Ухвала суду № 32277453, 17.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2013 р. м. Київ К-6385/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

Бухтіярової І.О.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.12.2009 у справі № 2н-27/09/1370 (№ 70945/09/9104)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-три» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2009 у справі № 2а-1367/09/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-три»

до:1) Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області, 2) Головного управління державного казначейства у Львівській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.12.2009, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Форт-три» задоволено. Скасовано за нововиявленими обставинами постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2009. Прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовківському районі Львівської області №473/23-0/20515/34279386 від 18.11.2008, №473/23-0/1/15642/34279386 від 08.09.2008, №473/23-0/11658/34279386 від 01.07.2008, №475/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008, №475/23-0/15642/34279386 від 08.09.2008, №475/23-01/11658/34279386від 01.07.2008, №839/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008.

Зобов'язано ДПІ у Жовківському районі Львівської області відновити суму залишку від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 2933855,00 грн. у рядку 26 декларації з податку на додану вартість ТОВ «Форт-три».

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час ті місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Форт-три» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2008 року за результатами якої складено акт за №732/23-0/34279386 від 24.06.2008.

За висновками акта перевірки позивачем в порушення пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п. 4.1, 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 2933855,00 грн., занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 16533,00 грн. по декларації за березень 2008 року.

Підставою для таких висновків стало те, що у період з 10.05.2006 по 31.03.2008 ТОВ «Форт-три» здійснювало імпортні операції з KEMBEL AUTOMOBILE, Німеччина, по контрактах 2006 - 2008 рр. на поставку автомобільних кузовів та автомобілів, які були у вжитку на загальну суму 306000 Євро. Ввезений товар в подальшому реалізовувався через товарні біржі на митній території України кінцевому споживачеві. При реалізації товару та підготовки податкової звітності позивач зазначав як звичайну ціну ту ціну, яка зазначена у біржових угодах, а не ціну, яка відповідала б митній вартості реалізованого товару, що на думку відповідача порушує пп. 1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі зазначеного акту перевірки, з врахуванням результатів адміністративного оскарження, відповідачем були винесені спірні податкові повідомлення-рішення №473/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008. (№473/23-0/1/15642/34279386 від 08.09.2008, №473/23-0/11658/34279386 від 01.07.2008), №475/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008 (№475/23-0/1/15642/34279386 від 08.09.2008, №475/23, 0/11658/34279386 від 01.07.2008), №839/23-0/2/20515/34279386 від 18.11.2008.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі тих норм законодавства, що врегульовують спірні відносини.

Положення п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, на які посилається податкова інспекція в обґрунтування власної позиції, регулюють порядок визначення бази оподаткування при розмитненні товарів, які імпортуються на митну територію України.

Спірним питанням у даній справі є визначення позивачем бази оподаткування операції з реалізації на території України раніше імпортованого товару, а тому положення п.4.3 ст. 4 вказаного Закону помилково застосовані податковим органом до операцій з реалізації товару імпортного походження на митній території України, що зумовило помилкові висновки про порушення позивачем вимог даної норми при визначенні бази оподаткування за операціями з реалізації товарів імпортного походження.

Загальний порядок визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) регулюється п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому позиція судів попередніх інстанцій стосовно правильності визначення позивачем бази оподаткування операції з реалізації товару на внутрішньому ринку України, виходячи з його договірної вартості, що визначена за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, ґрунтується на приписах п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 1.20.1 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР: якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.20.8 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований п. 1.20.2 цього Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при визначенні рівня звичайних цін податковий орган діяв не у межах наведеної норми законодавства.

Позиція ж податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни. Виходячи із положень пп.1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Посилання податкового органу на положення пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 вказаного Закону є безпідставним, оскільки за цією нормою звичайною вважається ціна, що встановлена згідно з принципами державного регулювання, виключно у разі, коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством. Ціни на товари (кузовів автомобілів), які реалізовуються на митній території України не підлягали державному регулюванню згідно із законодавством шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів, що передбачено ст. 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 № 507-XII (чинного на час виникнення спірних відносин).

Крім того, згідно експертного висновку, експертом проведено дослідження з визначення ринкової вартості кожного з імпортованих позивачем за період з 10.05.2006 по 31.03.2008 на митну територію України автомобільних кузовів на дату їх продажу на території України, згідно якого ринкова вартість кожного автомобільного кузова становить суму меншу ніж та за яку здійснено його продаж через товару біржу.

Доводи касаційної скарги, що підставою для зменшення бюджетного відшкодування позивачу та застосування штрафних санкцій були і операції позивача з концерном «Київоблагробуд», ТОВ «Омега-Люкс», ПП «Львівський перевізник» не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки за даними операціями відповідачем було встановлено як заниження податкового кредиту так і завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, при цьому розрахунку частки зазначених операцій в загальній сумі завищення бюджетного відшкодування відповідачем не наведено.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.12.2009 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді І.О.Бухтіярова

Н.Г.Пилипчук