Рішення № 32270914, 04.07.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1195/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 30 Скляренко В.М. Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С. В. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Міщенко С. В. суддів Магда Л. Ф. , Трюхан Г. М. при секретарі Котолуп А.В.,Воропай О.В., ФоменкоТ.В, Посипайко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Управління МВС України в Черкаській області на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до Управління МВС України в Черкаській області, третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2011 року ОСОБА_9 звернувся з позовом до Управління МВС України в Черкаській області, третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свою позовну заяву ОСОБА_9 обґрунтовував тим, що з 01 жовтня 1981 року він проходив службу в органах внутрішніх справ, перебував на посаді старшого дізнавача та має спеціальне звання майора міліції. 23 жовтня 2007 року позивач звернувся з рапортом до начальника УМВС України в Черкаській області про звільнення зі служби за власним бажанням у зв'язку з наявністю вислуги років, так як на той день мав 26 років 22 дні вислуги при 20 роках необхідних для звільнення на пенсію.

З боку керівництва ніякого реагування не було, тому він оскаржив дану бездіяльність до суду. Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.12.2007 року позов ОСОБА_9 був задоволений, відмова відповідача у звільнені визнана неправомірною.

На виконання вказаного рішення 22.01.2008 року УМВС України в Черкаській області видано наказ № 63 о/с про звільнення позивача з 24.10 2007 року у відставку Збройних Сил України за п. 65 «А» «за віком» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України», так як на час звільнення він досяг граничного віку «40 років» перебування на військовому обліку. Відповідач видав трудову книжку з відповідним записом.

04.03.2008 року позивач звернувся до начальника УМВС України в Черкаській області з заявою щодо призначення пенсії, на яку 29.03.2008 року отримав відповідь, що документи на призначення пенсії в сектор забезпечення соціальних виплат ВФЗБО УМВС не надходили.

Пізніше ОСОБА_9 випадково дізнався про існування наказу № 79 від 19.02.2008 року «Про внесення змін до наказу № 63 о/с від 22.01.20008 року» , яким було змінено підстави звільнення на ст. 62, 66, 67 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» (за дискредитацію).

Даний наказ він оскаржив до суду і постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.10.2008 року, наказ № 79 о/с від 19.02.2008 року був скасований, а відповідача зобов'язано надати ГУПФУ в Черкаській області документи на призначення позивачу пенсії. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2009 року вказана постанова була залишена без змін.

Через три роки після звільнення ОСОБА_9 зі служби, УМВС України в Черкаській області направляє 09.09.2010 року документи на призначення пенсії до ГУПФУ в Черкаській області, але так як вони були направлені несвоєчасно, згідно вимог статті 50 ч. «є» п. З Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія йому була виплачена лише за період з 09.09.2009 р. по 09.09.2010 р..

Також 16.03.2010 року відповідач безпідставно приймає наказ № 53 о/с, яким у скасований судом наказ № 79 о/с від 19.02.2007 року вносить зміни та змінює підстави звільнення зі служби на п. 64 «Ж» «Положення...» «за власним бажанням».

У зв'язку з тим, що в документах на призначення пенсії, направлених до ГУПФУ України в Черкаській області, було зазначено підставу звільнення згідно наказу № 53 о/с від 16.03.2010 року - п. 64 «ж» «за власним бажанням»(звільнення зі служби в запас з постановкою на військовий облік) «Положення про проходження служби...» ОСОБА_9 була нарахована і виплачувалася щомісячно пенсія в меншому розмірі.

Він оскаржив вказаний наказ до суду і постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.12.2010 року дії Головного Управління МВС України в Черкаській області визнані неправомірними, а спірний наказ № 53 о/с від 16.03.2010 року - нечинним. Ухвалою від 19.04.2011 року Київського апеляційного адміністративного суду дана постанова була залишена без змін.

Позивач, посилаючись на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та на особисті розрахунки стверджував, що щомісячно йому недоплачується пенсія в розмірі 107 грн. 27 коп., а в період з 24.10.2007 року по 08.09.2009 року взагалі не здійснено жодних нарахувань та виплат пенсії. Чим йому була завдана з вини відповідача матеріальна шкода в сумі 37599грн. 26 коп. у вигляді недоотриманої пенсії , яку він просив стягнути з відповідача. Крім того за час невиплати йому пенсії належить стягнути компенсацію за не отриману пенсію в сумі 12631 грн. 53 коп. та моральну шкоду в сумі 15000 грн.

