнову поруку, оскільки згідно ст.1 ЗУ «Про іпотеку» майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «ОТП Банк» просить рішення суду першої інстанції від 22 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

В суді апеляційної інстанції представник апелянта ПАТ «ОТП Банк» Гавриш С.І. апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених в ній.

В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність на необґрунтованість та з підстав зазначених у запереченні на апеляційну скаргу.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не з'явились, однак були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, тому відповідно до вимог ч.2 ст. 305 ЦПК України справа може бути розглянута у їх відсутність, оскільки їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 30 липня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № ML-В00/055/2007. Згідно умов даного кредитного договору Банк надав ОСОБА_5 кредит в розмірі 260 000 доларів США строком до 29.07.2037 року із застосуванням плаваючої відсоткової ставки, яка складається з 4,99% (фіксований відсоток) річних + FIDR (процентна ставка по строкових депозитах у фізичних осіб у валюті), яка у відповідності до п. 3 кредитного договору відсоткова ставка по даному кредиту є незмінною на весь строк дії кредитного договору. Також кредитним договором сторонами в п. 2 було визначено розмір щомісячного платежу в сумі 2 805,20 доларів США.

В забезпечення належного виконання позичальником - ОСОБА_5 своїх зобов'язань по кредитному договору № ML-В00/055/2007 між позивачем та відповідачем було укладеного договір іпотеки № PML-B00/055/2007/1 (майнової поруки), посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим № 55. Згідно з п.3.1. договору іпотеки № PML-B00/055/2007/1 предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,1500 га кадастровий номер земельної ділянки 0520688906:04:006:0052, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на підставі державного акта на земельну ділянку серії ЯБ №701741. Окрім того п.2.1.2.2. договору іпотеки № PML-B00/055/2007/1 передбачено, що цей договір забезпечує належне виконання боржником боргових зобов'язань у випадку збільшення процентної ставки (фіксованої чи плаваючої) на 4 (чотири) % річних в порядку передбаченому кредитним договором.

18 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та третьою особою, - ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № СNL-В00/185/2007. Згідно умов даного кредитного договору Банк надав третій особі кредит в розмірі 50 000 доларів США строком до 19.10.2015 року із сплатою відсотків у фіксованому розмірі 12,49% річних.

В забезпечення належного виконання позичальником, - ОСОБА_6 своїх зобов'язань по кредитному договору № СNL-В00/185/2007 між позивачем та відповідачем було укладеного договір наступної іпотеки № PСML-B00/185/2007/1 (майнової поруки), посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_7, за реєстровим № 597. Статтею 3 договору наступної іпотеки № PСML-B00/185/2007/1 передбачено, що предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,1500 га кадастровий номер земельної ділянки 0520688906:04:006:0052, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на підставі державного акта на земельну ділянку серії ЯБ №701741. Окрім того п.2.1.2.2. договору іпотеки № PСML-B00/185/2007/1 передбачено, що цей договір забезпечує належне виконання боржником боргових зобов'язань у випадку збільшення процентної ставки (фіксованої чи плаваючої) на 4 (чотири) % річних в порядку передбаченому кредитним договором.

До кредитного договору № ML-В00/055/2007 від 30.07.2007 року вносились наступні зміни:

- Додатковий договір № ML-В00/055/2007/1 від 05.02.2009 року сторони визначили розмір платежу в наступному порядку з 25.06.2009 року до 26.05.2010р. - 4018,68 дол. США, з 26.05.2010 року - 3018,58 дол. США;

- Додатковий договір №1 від 05.02.2009 року, п.2.1.2.2. сторони наступним домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток в розмірі 4,99% до 26.05.2009 року, а з 26.05.2009 року - 5,05% річних + FIDR;

- Додатковий договір № ML-В00/055/2007/2 від 25.05.2009 року сторони домовились викласти термін «розмір платежу» в частині 1 кредитного договору в наступній редакції - 3 045,65 доларів США;

- Додатковий договір № 2 від 25.05.2009 року сторони домовились, що на період з 25.05.2009 року до 27.07.2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована відсоткова ставка в розмірі 7,00 % річних. На період з 27.07.2009 року до повного виконання боргових зобов'язань для розрахунку процентів за користування кредитом буде плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток в розмірі 5,29% + FIDR;

- Додатковий договір №3 від 25.08.2010 року сторони домовились, що на період з 25.08.2010 року по 24.01.2012 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована відсоткова ставка в розмірі 6,50 % річних. На період з 24.01.2012 року до повного виконання боргових зобов'язань для розрахунку процентів за користування кредитом буде плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток в розмірі 8,75% + FIDR;

- Додатковий договір №4 від 24.06.2011 року сторони домовились, на період з дати підписання цієї угоди до 25.06.201 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток в розмірі 8,75% + FIDR. На період з 25.06.2011 року до 25.11.2011 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована відсоткова ставка в розмірі 6,50 % річних. На період з 26.11.2011 року до повного виконання боргових зобов'язань для розрахунку процентів за користування кредитом буде плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток в розмірі 9,88% + FIDR.

До договору іпотеки № РML-В00/055/2007/1 від 30.07.2007 року вносились наступні зміни:

- Додатковий договір №1 від 25.05.2009 року сторони домовились викласти термін кредитного договору в наступній редакції: «Кредитний договір №ML-В00/055/2007, укладений між банком та боржником 30.07.2007 року, зі всіма існуючими та майбутніми змінами та доповненнями». Окрім того було встановлено розмір боргових зобов'язань боржника в сумі 264 859,80 доларів США.

До кредитного договору № CNL-В00/185/2007 від 18.10.2007 року вносились наступні зміни:

- Додатковий договір №1 від 23.03.2009 року, п.2.1.1. сторони наступним домовились, що на період з моменту підписання цього договору до 25.02.2010 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде застосовуватись процентна ставка передбачена кредитним договором. На період з 25.02.2010 року до повного виконання боргового зобов'язання для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована процентна ставка в розмірі 12,50% річних;

- Додатковий договір № 2 від 25.05.2009 року сторони домовились, що на період з моменту підписання цього договору до 25.05.2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде застосовуватись процентна ставка передбачена кредитним договором. На період з 25.05.2009 року до 27.07.2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована відсоткова ставка в розмірі 6,50 % річних. На період з 27.07.2009 року до повного виконання боргових зобов'язань для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована відсоткова ставка в розмірі 12,91% річних;

- Додатковий договір №3 від 25.08.2010 року сторони домовились, що на період з 25.08.2010 року по 24.01.2012 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована відсоткова ставка в розмірі 6,50 % річних. На період з 25.01.2012 року до повного виконання боргових зобов'язань для розрахунку процентів за користування кредитом буде плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток в розмірі 13,99% + FIDR;

- Додатковий договір №4 від 24.06.2011 року сторони домовились, що на період з 25.06.2011 року по 25.11.2011 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде фіксована відсоткова ставка в розмірі 6,50 % річних. На період з 26.11.2011 року до повного виконання боргових зобов'язань для розрахунку процентів за користування кредитом буде плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток в розмірі 18,59% + FIDR.

До договору наступної іпотеки № РСNL-В00/185/2007/1 від 18.10.2007 року будь-яких змін не вносилось.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснено, що при розгляді справ судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Так ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 1 ЗУ «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так суд першої інстанції при дослідженні договору іпотеки та договору наступної іпотеки дійшов вірного висновку, що він за своєю суттю та юридичною природою є змішаним договором, оскільки містить, як ознаки договору застави, так і необхідні ознаки договору поруки (майнового поручительства), окрім того відповідач самостійно визначив, що дані договори є договорами майнової поруки зазначивши про це в назві договорів, що не суперечить ст.6 ЦК України.

Частиною 1 ст. 583 ЦК України передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель), а ч.1 ст.553 ЦК України роз'яснює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Тобто виконання зобов'язання перед кредитором забезпечується фактично усім майном іншої особи -поручителя.

Вказана стаття 1 ЗУ «Про іпотеку» також розкриває поняття «майнового поручителя», згідно якої - майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи -боржника.

