Ухвала суду № 32277449, 17.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2013 р. м. Київ К-17740/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бухтіярової І.О.

Пилипчук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2010

у справі №2-а-610/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ді-Стар»

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2009 позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві від 30.05.2008 №0000012302/2 про сплату донарахованих податкових зобов'язань з податку на прибуток та штрафних санкцій в сумі 211325 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві від 30.05.2008 №0000022302/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 48327 грн. та штрафні санкції в сумі 24164 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2009 скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0000012302/2 від 30.05.2008 про визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 15150,00 грн. основного платежу та 7575,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2009 залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції в частині залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.06.2007, за результатами якої складено акт № 2616/23-6/25169355 від 21.12.2007.

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.01.2008 №0000012302/0, яким визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток в сумі 140883 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 70442 грн., та № 0000022302/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальній сумі 48327 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 24164 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов'язань.

Підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог пп. 5.5.1 п. 5.5, пп.5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», стало віднесення до складу валових витрат за жовтень 2005 року витрат за простроченими відсотковими платежами в сумі 176750 грн., а також інформаційно-консультаційні послуги в сумі 371633 грн., які не використано в господарській діяльності товариства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.05.1998 укладено договір, про те, що фірма ТОВ «ІFD» (Англія) надає позичальнику ТОВ «Ді-Стар» кредит для оплати інвестицій по створенню нових виробництв в області каменеобробки та інструменту на суму 600000 доларів США зі сплатою за користування кредитом 15 % річних. У відповідності з законодавством Кредитний договір від 06.05.1998 був зареєстрований у Національному банку України (Реєстраційне свідоцтво № 4 від 13.07.1998) та контроль по виконанню цього Договору здійснювала Полтавська обласна філія АБ УСБ (Лист ОУ НБУ у Полтавській обл. №22-042/2702 від 19.07.1998). ТОВ «Ді-Стар» у відповідності до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та наказу про облікову політику №4 від 04.01.2000 включено до бухгалтерського обліку та складу валових витрат відсотки за кредитом за датою оплати, яка була проведена платіжним дорученням № 67 від 17.10.2005 виходячи з того, що протягом дії кредитного договору від 06.05.1998 кошти в сумі, еквівалентній основній сумі наданого кредиту, були використані у господарській діяльності, а саме: для придбання будівель виробничих цехів та виробничого обладнання. Листом від 10.01.2005 № 199/6/12-0116, №358/7/12-0117 ДПА України підтверджено право підприємства на включення до валових витрат відсотків по кредиту минулих періодів, тобто витрати на сплату процентів за кредитами від нерезидентів попередніх податкових періодів можуть бути враховані при визначенні податкових зобов'язань платника податку поточного звітного періоду шляхом збільшення валових витрат. Суми нарахування та сплати нерезиденту відсотків по кредиту контролювались Полтавською дирекцією УСБ, про що систематично надавалися звіти до облуправління НБУ у Полтавській області.

При перевірці діяльності підприємства за 2002 рік ДПІ у м.Полтаві порушення законодавства виявлено не було.

Товар, який був оприбуткований згідно вантажно-митної декларації № 2203 від 17.05.2002 - алмазний інструмент, на суму 18000,00 доларів США, оплачений постачальнику 17.09.2002 в сумі 15000,00 доларів США. На момент оприбуткування товару та віднесення його вартості до валових витрат (другий квартал 2002 року) підприємство діяло у відповідності до п.5.1 ст.5 та п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97- ВР, зі змінами і доповненнями.

У жовтні 2005 року ТОВ «Ді-Стар» визнано кредиторську заборгованість в сумі 3000 доларів США (15150,00 грн.) безнадійною і віднесено до складу інших доходів операційної діяльності на підставі пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та П(С)БО 15 «Дохід», Інструкції про застосування Плану рахунків обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом МФУ від 30.11.1999 № 299.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що якщо сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, вона на підставі пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включається до складу валових доходів та оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції, що при цьому платник повинен одночасно зменшити валові витрати за жовтень 2005 року на суму 15150,00 грн. при списанні кредиторської заборгованості по якій минув термін позовної давності, оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до п.5.1 ст.5 цього Закону, є помилковими.

Абзацом 2 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

За змістом вказаних норм платник податку зобов`язаний збільшити валові доходи на суму кредиторської заборгованості у тому податковому періоді, в якому така кредиторська заборгованість стає безнадійною, а отже набуває ознак безповоротної фінансової допомоги, при цьому чинне законодавство України не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування податкового обліку у бік зменшення валових витрат.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17.10.2011 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мусон» до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Щодо віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту, в період за який здійснювалася перевірка, коштів за операціями з отримання інформаційно-консультаційних послуг на виконання умов договорів з ПП «Марком-КМ», м.Київ (договір від 20.02.2006 на суму 150000,00 грн., в тому числі ПДВ - 25000,00 грн.), з ДП «Такс Консалтинг Україна» (договір від 28.03.2006 на суму 69960 грн., в тому числі ПДВ - 11660 грн.), з ПП «Мегатек МК» м. Київ (договір № 2908 від 29.08.2006 на суму 70000 грн., втому числі ПДВ - 11666,67 грн.), з ПП ОСОБА_3 (договір № б/н від 20.07.2006), то судами попередніх інстанцій встановлено, що понесені позивачем загальні витрати на інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги в сумі 371633 грн. підпадають під визначення валових витрат відповідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Матеріалами справи підтверджується, що обсяг послуг, наданих вищезазначеними контрагентами відповідав меті здійснення господарської діяльності позивача, направлений на обслуговування і управління підприємством.

Відповідно до абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», надані акти виконаних робіт та звіти виконавців є підставою для віднесення витрат до складу валових витрат як таких, що понесені у зв'язку з підготовкою, організацією та веденням виробництва, оскільки підтверджують отримання позивачем певного обсягу робіт у межах укладених договорів, оплата наданих послуг проведена позивачем в повному обсязі.

З огляду на викладене відсутні підстави для висновку про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 85466 грн. по інформаційно-консультаційним та маркетинговим послугам, витрати по яких підтверджені документально, у т.ч. податковими накладними.

Беручи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що витрати позивача за договорами мають усі ознаки витрат, які понесені у якості підготовки виробництва в межах його господарської діяльності, а відтак правомірно віднесені до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту, а, отже, донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість в цій частині є безпідставним.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, яке було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2010 скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.01.2009 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.І.Бухтіярова

Н.Г.Пилипчук