А враховуючи, що УМВС України в Черкаській області не було йому виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 27890 грн. 46 коп., то й цю суму позивач просив стягнути з відповідача.

А всього, з наведених підстав, ОСОБА_9 просив суд стягнути з відповідача 93159 грн. 25 коп.

В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування завданої шкоди 70923 грн. 31 коп., яка складається з:

втраченого розміру пенсії - 35022 грн. 62 коп.;

компенсації втрати частини доходів, в зв'язку з порушенням строку їх виплати - 10401 грн. 32 коп.;

одноразова грошова допомога при звільненні - 9187 грн. 62 коп.;

моральна шкода - 15000 грн.;

вартість довідки управління статистики - 38 грн.;

вартість довідки експертного дослідження - 500 грн.;

витрати на правову допомогу - 500 грн.;

витрати на виготовлення ксерокопії - 45 грн.;

витрати на проїзд - 228 грн. 75 коп.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2012 року позовну заяву ОСОБА_9 задоволено частково.

Стягнуто з УМВС України в Черкаській області на користь ОСОБА_9 58111 грн. 56 коп.( з яких : 32905грн. 82коп. - шкода , пов'язаної з неотриманням позивачем пенсії за період з 24 жовтня 2007 року по 08.09.2009р.; 2116,80грн. шкоди у вигляді недоплаченої пенсії за період з 09.09.2010р. по 30.04.2011р.; 10401,32грн. компенсації з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін за несвоєчасно виплачену пенсію; 9187грн. 62коп. як шкоди у зв'язку з невиплатою допомоги при звільненні; 3000грн. моральної шкоди;500грн. витрат на правову допомогу).

Стягнуто з УМВС України в Черкаській області на користь держави судовий збір в розмірі 581 грн. 12 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, УМВС України в Черкаській області подало апеляційну скаргу. Обґрунтовуючи яку апелянт зазначив, що суд не дав належної оцінки доказам, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Апелянт вважає, що відповідно до ч.2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень ( яким є відповідач) або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, а отже рішення ухвалене з порушенням правил предметної підсудності.

Також судом було залишено поза увагою клопотанням УМВС щодо залучення співвідповідачами по справі Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Державну казначейську службу України, хоча кошти на які претендує позивач мають бути стягнуті з Державного бюджету і відповідачем має бути і Держказначейство.

Суд також не врахував, що після видання 22.01.2008 року Управлінням МВС наказу про звільнення ОСОБА_9, на адресу відповідача надійшов вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 грудня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_9 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України та призначено покарання - 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 1 рік. На вирок суду апеляція не подавалась і він набрав законної сили.

На підставі вироку суду в наказ УМВС України в Черкаській області №63 о/с від 22.01.2008 року відповідачем внесені зміни наказом № 79 о/с від 19.02.2008 року в частині звільнення позивача, згідно якого ОСОБА_9 звільнено зі служби за п. 62,66,67 Положення про проходження служби, тобто за дискредитацію у зв'язку із засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища. А особи рядового і начальницького складу, що звільненні з органів внутрішніх справ за дискредитацію права на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не мають, тому за заявою ОСОБА_9 від 04.03.2008 року УМВС матеріали на призначення йому пенсії до Головного управлінця Пенсійного фонду України в Черкаській області не направлялись, про що було роз'яснено позивачу. З цього приводу позивач звертався до суду і після ухвалення відповідних рішень та вступу їх в законну силу з боку УМВС було вчинено необхідні дії для оформлення пенсії ОСОБА_9 , а тому його вимоги про стягнення коштів у вигляді недоотриманої пенсії за минулі роки суд помилково визнав правомірними , не врахувавши ту обставину, що рішення про зміни до наказів про звільнення набрали чинності з моменту постановлення ухвал апеляційним судом і саме з цієї дати й виникло у нього право на отримання пенсії.

Також на думку апелянта суд безпідставно визнав матеріальною шкодою невиплачену позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 9187,62 грн., яка такою не є. та не врахував, що відповідача не виплатив дані кошти на законних підставах, керуючись п. 10 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення і виплати пенсії та грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу ОВС та членів їх сімей», яким передбачено, що якщо особа звільняються зі служби за службовою невідповідністю у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили , то одноразова грошова допомога не виплачується. Такі самі умови щодо не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначені в частині 3 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

А також не врахував ту обставину , що ОСОБА_9 був звільнений з ОВС 23.10.2007 року, а до суду про виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні звернувся лише в 2011 році, тобто після спливу трирічного строку звернення до суду, що підставою для відмови у даній частині позовних вимог.

Не обґрунтоване і таким, що суперечить доказам позивача, є , на думку апелянта і рішення в частині розміру моральної шкоди, заподіяння якої не було доведено позивачем.

Посилаючись на вказані порушення, апелянт просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2012 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши учасників процесу, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність, обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення .

Зокрема безпідставними колегія суддів вважає посилання апелянта на порушення судом першої інстанції процесуальних норм щодо визначення предметної підсудності даного спору. Оскільки , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_9 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 27 липня 2011року , постановленої судом по даній справі, якою суд першої інстанції відмовив позивачу у відкритті провадження за позовом ОСОБА_9 до Управління МВС України в Черкаській області, третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з підстав непідвідомчості даного спору для розгляду в порядку цивільного судочинства ,- апеляційний суд дійшов до висновку, що спір за вказаним позовом носить цивільно-правовий характер . у зв'язку з чим ухвалою від 06.10.2011р. дану ухвалу суду першої інстанції скасував , а матеріали направив до Придніпровського районного суду м.Черкаси для вирішення питання про прийняття позовної заяви /а.с.87-88/. І дана ухвала апеляційного суду сторонами не оскаржувалася та набрала законної сили, а отже підлягає до виконання.

Водночас, в частині, що стосується повноти дослідження судом першої інстанції матеріалів справи, оцінки, наданих сторонами доказів і обставин справи, а також правильності застосування окремих норм матеріального права при вирішенні даного спору - рішення суду першої інстанції не повністю відповідає вимогам, що визначені ст.213 ЦПК України .У зв'язку з чим, відповідно до ст.309 ЦПК України , якою передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи … Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню , - рішення підлягає до зміни.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач ОСОБА_9 з 01 жовтня 1981 року проходив службу в органах внутрішніх справ. Виконуючи обов'язки слідчого, він у січні 2006 року вчинив злочин, кваліфікований за ч.2 ст.368 КК України - одержання хабара. За який вироком Придніпровського районного суду м.Черкаси від 23 грудня 2007 року був засуджений до 5-ти років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 був звільнений від відбуття покарання з випробуванням /а.с.119-122/.

Але до ухвалення вироку по вказаній кримінальній справі, ОСОБА_9 23 жовтня 2007 року звернувся з рапортом до начальника УМВС України в Черкаській області , про звільнення зі служби за власним бажанням, у зв'язку з наявністю вислуги років, так як на той день мав 26 років 22 дні вислуги в органах внутрішніх справ /а.с.24/.

Поскільки УМВС України в Черкаській області ухилялося від розгляду питання про звільнення ОСОБА_9 згідно поданого рапорту - останній оскаржив цю бездіяльність в судовому порядку і постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.12.2007 року позов ОСОБА_9 був задоволений, а відмова відповідача у звільнені визнана неправомірною /а.с28/.

На виконання постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.12.2007 року - 22.01.2008 року УМВС України в Черкаській області видало наказ № 63 о/с про звільнення ОСОБА_9 з 24.10 2007 року у відставку Збройних Сил України за п. 65 «А» «за віком» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» /а.с. 25/.

Але , не зважаючи на те, що відповідно до вказаного наказу ОСОБА_9 був звільнений зі служби в ОВС з правом отримувати пенсію ,- з боку УМВС України в Черкаській області чинилися перешкоди у реалізації його права на отримання пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», шляхом блокування направлення подання про нарахування пенсії ОСОБА_9 до Пенсійного фонду та видачі протиправних наказів , якими вносилися зміни в наказ № 63 о/с від 22.01.2008 року про звільнення ОСОБА_9 з 24.10 2007 року /а.с.26-27/ в частині формулювання причин звільнення, які не давали права на отримання пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» .

Зокрема - наказом № 79 від 19.02.2008 року «Про внесення змін до наказу № 63 о/с від 22.01.2008 року» , відповідачем було змінено підстави звільнення на ст. 62, 66, 67 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» (за дискредитацію) , а наказом № 53 о/с від 16.03.2010 року відповідач у наказ № 79 о/с від 19.02.2007 року вніс зміни в частині підстав звільнення зі служби на п. 64 «Ж» «Положення...» «за власним бажанням».

Але постановами Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.10.2008 року / а.с.29-30/ (яка набрала законної сили 20.11.2009р. /а.с.31-32/) та від 01.12.2010 року /а.с.35/ (яка набрала законної сили 19.04.2011р. /а.с.37/) - накази № 79 о/с від 19.02.2008 року та № 53 о/с від 16.03.2010 року були визнані неправомірними, скасовані, а відповідача зобов'язано надати ГУПФУ в Черкаській області документи на призначення позивачу пенсії. І дані обставини відповідно ч.1 ст.61 ЦПК України звільнені від доказування, оскільки були встановлені судовими рішеннями.

Тому, враховуючи вказані обставини та винні дії відповідача стосовно позивача ОСОБА_9 , суд першої інстанції дійшов до правильного висновку , що саме з вини УМВС України в Черкаській області ОСОБА_9 став отримувати пенсію починаючи не з дати його звільнення , як це передбачено п.б) ч.1 ст.50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а лише з 09 вересня 2010 року ( з затримкою в три роки) , коли УМВС України в Черкаській області надіслало подання про призначення пенсії позивачу з відповідними документами до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області .

Тому встановивши, що на підставі ч.3 ст.50 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» він отримав пенсію лише за 12 місяців, які минули з дати надходження відповідних документів до Пенсійного фонду, тобто з 09.09.2009 року, хоча мав право на отримання пенсії з 24.10 2007 року , - суд дійшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення з УМВС України в Черкаській області на користь ОСОБА_9 матеріальної шкоди у вигляді неотриманої ним пенсії за період з 24.10 2007 року по 08.09.2009року включно. Оскільки ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Але визначаючи розмір шкоди у вигляді недоотриманої ОСОБА_9 з вини УМВС України в Черкаській області пенсії за період з 24 жовтня 2007 року по 08.09.2009р., суд не дослідив всіх доказів належним чином. Та не врахував , що саме у зв'язку з вислугою років ОСОБА_9 просив його звільнити зі служби , а також , що згідно наявної в матеріалах пенсійної справи заяви «про призначення пенсії» , написаної і поданої самим ОСОБА_9,- він просив призначити йому пенсію саме «за вислугу років» , а не з інших підстав, передбачених ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» . І ця заява й була задоволена , й з 09.09.2010 року згідно протоколу ГУ ПФУ в Черкаській області за пенсійною справою -НОМЕР_1 (МВС) від 17.09.2010р. у відповідності до вимог ст.ст.48-50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» йому була призначена пенсія , з урахуванням вислуги 26-ти календарних років , у розмірі 68% грошового забезпечення , що відповідає вимогам ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Тому, визначаючи розмір належної до відшкодування з УМВС України в Черкаській області на користь ОСОБА_9 шкоди , у вигляді недоотриманої ним пенсії, суд мав при обрахунках виходити з пенсії у розмірі 68% грошового забезпечення, а не 73%, як вказано у рішенні. Оскільки право на отримання ОСОБА_9 пенсії у розмірі 73% грошового забезпечення, останній набув після подання ним до ГУ ПФУ в Черкаській області відповідних документів - з 01.05.2011 року , але при цьому не ставив перед ГУ ПФУ в Черкаській області вимогу про здійснення її перерахунку за минулий час, як це передбачено ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб».

Тому законних підстав для висновку , що йому мала нараховуватися пенсія у розмірі 73% грошового забезпечення саме з дати її призначення , а не з дати ухвалення ГУ ПФУ в Черкаській області відповідного рішення про перерахунок пенсії позивача , - у суду першої інстанції не було.

У зв'язку з цим , визначений судом розмір шкоди , пов'язаної з неотриманням позивачем пенсії за період з 24 жовтня 2007 року по 08.09.2009р. належить зменшити, з 32905грн. 82коп. - до 30652грн. 02коп., яка відповідає розміру пенсії, недотриманої ОСОБА_9 з вини УМВС України в Черкаській області , виходячи з нарахування у розмірі 68% грошового забезпечення і була визнана відповідачем УМВС України в Черкаській області. А рішення в цій частині змінити.

Також, враховуючи вказані вище обставини щодо визначення розміру процентів грошового забезпечення з яких належить нараховувати пенсію ОСОБА_9 , колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з УМВС України в Черкаській області на користь ОСОБА_9 шкоди в розмірі 2116,80грн. у вигляді недоплаченої йому пенсії за період з 09.09.2010р. по 30.04.2011р. у зв'язку з виплатою її у розмірі 68% грошового забезпечення. Тому в цій частині рішення суду належить скасувати , а в задоволенні даних позовних вимог відмовити.

Помилковими також є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_9 в частині стягнення з відповідача на його користь 10401,32грн. компенсації з урахуванням величини приросту індексу споживчих цін за несвоєчасно виплачену пенсію. Оскільки відповідно до ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», на яку посилався позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, - компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001р. також передбачено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.

А отже, враховуючи , що доходів на які посилається суд ОСОБА_9 нараховано не було, то й підстав для виплати компенсації у зв'язку з затримкою їх виплати , посилаючись на вказані нормативні акти, - не вбачається , а на інші правові норми позивач в позові не послався. Тому і в цій частині рішення суду належить скасувати, а в позові про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів - позивачу також відмовити.

Пунктом 10 постанови КМУ від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" передбачено, що особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ , які звільняються зі служби за віком , у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів , закінченням строку контракту , систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Ця допомога є одноразовою і її має виплачувати відповідний підрозділ ОВС в якому проходила службу особа, яка має право на її отримання. При цьому в матеріалах справи відсутні дані про відмову ОСОБА_9 з боку УМВС України в Черкаській області у виплаті даної допомоги та про визнання такої відмови протиправної в судовому порядку відповідно до діючого законодавства. Тому й підстав для стягнення 9187грн. 62коп. як шкоди у зв'язку з невиплатою допомоги при звільненні ОСОБА_9. - у суду першої інстанції також не було. У зв'язку з чим і в цій частині рішення належить скасувати, відмовивши ОСОБА_9 в задоволенні даної позовної вимоги.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача , наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Але ОСОБА_9 на навів суду належних доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди , як в ході розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи. А тому , враховуючи відсутність доказів заподіяння моральної шкоди та обставини за яких ОСОБА_9 був звільнений з органів внутрішніх справ, про які йшлося вище, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача 3000грн. моральної шкоди. Тому і в цій частині рішення належить скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до норм ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому, враховуючи, що в сума коштів належних до стягнення з відповідача була судом зменшена , також підлягає до зменшення і визначений судом першої інстанції розмір судового збору , який був стягнутий на користь держави з 581грн. 12коп. до 306грн. 52коп.

У решті рішення належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст.218, 303, 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Управління МВС України в Черкаській області на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2012 року - задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до Управління МВС України в Черкаській області, третя особа: Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - в частині визначеної розміру шкоди, пов'язаної з неотриманням пенсії за період з 24 жовтня 2007 року по 08.09.2009р. - змінити , зменшивши, визначений судом розмір шкоди.

Стягнути з Управління МВС України в Черкаській області на користь ОСОБА_9 30652грн. 02коп., шкоди , пов'язаної з неотриманням з вини відповідача пенсії за період з 24 жовтня 2007 року по 08.09.2009р..

У частині задоволення судом позовних вимог ОСОБА_9 до Управління МВС України в Черкаській області про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недоплачених ОСОБА_9 пенсії за період з 09.09.2009р. по 30.04.2011р. , компенсації втрати частини доходів, в зв'язку з порушенням строку виплати пенсії , одноразової грошової допомоги при звільненні та стягнення моральної шкоди - рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2012 року скасувати та відмовити ОСОБА_9 у задоволенні цих позовних вимог.

Зменшити визначений судом до стягнення з Управління МВС України в Черкаській області на користь держави розмір судового збору з 581грн. 12коп. до 306грн. 52коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20-ти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :