Постанова № 32271007, 04.07.2013, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/2185/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К. при секретаріБесарабі І.А. за участі:представника позивача Дрелінського С.В. представника відповідача Чепурченко Л.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ТОВ "Енергоприладпостач" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить визнати протиправними та скасувати прийняті на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки №1275/22-3/35261002 від 05.04.2013 року податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 19.04.2013 року №0000242203/783, яким збільшена сума грошового зобов»язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 41444, 0 грн. і штрафними санкціями в сумі 10361,0 грн., та №0000222203/784, яким збільшена сума грошового зобов»язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 321292,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 8032,0 грн.

На думку позивача, зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки базуються на безпідставних висновках відповідача про відсутність реальних наслідків договорів, укладених позивачем з ПП «Стройторг - Т» на поставку товару.

Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене Податковим кодексом України (надалі - ПК України) та Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», необхідні для формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними господарськими операціями.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, вважають спірні податкові повідомлення-рішення законними, оскільки факт порушення позивачем вимог податкового законодавства та заниження податку на прибуток за 1-3 квартали 2012 року на 41444,0 грн., і податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2012 року на 32129,0 грн., у зв»язку з безпідставним формуванням валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товару від ПП «Стройторг - Т», що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, встановлений документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «Енергоприладпостач», результати якої оформлені актом №1275/22-3/35261002 від 05.04.2013 року та позаплановою виїзною перевіркою ПП «Стройторг - Т», результати якої оформлені актом №185/22-3/36586596 від 23.01.2013 року.

За результатами перевірки ПП «Стройторг - Т» неможливо встановити акт реального здійснення ним господарських операцій в грудні 2011 року і вересні 2012 року, зазначене підприємство відсутнє за місцезнаходженням. За результатами автоматизованого співставлення на рівні ДПА України встановлено розбіжність між даними податкових зобов»язань ПП «Стройторг - Т» і податкового кредиту позивача за вересень 2012 року.

Вказує, що у позивача відсутні документи, які підтверджують реальне здійснення операцій з поставки від ПП «Стройторг - Т» товару у вересні 2012 року, його перевезення від постачальника, відсутні сертифікати відповідності на товар. Перевіркою позивача не встановлено фактичних виробників придбаних від ПП «Стройторг - Т» товарів ( фільтри, вимикачі, конвектор опалення, тощо). В ланцюг постачання включений цілий ряд посередників, які на момент перевірки відсутні за місцезнаходженням та не забезпечені трудовими ресурсами, виробничим обладнанням, транспортними засобами. Завданням цих посередників на етапах постачання були легалізація продукції та формування відповідної ціни.

Відповідач вважає, що ПП «Стройторг - Т» та інші посередники в ланцюгу постачання лише проводили документальне оформлення операцій з поставки товару для ТОВ «Енергоприладпостач», тому надані ПП «Стройторг - Т» видаткові та податкові накладні не є первинними документами у розумінні Податкового кодексу України і не можуть бути підставою для формування показників податкової звітності.

Заслухавши представників сторін та свідків, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з урахуванням викладеного нижче.

Суд встановив, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоприладпостач» зареєстроване 23.08.2007 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №831824); перебуває на податковому обліку в ДПІ м.Хмельницького.

Основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; оптова торгівля машинами й устаткуванням для добувної промисловості та устаткування, залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

В період з 25.03.2013 року по 29.03.2013 року на підставі направлення від 25.03.2013 року №003788, відповідно до п.75.1 ст.75 і пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу ДПІ у м.Хмельницькому №706 від 25.03.2013 року працівниками ДПІ м.Хмельницькому проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань підтвердження господарських відносин зі ПП «Стройторг - Т» за період з 01.09.2012 року по 30.09.2013 року, результати якої оформлені актом №1275/22-3/35261002 від 05.04.2013 року.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 19.04.2013 року №0000242203/783, яким збільшена сума грошового зобов»язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 41444, 0 грн. і штрафними санкціями в сумі 10361,0 грн., та №0000222203/784, яким збільшена сума грошового зобов»язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 321292,0 грн. і штрафними санкціями в сумі 8032,0 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки №1275/22-3/35261002 від 05.04.2013 року висновках відповідача щодо порушення позивачем п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.152.1 ст.152 ПК України і заниження податку на прибуток за 1-3 квартали 2012 року у сумі 41444,0 грн. та п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України і заниження суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на 32129,0 грн., у зв»язку з включенням до валових витрат та податкового кредиту відповідно вартості придбаного товарів і ПДВ сплаченого в їх ціні по операціях з придбання товару від ПП «Стройторг - Т», що фактично не здійснювались.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Суд встановив, що у вересні 2012 року позивач заключив з ПП «Стройторг - Т» ряд договорів купівлі-продажу.

Так, відповідно до договору №16 від 10.09.2012 року ПП «Стройторг - Т» зобов»язалось продати позивачеві КЗШ-80 в кількості 5 шт. і фільтр ФВ - 100 в кількості 1 шт. на загальну суму 48000,0 грн. в т.ч. ПДВ 8000,0 грн. (специфікація №1 до договору) та КЗШ-150 в кількості 2 шт. і конвектор опалення в кількості 1 шт. на загальну суму 39000,0 грн., в т.ч. 6500,0 грн. (специфікація №2 до договору).

На виконання зазначеного договору ПП «Стройторг - Т» відповідно до видаткових накладних №С-0001205 від 10.09.2012 року і №№С-0001206 від 10.09.2012 року та податкових накладних №27 від 10.09.2012 року і №28 від 10.09.2012 року продало обумовлений договором товар.

Відповідно до договору №21 від 19.09.2012 року ПП «Стройторг - Т» зобов»язалось продати позивачеві лічильник Курс-01, G-25 з коректором OE-VPT і GSM-модемом та перемикач напруги на загальну суму 41820,0 грн., в т.ч. ПДВ 6970,0 грн. (специфікація №1 до договору).

На виконання зазначеного договору ПП «Стройторг - Т» продало позивачеві визначений договором товар відповідно до накладної №1229 від 19.09.2012 року і податкової накладної №51 від 19.09.2012 року.

Відповідно до договору №24 від 26.09.2012 року ПП «Стройторг - Т» зобов»язалось продати позивачеві вакуумний вимикач ВВ/ТЕL вартістю 108000.0 грн., в т.ч. ПДВ 18000,0 грн. (специфікація №1 до договору).

На виконання зазначеного договору відповідно до видаткової накладної №С-00012089 від 28.09.2012 року та податкової накладної №69 від 27.09.2012 року продало позивачеві вакуумний вимикач ВВ/ТЕL.

Придбаний відповідно до договорів №16 від 10.09.2012 року, №21 від 19.09.2012 року і №24 від 26.09.2012 року від ПП «Стройторг - Т» товар позивач оплатив в повному обсязі, що підтверджується рахунками ПП «Стройторг - Т» на оплату товару, платіжними дорученнями, випискою з рахунку 361, а також актом перевірки від 05.04.2013 року .

Перевезення товару від ПП «Стройторг - Т» м.Київ здійснювалось транспортом та за рахунок директора ТОВ «Енергоприладпостач». Зазначене підтверджується наказами на відрядження до м.Києва, звітами про відрядження, копіями книги реєстрації довіреностей та книги реєстрації наказів, поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Придбане обладнання та устаткування позивач використав у власній господарській діяльності як комплектуючі до Газорегуляторного пункт с вузлом обліку (ШРПВ-1Б-75-0,3), поставленого для ТОВ «Ліспромбуд» відповідно до накладної №10 від 28.09.202 року, податкової накладних від 07.09.2012 року і від 18.09.2012 року та товарно-транспортної накладної від 08.10.2012 року; Газорегуляторного пункту блочного (ГРПБ-80), поставленого для ТОВ «Ліспромбуд» відповідно до накладної №9 від 21.09.202 року, податкової накладної від 21.09.2012 року та товарно-транспортної накладної від 08.10.2012 року; Блочно-модульної комплектної трансформаторної підстанції (2БМКТП-2К-1000-10/0,4 У1), поставленої для ТОВ «Станіславська торгова компанія» відповідно до видаткової накладної №РН-0000091 від 01.10.2012 року, податкової накладної від 01.10.2012 року та товарно-транспортної накладної від 18.010.2012 року.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо відсутності реальних наслідків договорів поставки товару від ПП «Стройторг-Т».

За змістом ч.1 ст.656 ЦК України предметом купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відтак, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

Відсутність у ПП «Стройторг-Т» власних транспортних засобів, на якій наполягає відповідач, також не може слугувати доказом неспроможності зазначеного контрагента поставити прибданий позивачем товар до м.Хмельницького, оскільки законодавством не заборонене залучення до перевезень вантажів транспортних засобів інших господарюючих суб»єків.