Таким чином з аналізу правових норм закону можна дійти висновку, що відмінність поручителя від майнового поручителя в цивільному обороті полягає лише у тому, що майновий поручитель поручається конкретно визначеним майном, у той час, як поручитель поручається усім належним йому майном. В решті, ці поняття тотожні за своєю правовою природою та змістом, що відповідає нормам чинного законодавства.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що в даному конкретному випадку до договору іпотеки (майнової поруки) № PML-B00/055/2007/1 від 30.07.2007 року та договору наступної іпотеки (майнової поруки) № PСNL-B00/185/2007/1 від 18.10.2007 року, як змішаних договорів, необхідно застосовувати правила, якими регулюються відносини поруки, оскільки іпотека є видом забезпечення зобов'язання згідно ст.546 ЦК України майновою порукою, у зв'язку з чим правовідносини за нею регулюються також параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналіз даної норми дає підстави для висновку, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо (Постанова ВСУ від 10.10.2012 року у справі №6-112цс12 прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч.1 ст. 355 ЦПК України).

Так шляхом підписання між банком та позичальником додаткових договорів 1, 2, 3, 4 до кредитного договору № ML-В00/055/2007 згідно яких відбулось збільшення зобов'язання позичальника шляхом збільшення плаваючої відсоткової ставки, зокрема її складової фіксованого відсотка до 9,88% річних, окрім того було збільшено розмір щомісячного платежу по кредитному договорі до 3018,58 дол. США, що в свою чергу є підставою задля припинення договору майнової поруки на підставі ч.1 ст.559 ЦК України у зв'язку із збільшенням зобов'язання позичальника без погодження із поручителем з моменту настання обставин що призводять до її припинення. Таке збільшення відсоткової ставки суперечить п.2.1.2.2. договору іпотеки PML-B00/055/2007/1 (майнової поруки) згідно якої цей договір забезпечує належне виконання боржником боргових зобов'язань у випадку збільшення процентної ставки (фіксованої чи плаваючої) на 4 (чотири) % річних в порядку передбаченому кредитним договором.

Також шляхом підписання між банком та позичальником додаткових договорів 1, 2, 3, 4 до кредитного договору № СNL-В00/185/2007 згідно яких відбулось збільшення зобов'язання позичальника шляхом збільшення плаваючої відсоткової ставки, зокрема її складової фіксованого відсотка до 18,59 % річних в свою чергу є підставою задля припинення договору майнової поруки на підставі ч.1 ст.559 ЦК України у зв'язку із збільшенням зобов'язання позичальника без погодження із поручителем з моменту настання обставин що призводять до її припинення. Окрім того таке збільшення відсоткової ставки суперечить п.2.1.2.2. договору іпотеки PСNL-B00/185/2007/1 (майнової поруки) згідно якої цей договір забезпечує належне виконання боржником боргових зобов'язань у випадку збільшення процентної ставки (фіксованої чи плаваючої) на 4 (чотири) % річних в порядку передбаченому кредитним договором.

Посилання апелянта на постанови Верховного суду в складі господарської палати є безпідставними оскільки у відповідності до ч.1 ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Слід відмітити, що в даній нормі йдеться мова про неоднакове застосування закону судом цивільної юрисдикції, і рішення прийняті Верховним судом України в складі цивільної палати. Натомість апелянтом постанов Верховного суду України в складі цивільної палати винесених згідно із ст.355 ЦПК України наведено не було.

Стосовно посилання на п.23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» колегія вважає за необхідне зазначити наступне. Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ має рекомендаційний характер та не має статусу нормативного акта згідно із п.6 ч.1 ст. 36 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Окрім того у відповідності до абз.1 п.2 Постанови Пленуму ВСУ №18.12.2009 року за №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Абзацом 3 п.2 Постанови Пленуму ВСУ №18.12.2009 року за №14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу.

Частиною 1 статті 1 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч.3 ст.17 ЗУ «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Так суд першої інстанції припиняючи договори майнової поруки правомірно застосував наслідки припинення, шляхом зобов'язання Державну реєстраційну службу Вінницького міського управління юстиції Вінницької області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек відомості про зняття заборони, припинення іпотеки та зняття обтяження нерухомого майна. Дана дія суду першої інстанції повністю узгоджується із нормами чинного законодавства.

Таким чином посилання скаржника - відповідача у справі на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

Відтак з урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ОТБ Банк» в особі регіонального відділення «Подільська регіональна дирекція» АТ «ОТП Банк» в м. Вінниця відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:підпис. В.М. Медяний

Судді:підписи. С.К. Медвецький

В.В. Оніщук

З оригіналом вірно.

Суддя: