Рішення № 32270429, 01.07.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

______________

Справа №: 124/1972/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Іщенко І.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.

РІШЕННЯ

"01" липня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіГорбань В.В. СуддівАдаменко О.Г., Макарчук Л.В. При секретаріВостріковій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з оплати послуг, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 травня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

03 січня 2013 року Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з оплати послуг. Вимоги мотивовані тим, що ОП "Кримтеплокомуненерго" є централізованим постачальником теплової енергії в м. Сімферополі і надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, в тому числі і до квартири АДРЕСА_1. Проте, відповідач із січня 1997 року не сплачував у повному обсязі вартість наданих послуг, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за період з 01.01.1997 року по 01.10.2012 року в сумі 2873 грн. 43 коп. Просить стягнути з ОСОБА_6 2873 грн. 43 коп. та судові витрати.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 травня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» суму заборгованості у розмірі 2873 грн. 43 коп. та понесені судові витрати у розмірі 214 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОП «Кримтеплокомуненерго», посилаючись на те, що рішення суду незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, по неповно з'ясованим обставинам, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що мало місце переривання строку позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли правовідносини з приводу надання та споживання теплової енергії у вигляді опалення квартири та гарячого водопостачання, заборгованість за отримані відповідачем послуги, яка виникла за період з січня 1997 року по 01.10.2012 року, підлягає стягненню. При цьому визнав встановленим, що відповідач, маючи заборгованість, періодично частково її погашав, зазвичай з перевищенням сум поточних платежів, що свідчить про те, що мало місце переривання строку позовної давності відповідно до правил ст. 264 ЦК України, тому підстав вважати пропущеним строк позовної давності та можливості застосування наслідків спливу позовної давності немає.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_6 проживає в квартирі АДРЕСА_1 і є споживачем комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються ОП «Кримтеплокомуненерго». Позивач в установленому законом порядку надавав послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 забезпечуючи ОСОБА_6 можливість користування цими послугами.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивач звернуся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги за період з 01 січня 1997 року по 01.10.2012 року.

Зі змісту довідки про розрахунок за послуги з теплопостачання, наданої позивачем вбачається, що відповідач за період з 01.01.1997 року по вересень 2003 року не здійснював платежів за надані позивачем послуги з теплопостачання. (а.с. 7-8)

Згідно квитанцій від 22.10.2003 року, наданих відповідачем, останній сплатив нараховану позивачем оплату за вересень 2003 року в сумі 90 грн. 51 коп. та за жовтень 2003 року в сумі 90 грн. 51 коп. (а.с. 32-33). В подальшому відповідач також здійснював оплату за надані відповідачем послуги з теплопостачання, зазначаючи конкретний місяць платежу, що підтверджується копіями квитанцій, які знаходяться в матеріалах справи. (а.с. 34-102)

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і фактично не дав їм належної правової оцінки, хоча вони мають суттєве значення для вирішення даного спору.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року) перебіг позовної давності переривається вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею боргу.

Аналогічні правила містяться також у ч. 1 ст. 264 ЦК України, яка діяла на момент вирішення спірних правовідносин.

З огляду на наведене та встановивши, що відповідач у жовтні 2003 року у платіжному документі зазначив чітко призначення платежу за послуги теплопостачання за вересень 2003 року та за жовтень 2003 року, колегія суддів вважає, що зазначені обставини можуть свідчить про невизнання відповідачем заборгованості за період з січня 1997 року по вересень 2003 року, а тому їх не можна вважати вчиненням відповідачем дії, що свідчить про визнання ним свого боргу за період з 01 січня 1997 року по 01.09.2003 року.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що мало місце переривання строку позовної давності.

Як убачається з матеріалів справи, заборгованість за надані позивачем послуги з теплопостачання в розмірі 2873 грн. 43 коп. виникла у відповідача за період з 01.01.1997 року по 01.09.2003 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не застосовані ст.ст. 257, 258, 260, 267 ЦК України в повній мірі.

Відповідач під час розгляду справи посилався на те, що позивачем пропущено строк позовної давності і просив суд його застосувати у відповідності з ч. 3 ст. 267 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи те, що заборгованість, яку просить стягнути позивач фактично утворилась за період з 01.01.1997 року по вересень 2003 року, а з позовом позивач звернувся лише в січні 2013 року, пропустивши встановлений законом строк позовної давності, поважних причин пропуску строку суду не зазначив, не звертався з заявою про поновлення пропущеного строку позовної давності, колегія суддів вважає, що це є підставою для відмови у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності без поважних причин.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції вищезазначеного не врахував та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому воно на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову за пропуском строку позовної давності без поважних причин.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 травня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості з оплати послуг - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Горбань В.В. Адаменко О.Г. Макарчук Л.В.