Рішення № 32274945, 04.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.07.2013р. Справа № 905/4079/13

Господарський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Сніховській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Донецького казенного заводу хімічних виробів, м. Донецьк

до Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі відокремленого підрозділу Державного підприємства «Макіїввугілля», м.Макіївка, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 38128,62 грн., з яких сума основного боргу 34880,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 872,00 грн., 3 % річних у розмірі 2376,62 грн.,

за участю представників:

від позивача: Можейко Т.В., за довір. від 05.06.2013р.,

від відповідача: Головні Є.В., за довір. від 02.01.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Донецький казенний завод хімічних виробів звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі відокремленого підрозділу Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення заборгованості в розмірі 38128,62 грн., з яких сума основного боргу 34880,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 872,00 грн., 3 % річних у розмірі 2376,62 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 526, 533, 549, 610-612, 623-625 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором від 11 січня 2011 року №5/1129. Зазначив, що відповідачем не повністю сплачена вартість поставленої продукції відповідно до договору. Факт отримання відповідачем продукції підтверджується накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей. З урахуванням часткової сплати сума основного боргу становить 34880,00 грн.

Відповідно до норм статей 623-625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані інфляційні витрати у розмірі 872,00 грн. та 3 % річних у розмірі 2376,62 грн.

Загальна сума заборгованості становить 38128,62 грн.

20 червня 2013 року представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково, а саме, суму основного боргу в розмірі 34880,00 грн., інфляційні нарахування в розмірі 872,00 грн. та 3% річних в розмірі 2383,75 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог просив відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги частково, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Підстави для неприйняття часткового визнання позову відповідачем у суду відсутні.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2011 року між Донецьким казенним заводом хімічних виробів (Сторона1) та Державним підприємством «Макіїввугілля» (Сторона2) укладений договір № 5/1129 (надалі по тексту - договір), за умовами якого, Сторона1 виготовляє та відпускає, а Сторона2 оплачує: амоніт ГФ-5 ТУ У 3.50-14311844-112-2000 з змін. №5 по ціні 15000,00 грн. з ПДВ за тону (з урахуванням доставки) в кількості 5 тон для промислових випробувань. Разом сума договору становить 75000,00 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ-12500,00 грн. (пункт 1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет, умови поставки та розрахунків, відповідальність сторін та строк дії договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що поставка здійснюється автотранспортом Сторони1 на умовах СРТ-склад Сторони2 Інкотермс-2000.

Згідно із пунктом 3.2 вищезазначеного договору датою поставки є дата, яка вказана в накладній.

На виконання умов договору позивачем поставлена продукція, що підтверджується накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей № 14 від 19 січня 2011 року на суму 74880,00 грн. (а.с.13).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, накладна є первинним обліковим документом в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем накладної підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом особи, відповідальної за отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: Полишено Л.М., яка діяла на підставі довіреності №149 від 20 січня 2011 року (а.с.41).

Форма довіреності відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував факт отримання продукції на суму 74880,00 грн., про що зазначив у відзиві на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи (а.с.42-43).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був складений рахунок-фактура №8 від 19 січня 2011 року на суму 74880,00 грн. (а.с.15).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку Сторони2 на розрахунковий рахунок Сторони1 протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату за отриману продукцію в розмірі 40000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №16091 від 15 липня 2011 року на суму 10000,00 грн., №155037 від 17 червня 2011 року на суму 10000,00 грн., №3072 від 17 жовтня 2011 року на суму 10000,00 грн., №1110 від 23 вересня 2011 року на суму 10000,00 грн. (а.с.16-17).

З урахуванням часткової сплати сума заборгованості становить 34880,00 грн.

Відповідач отримав продукцію, але у визначений у договорі строк за неї в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

Окрім цього, як вбачається із матеріалів справи, між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків станом від 19 червня 2013 року на суму 34880,00 грн.(а.с.55).

Вищевказаний акт підписаний та скріплений печатками підприємств без зауважень.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем продукції та не сплати відповідно до накладної у встановлені договором терміни. Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 34880,00 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2376,62 грн. та інфляційних витрат в розмірі 872,00 грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до протоколу узгодження до договору, пункт 7.2 договору викладений у наступній редакції: «За невиконання умов оплати за даним договором Сторона2 несе відповідальність згідно статті 625 Цивільного кодексу України».

Вищевказаний протокол узгодження підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень(а.с.12).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за період з 18 лютого 2011 року по 27 травня 2013 року в розмірі 2376,62 грн., суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно вказаний період нарахування. За розрахунком суду розмір 3% річних за період з 19 лютого 2011 року по 27 травня 2013 року становить 2373,75 грн.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних витрат за період з 18 лютого 2011 року по 27 травня 2013 року на суму заборгованості 34880 грн., суд визнає його не вірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки. За розрахунком суду розмір інфляційних витрат більший ніж заявлений позивачем, але суд не виходить за межі позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат в розмірі 872,00 грн. підлягають задоволенню за його розрахунком.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Також, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких до суду не надано. За таких обставин та враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з оплати продукції не виконав, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Донецького казенного заводу хімічних виробів до Державного підприємства «Макіїввугілля» в особі відокремленого підрозділу Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення заборгованості в розмірі 38128,62 грн., з яких сума основного боргу 34880,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 872,00 грн., 3 % річних у розмірі 2376,62 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, Донецька область, м.Макіївка, пл.Советська, 2, р/р 26006349528430 у Центральному міському ф-лі ПАО ПІБ м.Макіївки, МФО 334516, код ЕДРПОУ 32442295) на користь Донецького казенного заводу хімічних виробів (83077, м.Донецьк, вул. Софійська, 1, п/р 26001000739626 в ТВБВ №10004/0116 філії- Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» 1 типу, МФО 335106, ЄДРПОУ 14311844) заборгованість в розмірі 34880 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят) грн.,00 коп., 3% річних у розмірі 2373 (дві тисячі триста сімдесят три) грн., 75 коп., інфляційні витрати в розмірі 872 (вісімсот сімдесят дві) грн., 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (86157, Донецька область, м.Макіївка, пл.Советська, 2, р/р 26006349528430 у Центральному міському ф-лі ПАО ПІБ м.Макіївки, МФО 334516, код ЕДРПОУ 32442295) на користь Донецького казенного заводу хімічних виробів (83077, м.Донецьк, вул. Софійська, 1, п/р 26001000739626 в ТВБВ №10004/0116 філії- Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» 1 типу, МФО 335106, ЄДРПОУ 14311844) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн., 37 коп.

У судовому засіданні 04 липня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 09 липня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява