Ухвала суду № 32283261, 01.07.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/419/13-ц Провадження № 22-ц/772/1757/2013Головуючий в суді першої інстанції:Саландяк О.Я.Категорія: 47Доповідач: Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від 01 липня 2013 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Медвецького К.С., Оніщука В.В.,

при секретарі : Куленко О.В.,

за участю сторін у справі: позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 травня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Посилається на те, що 26.11.1998 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб у Браїлівській селищній раді Жмеринського району Вінницької області, актовий запис №34, що підтверджується виданим повторно свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу буде проживати із відповідачкою. Спір про поділ спільно нажитого майна між ними відсутній. Зазначає, що з відповідачем вони проживають окремо один від одного, шлюбних стосунків не підтримують більше дев'яти місяців, стосунки відновлювати не бажає, оскільки відповідач нехтує сімейними цінностями, в результаті чого між ними виникали постійні сварки, які кожен раз спричиняли як йому, так і відповідачеві душевні страждання. Вважає, що примирення між ними неможливе і подальше збереження шлюбу буде суперечити його інтересам.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 травня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що зареєстрований 26.11.1998 року виконавчим комітетом Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, актовий запис №34 - розірвано. Судові витрати віднесено на рахунок позивача.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції від 20 травня 2013 року скасувати, а справу повернути на новий розгляд. Зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу повністю підтримала та просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Позивач у справі ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав та заперечив проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що є законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін у справі, що з'явилися до суду, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції встановив та виходив з того, що сторони перебувають у шлюбі з 26 листопада 1998 року, який зареєстровано виконавчим комітетом Браїлівської селищної ради Жмеринського району Вінницької області, актовий запис за №34. Від спільного проживання у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4. Позивач зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 разом зі своїм дідом ОСОБА_6

Сторони не підтримують шлюбних стосунків більше шести місяців, у сторін немає спільного побуту та інтересів. Спору про майно також немає. Двохмісячний термін, наданий сторонам для примирення позитивних результатів не дав. Позивач категорично заперечив проти надання будь-якого строку на примирення, оскільки наданий строк до жодних позитивних змін не привів. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе, оскільки суперечило б інтересам позивача, який не бажає продовжувати подружні стосунки з відповідачем.

Таким чином, суд першої інстанції враховуючи вимоги ст.ст.3, 21, 104, 104, 110, 112 СК України прийшов до висновку, що шлюб подружжя сторін слід припинити його розірванням.

Також місцевим судом було відкинуто твердження відповідача, що звернення з позовом ОСОБА_2 є лише тимчасовим явищем, оскільки позивач у судовому засіданні спростував це твердження, пояснивши, що звернувся з даним позовом до суду із метою розірвання шлюбу ще на початку 2013 року і якби він хотів помиритися із відповідачем, то вже б змінив свою думку, на розірванні шлюбу після закінчення призначеного судом строку на примирення наполягав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального права, прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Так, частиною 1 статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зокрема, ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Відповідно до ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Статтею 111 Сімейного кодексу України визначено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Зі змісту статті 112 Сімейного кодексу України вбачається, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Передбачене ч.1 ст.111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч.5 ст.191 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Місцевий суд, постановляючи рішення про розірвання шлюбу повно встановив обставини справи та фактичні взаємини подружжя, причини розірвання шлюбу, врахував наявність у сторін неповнолітнього сина, у зв'язку з чим, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність правових підстав для його розірвання.

Апеляційний суд на виконання вимог ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Посилання скаржника відповідача у справі на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з'ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об'єктивний склад, права та обов'язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :підпис. В.М. Медяний

Судді :підписи. К.С. Медвецький

В.В. Оніщук

З оригіналом вірно.

Суддя :