Суд враховує, що, в судовому засіданні підтверджений факт перевезення товару з м.Києва від його постачальника директором ТОВ «Енергоприладпостач».

Суд вважає, що відсутність у постачальника товару складських приміщень для зберігання зазначеного товару та власних транспортних засобів, відсутність за місцезнаходженням на дату проведення перевірки може слугувати підтвердженням безтоварності договору поставки.

Приписами ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Досліджені судом докази свідчать проте, що господарські операції з придбання від ПП «Стройторг-Т» товару спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов»язань. Зазначений товар оплачений позивачем та використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Отримавши від постачальника будівельних матеріалів (ПП «Стройторг-Т») видаткові та податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, та оплативши його вартість, позивач відніс до валових витрат витрати на придбання зазначеного товару, а податок на додану вартість, сплачений в його ціні - до податкового кредиту звітного періоду.

Досліджуючи правмірність пормування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товару від ПП «Стройторг-Т», суд враховує наведене нижче.

В силу п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктами 5 і 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

За змістом п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено в п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV зі змінами та доповненнями, фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд встановив, що наявні у позивача накладні, якими оформлене придбання товару від ПП «Стройторг-Т» відповідають вимогам до первинних документів і є достатньою підставою віднесення вартості товару до валових витрат у 1-3 кварталах 2012 року.

На підставі оформлених ПП «Стройторг-Т» податкових накладних по зазначених вище господарських операціях позивач відніс до податкового кредиту відповідних звітних періодів податок на додану вартість, сплачений в ціні товару.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Всупереч ч.2 ст.71 відповідачем в судовому засіданні не спростований факт використання позивачем товарів, придбаних від ПП «Стройторг-Т», у власній господарській діяльності.

Суд встановив, що зазначені господарські операції спричинили зміни в структурі активів та зобов»язань позивача.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг).

В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В судовому засіданні суд встановив, що податкові накладні на поставку товару, оформлені ПП «Стройторг-Т» відповідають вимогам ПК України.

Суд враховує, що факт поставки товарів від ПП «Стройторг-Т», їх оплати, факт сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару і робіт та факт використання позивачем зазначених товарів у господарській діяльності підтверджені дослідженими в судовому засіданні первинними документами та не спростовані відповідачем.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару, які засвідчують факт придбання товару та робіт, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування валових витрат та податкового кредиту.

Досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент виконали укладені договори в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні».

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності контрагента позивача за місцезнаходженням на дату проведення перевірки, як підставу для висновків про відсутність реальних наслідків укладених з цим контрагентом договорів, оскільки задовго до проведення перевірки господарські відносини позивача ПП «Стройторг-Т», в тому числі розрахунок за придбані товари, завершились. При цьому відповідачем не надано жодного доказу відсутності господарської діяльності ПП «Стройторг-Т» на дату поставки товару, факт якої підтверджений дослідженими судом первинними документами.

На час здійснення господарських операцій ПП «Стройторг-Т» перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено нижченаведене. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, укладаючи договори з ПП «Стройторг-Т», позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності цих контрагентів (здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо).

За таких обставин позивач, як покупець товару, не може нести відповідальність можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування податкового кредиту -як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Суд також враховує, що всупереч вимогам гл.8 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, акт перевірки від 05.04.2013 року, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, базується не на дослідженні первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а на акті №185/22-03/36586596 від 23.01.2013 року Васильківської ОДПІ Київської області «Про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Стройторг-Т», в процесі якої не досліджувались первинні документи контрагента позивача.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу ПК України, не ставить право платника податку на віднесення до складу валових витрат або податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі не нарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв»язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10).

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, порушення контрагентом позивача (ПП «Стройторг-Т») вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки заме для ПП «Стройторг-Т», а не для позивача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене відповідач не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень. В той же час позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

З урахуванням положень ст.94 КАС України понесені позивачем судові витрати слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Податковим кодексом України та ст.ст. 11, 70, 71, 94, 99, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Хмельницькому від 19.04.2013 року №0000242203/783 і №0000222203/784.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоприладпостач" судовий збір в розмірі 917.0 грн. шляхом безспірного списання з розрахункового рахунку державної податкової інспекції у м. Хмельницькому.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 05 липня 2013 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук"Згідно з оригіналом" Суддя