Ухвала суду № 32270826, 09.07.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/2261/13 Головуючий у 1-й інстанції: Тучков С.С.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.,

Панкеєва О.В.,

Сапун О.А.,

при секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3, треті особи - ТОВ «Усвідомлення», орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про звернення стягнення на предмет іпотеки ,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який в ході судового розгляду справи уточнило.

В позові просило звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення заборгованості за кредитом в загальній сумі 4 438 495 гривень 87 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 29 травня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та TOB «Усвідомлення», директором якого був ОСОБА_4, було укладено договір №CrL-SME200/001/2009 про надання кредитної лінії, за умовами якого TOB «Усвідомлення» отримало кредит в сумі 1 700 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом.

17 листопада 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та TOB «Усвідомлення» було укладено договір № TL-SME200/160/2006 про надання кредиту, згідно вимог якого TOB «Усвідомлення» отримало кредит в сумі 86 367,97 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом.

11 січня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є позивач, та TOB «Усвідомлення» було укладено договір № TL06-002/l8-003 про надання кредиту, згідно вимог якого TOB «Усвідомлення» отримало кредит в сумі 36 257,09 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом.

26 грудня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та TOB «Усвідомлення» було укладено договір № CL-SME200/329/2007 про надання кредиту, згідно вимог якого TOB «Усвідомлення» отримало кредит в сумі 180 852,63 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом.

В забезпечення виконання вищезазначених кредитних договорів 29 травня 2009 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки (майнової поруки) №РМ-SМЕ200/001/2009, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №593, згідно якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме: квартира № 41,42 загальною площею 101,52 кв.м, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1, яка на час укладання зазначеного договору належала на праві приватної власності іпотекодавцю ОСОБА_4

Оскільки ТОВ «Усвідомлення» умови кредитних договорів належним чином не виконує, в обумовлені строки не погашає тіла кредитів та не сплачує відсотки за користування кредитними коштами, утворилась заборгованість по вказаних вище договорах на загальну суму 4 438 495 грн. 87 коп.

З цих підстав ПАТ «ОТП Банк» просило звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2013 року позов «ОТП Банк» задоволено.

В рахунок погашення заборгованості ТОВ «Усвідомлення» перед ПАТ «ОТП Банк» за Договором № CrL-SME200/001/2009 від 29.05.2009 року про надання кредитної лінії в розмірі 1 819 977 гривень 35 копійок; за Договором № TL-SME200/160/2006 від 17.11.2006 року про надання кредиту в розмірі 735 354 гривні 14 копійок; за Договором №ТL06-002/18-003 від 11.01.2006 року про надання кредиту в розмірі 308 565 гривень 65 копійок; за Договором №CL-SМЕ200/329/2007 від 26.12.2007 року про надання кредиту в розмірі 1 574 598 гривень 73 копійки, а всього у розмірі 4 438 495 гривень 87 копійок - звернуто стягнення на предмет іпотеки (майнова порука) за договором іпотеки №РМ-8МЕ200/001/2009 від 29.05.2009 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованим в реєстрі за №594, а саме: на квартиру № 41,42, загальною площею 101,52 кв.м, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1, 3/4 частини якої належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії САА №093440, виданого 24.02.2004 року Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради та Договору купівлі-продажу, посвідченого 02.03.2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстровим номером №891, а 1/4 частини якої належить - ОСОБА_3 на підставі рішення Комунарського районного суду від 24.03.2011 року по цивільній справі №2-233/11, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, розмір якої буде визначено на підставі оцінки, проведеної в межах процедури виконавчого провадження, відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ПАТ «ОТП Банк» (на п/р №290930029002011, МФО 300528, код ЗКПО 21685166) витрати по сплаті судового збору у сумі 3 326 грн. 30 коп. ( а. с. 4-5 ).

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3

Інші особи, які беруть участь у справі, в апеляційному порядку судове рішення не оскаржили.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, наданим доказам, просить рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2013 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ «ОТП Банк» відмовити.

Статтею 305 ЦПК України передбачено що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей по вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. За змістом частини 3 статті 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки

З матеріалів справи вбачається, що судове засідання по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 призначалося на 12 червня 2013 року, по заяві апелянта відкладено розглядом на 03 липня 2013 року ( а. с. 229-232 т. 2, а. с. 58-71 т. 3 ).

Апелянт, її представник ОСОБА_6 належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. 18 червня 2013 року від ОСОБА_3 надійшла заява, у якій вона просить вдруге відкласти розгляд справи по причині перебування її у відпустці з 17 червня по 06 серпня 2013 року.

Інші учасники не повідомили про причини своєї неявки в судове засідання.

Враховуючи викладене, відповідно до положень частини 5 статті 74, статті 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності ОСОБА_3 та інших учасників, тільки за участю її представника ОСОБА_6 і представника позивача, які з'явилися у судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи представника апелянта ОСОБА_6, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Пунктом 1 частини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті с справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк», суд першої інстанції виходив з того, що по причині неналежного виконання боржником ТОВ «Усвідомлення», директором якого являвся ОСОБА_4, умов кредитних договорів та виникнення заборгованості на загальну суму 4 438 495 грн. 87 коп., в рахунок погашення вказаної заборгованості слід звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 41,42 у будинку АДРЕСА_1.

Вказаний висновок відповідає нормам матеріального права, узгоджується з наданими доказами.

Відповідно до статті 12, частини 1 статті 33, статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду. При цьому рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: або шляхом проведення прилюдних торгів, або шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За змістом статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду мають бути зазначаються : 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; 2) опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; 3) заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; 4) пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; 5) початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Початкова ціна іпотечного майна визначена позивачем, та у рішенні суду не оспорювалася як під час судового розгляду так і під час апеляційного провадження.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та TOB «Усвідомлення», директором якого був ОСОБА_4, було укладено ряд кредитних договорів, за умовою сплати відсотків за користування кредитними коштами, а саме: 29 травня 2009 року кредитний договір №CrL-SME200/001/2009 про відкриття кредитної лінії на суму 1 700 000 грн.; 17 листопада 2006 року кредитний договір № TL-SME200/160/2006 про надання кредиту на суму 86 367,97 доларів США; 26 грудня 2007 року кредитний договір № CL-SME200/329/2007 про надання кредиту на суму 180 852,63 доларів США. 11 січня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є позивач, та TOB «Усвідомлення» було укладено кредитний договір № TL06-002/l8-003 на суму 36 257,09 доларів США ( а. с. 6-25 т. 1 ).

В забезпечення виконання вищезазначених кредитних договорів 29 травня 2009 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки (майнової поруки) №РМ-SМЕ200/001/2009, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстрований за № 593, згідно якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно - квартира № 41,42 загальною площею 101,52 кв.м, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1, яка на час укладання зазначеного договору належала на праві приватної власності іпотекодавцю ОСОБА_4 ( а. с. 154-159 т. 2, а. с. 42-43 т. 1 ).

Банк належним чином повідомляв іпотекодавця про наявність заборгованості товариства за кредитними договорами та вимагав від ОСОБА_4 протягом тридцяти днів з моменту отримання повідомлення погасити борг. При цьому сповістив, що у разі несплати боргу Банк вправі звернути стягнення на предмет іпотеки ( а. с. 44-48 т. 1 ).

На підставі постанови господарського суду Запорізької області від 11 листопада 2009 року ТОВ «Усвідомлення» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Внаслідок неналежного виконання ТОВ «Усвідомлення» умов кредитних договорів утворилась заборгованість по вказаних вище зобов'язаннях, яка частково погашалася, у тому числі за рахунок реалізованого майна банкрута. Залишок боргу дорівнює 4 438 495 грн. 87 коп. ( а. с. 26-36,44-53,121-130 т.1, а. с. 8-96 т. 2 ).

Враховуючи викладене та на підставі статті 33 закону України «Про іпотеку», суд першої інстанції в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами обґрунтовано звернув стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 41,42 загальною площею 101,52 кв.м, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1.

Доводи ОСОБА_3 про те, що відсутні законні підстави для звернення стягнення на квартиру, оскільки вона є власником ? частки вказаного нерухомого майна, а дозволу на передачу квартири в іпотеку не давала, не впливають на правильність судового рішення.

З'ясовано, що ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 у період з 02 серпня 1986 року по 03 листопада 1998 року. Мають двох дітей - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Оскільки ОСОБА_8 є інвалідом другої групи з дитинства, за станом здоров*я потребує постійного догляду, на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 грудня 2009 року його визнано недієздатним, опікуном призначено ОСОБА_3 ( а. с. 29-32 т. 3, а.с. 92 т. 1 ).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживали окремо. Відповідачка разом з дітьми була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_2. Це підтверджується і даними, відображеними у нотаріально посвідченій довіреності від 25 вересня 2012 року ( а. с. 142 т. 1 ).

Відповідач ОСОБА_4 з 20 лютого 1999 року по 12 грудня 2003 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, з 02 жовтня 2004 року по 06 травня 2005 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10 ( а. с. 37 ).

У період спільного проживання з ОСОБА_9 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу ОСОБА_4 придбав 27 березня 2001 року квартиру АДРЕСА_1, 20 липня 2001 року - квартиру АДРЕСА_1. Право власності на квартири було зареєстровано за ОСОБА_4 На підставі розпорядження Комунарської районної адміністрації № 323р. від 13 лютого 2004 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на один об'єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 ( а. с. 33-38 т. 3, а. с. 127-128 т. 2 ).

В подальшому, 02 березня 2007 року, ОСОБА_9 передала у власність ОСОБА_4 належну їй на праві власності частку спірної квартири за 30 000 грн. ( а. с. 39-44 т. 3).

З метою забезпечення виконання боржником ТОВ «Усвідомлення» зобов'язань за кредитними договорами, ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору від 29 травня 2009 року передав в іпотеку АТ «ОТП Банк» належну йому на праві власності квартиру № 41,42 загальною площею 101,52 кв. м, житловою площею 39,1 кв. м, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 ( а. с. 154-159 т. 2 ).

За таких обставин суд першої інстанції, перевіривши та оцінивши надані по справі докази у їх сукупності, дійшов правильного висновку, що позов ПАТ «ОТП Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Усвідомлення» за кредитними договорами підлягає задоволенню.

Та обставина, що на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2011 року встановлено факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однією сім'єю у період з 12 грудня 2003 року по липень 2004 року, з 06 травня 2005 року, і за ОСОБА_3 визнано право власності на ? частку спірної квартири, після чого відповідачка зареєструвала за собою право власності на вказану частку; а на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2012 року у квартирі № 41,42 будинку АДРЕСА_1 виділено для проживання недієздатного ОСОБА_8 ізольовану кімнату № 8 площею 15,9 кв. м, не впливає на правильність судового рішення по даній справі ( а. с. 37-41 т. 1, а. с. 108-109 т. 2 ).

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладання договору іпотеки відповідач у шлюбі не перебував, у квартирі був зареєстрований та проживав один. Ні ОСОБА_3, ні недієздатний ОСОБА_8 у спірній квартирі на момент укладання договору іпотеки зареєстровані не були. Це також засвідчено ОСОБА_4 у пункті 5.1 договору іпотеки, у якому вказано, що у фактичних шлюбних відносинах він не перебуває, на момент підписання договору іпотеки особи, які відповідно до статей 3,21,65,74 СК України мали б право на частку в спільному майні подружжя щодо вказаної квартири, відсутні. ( а. с. 42,43 т. 1, а. с. 153-159 т. 2 ).

Відповідачка на момент укладання договору іпотеки не відносилася до кола осіб, згоду яких за законом необхідно було отримати перед укладанням вказаного договору.

Згідно статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах вимог заявлених позивачем і на підставі доказів, наданих сторонами. За вимогами статей 10,60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Всупереч статей 10,60 ЦПК України, які зобов'язують доводити свої заперечення, апелянт належними, допустимими та переконливими доказами не доводить свого твердження про те, що на час укладення іпотечного договору її син ОСОБА_8 мав законі права на користування спірною квартирою, а отже перед укладанням іпотечного договору слід було отримувати дозвіл органу опіки та піклування.

Крім того, за змістом статті 23 закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих же умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Зверненням стягнення на предмет іпотеки не порушуються права осіб, які на теперішній час проживають у квартирі АДРЕСА_1, оскільки питання щодо їх житлових прав оспорюваним рішенням не вирішувалось.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи суд першої інстанції всебічно, повного і об'єктивного дослідив подані докази в їх сукупності, дав їм належну оцінку з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, вірно встановив фактичні обставини спору і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову. Підстави для скасування вказаного рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.

Керуючись ст.ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2013 року у справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: