Ухвала суду № 32277334, 04.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 липня 2013 року Справа № 5015/4626/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддівДемидової А.М., Шевчук С.Р., Воліка І.М. (доповідач)перевіривши матеріали касаційної скарги ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"на рішеннявід 23.01.2013господарського суду Львівської областіта на постановувід 14.05.2013Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 5015/4626/12господарського суду Львівської областіза позовомПриватного підприємства "Реліквія"доПублічного акціонерного товариства "Кредобанк", ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лойко О.І.третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаприватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петрушка Р.С.провизнання відсутнім права, визнання зобов'язань припиненими, визнання договору недійсним та спонукання

ВСТАНОВИВ:

Подана ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до Вищого господарського суду України касаційна скарга на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 та рішення господарського суду Львівської області від 23.01.2013 у справі № 5015/4626/12 господарського суду Львівської області не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Згідно ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Пунктом 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судовий збір" встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01.11.2011, а п. 2 цих положень внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими, зокрема, у тексті Кодексу слова "державне мито" в усіх відмінках замінено словами "судовий збір" у відповідному відмінку.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Зокрема, за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (стаття 4 Закону України "Про судовий збір").

Розмір мінімальної заробітної плати встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" в сумі 1147,00 грн.

ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" звернулося до суду з касаційною скаргою, а отже скаржник при поданні касаційної скарги зобов'язаний був надати докази сплати судового збору в розмірі, який встановлений Законом України "Про судовий збір".

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 23.01.2013 у справі № 5015/4626/12 позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 рішення господарського суду Львівської області від 23.01.2013 у справі № 5015/4626/12 залишено без змін.

Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 та рішення господарського суду Львівської області від 23.01.2013 у справі № 5015/4626/12; прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Відповідно до п. 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Тобто, при поданні касаційної скарги скаржник повинен сплатити судовий збір, виходячи з вимог, наведених у касаційній скарзі.

Таким чином, за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення скаржник повинен сплатити судовий збір окремо з кожної з таких немайнових вимог.

Проте, як встановлено колегією суддів, до касаційної скарги скаржником у якості доказу сплати судового збору додано платіжне доручення № 210 від 28.05.2013, яке містить неправильне обрахування суми судового збору, що є підставою для повернення касаційної скарги в порядку п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 ГПК України скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ-1 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.4 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 86, 111, п. 4 ч.1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 та рішення господарського суду Львівської області від 23.01.2013 повернути скаржнику.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.Р.Шевчук

І.М. Волік