Рішення № 32238440, 04.07.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1771/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19,27 Орендарчук М.П. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Сіренко Ю. В. суддів Міщенко С. В. , Трюхан Г. М. при секретарі Посипайко А.В. з участю

представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 26 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення збитків та моральної шкоди, заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги -

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення збитків та моральної шкоди, посилаючись на те, що ОСОБА_8 за договором позики взяв у нього 6000 доларів США, які до 5 червня 2005 року зобов'язувався повернути, але не повернув. Оскільки ОСОБА_8 умови договору позики не виконав, за захистом свої прав він звертався до суду.

Рішенням Христинівського районного суду від 11 липня 2007 року із відповідача на його користь стягнуто борг за договором позики в сумі 32488,20 грн., 466,85 грн. - сума збитків обумовлена індексом інфляції, 5 198,08 грн. - З % річних за прострочення платежу, всього 38153,13 грн. Отже, з 11 липня 2007 року у ОСОБА_8 виникло перед ним грошове зобов'язання на суму 38153,13 грн.

На виконання рішення Христинівського районного суду від 11 липня 2007 року Христинівським районним судом Черкаської області 23 жовтня 2007 року було видано виконавчий лист, з яким він звернувся до Христинівського РВ ДВС.

Державним виконавцем Христинівського РВ ДВС 26 жовтня 2007 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження і запропоновано ОСОБА_8 виконати рішення Христинівського районного суду від 11 липня 2007 року в добровільному порядку. Проте, ОСОБА_8 рішення суду виконав частково.

Позивач вважає, що такими діями відповідача йому завдано значних матеріальних та моральних збитків, а тому просив суд стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 11000 грн., а також 10000 грн. моральної шкоди.

В ході розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача за період з 12.07.2007 року по 20.12.2012 року збитки в розмірі 18 585, 29 грн. з яких : 15977, 45 грн. - інфляційні втрати, 2607, 84 грн. - три відсотки річних, а також 10000 грн. завданої моральної шкоди.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 26 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 3% річних від простроченої суми основного боргу внаслідок несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за період з 9 вересня 2008 року по 20 грудня 2012 року в сумі 2656, 41 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 55 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить судове рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на його користь 15977, 45 грн. інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договір позики, відповідно до якого відповідач у позивача взяв у борг 6000 доларів США, які зобов'язався повернути 05.06.2005 року, про що написав відповідну розписку, але своїх зобов'язань не виконав.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 11 липня 2007 року стягнуто з відповідача борг та на підставі рішення видано виконавчий лист.

Свої зобов'язання відповідач виконує неналежним чином, а тому суд прийшов до висновку, що до стягнення підлягають збитки у вигляді 3% річних в сумі 2656, 41 грн. за період з 09.09.2008 року по 20.12.2012 року.

Вимоги щодо стягнення інфляційних втрат суд вважав такими, що не підлягають до задоволення, оскільки їх нарахування на валютні зобов'язання законодавством України не передбачене.

Однак, з такими висновками суду погодитися не можна.

Так, по справі встановлено, що між сторонами укладено договір позики, відповідно до якого відповідач у позивача взяв у борг 6000 доларів США, які зобов'язався повернути 05.06.2005 року, про що написав відповідну розписку, але своїх зобов'язань не виконав.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 11 липня 2007 року стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 38153,13 грн. з яких 32488,20 грн. основний борг за угодою позики, 466,851 сума збитків обумовлена індексом інфляції, 5198,08 грн. 3% річних за прострочення платежу та на підставі рішення видано виконавчий лист. (а.с. 9).

Згідно ч.З ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Аналіз ст.625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат є безпідставними, оскільки правовідносини сторін виникли не з порушення грошового зобов'язання, крім того, норма ст. 625 ЦК України поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні , а не в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Аналіз норм ст.ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, дає підстави прийти до висновку про те, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 11 липня 2007 року з відповідача на користь позивача стягнуто 38 153 грн. 13 коп., а постановою старшого державного виконавця ВДВС Христинівського районного управління юстиції від 26 жовтня 2007 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення за вказаним рішенням з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 зазначену суму боргу.

Наведене свідчить, що після ухваленого 11 липня 2007 року Христинівським районним судом Черкаської області рішення у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов'язання. А відтак, зважаючи на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошові зобов'язання, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Отже, суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин норму ч.2 ст.625 ЦК України в частині стягнення з відповідача на користь позивача індексу інфляції, що призвело до неправильного вирішення справи у цій частині.

На підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача 15977,45 грн. інфляційних втрат, позивач надав розрахунок, який відповідає рекомендаціям Верховного Суду України, наведених у листі № 62-97 від 03.04.97 року відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. З вказаним розрахунком погоджується колегія суддів.

Розрахунки, надані з цього приводу відповідачем які містяться в матеріалах справи не спростовують правильності розрахунків позивача.

Враховуючи наведене, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 15977, 45 грн. інфляційних втрат підлягає зміні з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 інфляційних втрат в розмірі 15977, 45 грн.

В іншій частині рішення суду не оскаржується і не є предметом апеляційного перегляду.

Понесені позивачем судові витрати при розгляді справи підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 313, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів суддів судової палати, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 26 квітня 2013 року у даній справі змінити, скасувавши його в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 інфляційних втрат.

Ухвалити в зазначеній частині скасованого рішення нове рішення .

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 інфляційні втрати в розмірі 15977, 45 грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 судові витрати за сплату судового збору при подачі позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 169, 70 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :