Рішення № 32270217, 27.06.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/3899/13 Головуючий 1-ї інстанції - Овдієнко В.В.

Справа № 2014/2-1346/11 Доповідач - Довгаль А.П.

Категорія: відшкодування шкоди

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Довгаль А.П.

суддів - Коваленко І.П., Коровін С.Г.

при секретарях - Рудь А.С., Москаленко Е.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, діючий також в інтересах ОСОБА_3, на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 30 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди; за позовною заявою ОСОБА_3 в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_2, до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди; за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, який у подальшому неодноразово змінювала та уточнювала, і в кінцевому варіанті позовної заяви просила: стягнути з ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду в сумі 7533,00грн., а також судові витрати пов'язані з наданням їй правової допомоги в розмірі 7742,40грн. та по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Заявлені вимоги позивач ОСОБА_2 мотивує тим, що 15 березня 2011 року в житловому будинку АДРЕСА_1, внаслідок поломки крана гарячої води у квартирі НОМЕР_2, що належить відповідачу ОСОБА_1, сталося залиття гарячою водою квартири НОМЕР_1, співвласниками якої є: вона - ОСОБА_2, якій належить 1/2 частини цієї квартири, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким належать по 1/4 частині квартири кожному. Внаслідок залиття всім співвласникам квартири завдана матеріальна шкода. Комісією у складі ОСОБА_2, сусідів - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та голови об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Оксамит» Ворони Л.С. було складено два акти, а саме про залиття квартири НОМЕР_1, в яких вказані перелік та обсяги пошкодженого майна. 21.03.2011року позивач отримала від відповідача листа, в якому ОСОБА_1 визнавала факт спричинення шкоди і пропонувала звернутися до суб'єкта оціночної діяльності або до будівельної фірми для визначення реальної вартості пошкодженого майна, тобто для встановлення розміру завданої матеріальної шкоди. 26.03.2011року відповідач у добровільному порядку відшкодувала ОСОБА_2 частину матеріальної шкоди в сумі 3000,00грн. та моральну шкоду у розмірі 2000,00грн., а усього на загальну суму 5000,00грн., на підтвердження була написана розписка. Як було запропоновано відповідачем, ОСОБА_2 звернулася 14.04.2011року до ТОВ «Єдність», яке має відповідну ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури, та уклала з цим товариством договір №33 «Про розрахунок усунення пошкоджень, спричинених затопленням гарячою водою квартири НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1». ТОВ «Єдність» зроблено локальний кошторис, згідно з яким вартість робіт з усунення пошкоджень, завданих залиттям квартири, складає суму 7314,80грн., а вартість матеріалів для усунення цих пошкоджень становить 10501,80грн., а разом на суму - 17816,60грн. За проведення вказаного дослідження нею було сплачено 300,00грн. Однак, відповідач не погодилася з цим розміром шкоди та відмовилася сплатити різницю між вже сплаченою сумою матеріальної шкоди. Ця обставина змусила ОСОБА_2 звернутися з позовом до суду за примусовим стягненням.

У березні 2013 року треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, а саме ОСОБА_3, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2, та ОСОБА_4 звернулися з позовними заявами до ОСОБА_1 про відшкодування завданої їм, як співвласникам квартири НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1, матеріальної шкоди. У своїх позовних заявах вони просили стягнути з ОСОБА_1 з тих же самим підстав на користь кожного з них по 2192,50грн., що складає по 1/4ч. від загального розміру матеріальної шкоди, завданої співвласникам квартири.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_3, а також як представник за довіреності третьої особи ОСОБА_4, та її представник ОСОБА_9 заявлені вимоги підтримали і просили їх задовольнити з підстав, визначених у позовних заявах.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_10 позов не визнали, мотивуючи відсутністю вини відповідача у залитті квартири позивачів, а також зазначали, що незважаючи на відсутність вини ОСОБА_1, остання відшкодувала в повному обсязі позивачу ОСОБА_2 завдану матеріальну і моральну шкоду, сплативши їй 5000,00грн. в добровільному порядку, на підтвердження чого ОСОБА_2 була написана розписка, де вона вказала про відсутність з її боку будь-яких претензій матеріального та морального характеру.

Третя особа ОСОБА_5 до суду не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, подав заяву про розгляд справи за його відсутністю та про підтримку позовної заяви своєї дружини ОСОБА_2

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 30 квітня 2013 року у задоволені позовів ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2, відмовлено. Позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду 2192,50грн. і судовий збір в розмірі 229,40грн.

Не погодившись з цим рішенням суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2, діючи також в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 як його законний представник, подали апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 як його законний представник, просить рішення суду першої інстанції змінити, а саме скасувати у частині відмови у задоволення її позовних вимог та вимог ОСОБА_3, якого вона представляє як мати неповнолітньої дитини, та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення їх вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на неналежну оцінку наданим доказам.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також просить рішення суду першої інстанції змінити, а саме в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, які суд вважав встановленими.

Інші сторони рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржують.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право за судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

А за змістом зазначених норм, саме власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із змісту законодавства.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте вищевказаним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не повністю.

Судовим розглядом встановлено, що трикімнатна квартира НОМЕР_1, що розташована у будинку АДРЕСА_1 належить на праві власності: 1/2 частина - позивачу ОСОБА_2; 1/4 частина - її сину ОСОБА_3; 1/4 частина - її батьку ОСОБА_4 (а.с. 10-11).

У вищевказаній квартири проживають і зареєстровані: позивач ОСОБА_2, її чоловік - ОСОБА_5 та їхній син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, (який є неповнолітнім).

Відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить кв.НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1

15 березня 2011 року сталося залиття квартири НОМЕР_1 гарячою водою внаслідок поломки крана гарячої води у ванній кімнаті квартири НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1, яка розташована поверхом вище.

Згідно акту, складеного 15.03.2011року комісією за участю голови об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Оксамит» (надалі - ОСББ «Оксамит») Ворони Л.С., сусідів ОСОБА_6, ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_2, в квартирі НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1, рівень гарячої води на підлозі досягав 5см. На кухні: весь кухонний гарнітур залито гарячою водою і подальша його експлуатація неможлива, оскільки його повністю деформовано. Залита вся стеля - несущі дерев'яні бруски під пластиковими панелями. У дитячий кімнаті: стеля із гіпсокартону залита водою площею 1,5кв.м, пішла деформація, у зв'язку з чим підлягає заміні, інша частина у малярних роботах. На стіні набрякли шпалери площею 1,кв.м. Нижня частина шафи-купе розбухла розміром 110 х 55 х 12см. Туалет: плитка на стінах і на підлозі замокла, відійшла, стики між плиткою стали рудого кольору, площа 92кв.м. Ванна: плитка на стінах і на підлозі замокла, стики стали рудого кольору, загальна площа 12,6кв.м; Зал: на стелі залиті шпалери, відійшли від стелі розміром 230 х 90см, на стінах замокли шпалери розміром 240 х 110см. Журнальний стіл залито гарячою водою розміром 90 х 50см, його деформовано; Коридор: стеля залита гарячою водою, шпалери стали рудого кольору і відстали від стіни площею 310 х 108см. На підлозі піднявся лінолеум, на стиках виступає вода, під лінолеумом деформовано ДВП розміром 310 х 108см. В іншій стороні коридору піднявся лінолеум і деформовано ДВП площею 5кв.м ( а.с.15).

Факт залиття вищеназваної квартири також підтверджується актом від 16 березня 2011року, тобто складений на слідуючий день після заливу, головою ОСББ «Оксамит» Ворони Л.С. та за участю сусідів, які проживають в кв.НОМЕР_3, НОМЕР_4 будинку, відповідно ОСОБА_7 та ОСОБА_6, в якому також визначені ті ж самі об'єкти залиття кв.НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1. В цьому акті, окрім того, вказано, що на час огляду квартири знаходиться в ній неможливо (а.с.14).

За положеннями ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, установлених ч.2 цієї статті.

Таким чином, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією і негативними наслідками.

Відповідач ОСОБА_1 з початку визнавала свою вину у залитті квартири НОМЕР_1, про що свідчить написаний нею лист від 21.03.2011року на ім'я ОСОБА_2, в якому вона приносила вибачення останній за неподобства пов'язані із залиттям та для вирішення ситуації мирним шляхом запропонувала сумісно звернутися до об'єкту оціночної діяльності або до будівельної фірми для визначення реальної вартості спричиненої матеріальної шкоди (а.с.16).

Фактом визнання своєї вини у залитті квартири НОМЕР_1 відповідачем також служить розписка, яку написано 26.03.2011року потерпілою ОСОБА_2 про сплату їй ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 5000,00грн. в якості компенсації матеріальної та моральної шкоди. Те, що в цій розписці зазначено, що на той момент ОСОБА_2 не має претензій матеріального і морального характеру не є перешкодою для подальшого звернення до спеціальних установ за визначенням реальних збитків від залиття квартири (а.с17).

Як свідчать матеріали справи, вже 14 квітня 2011 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Єдність» Договір №33 про розрахунок пошкоджень, викликаних залиттям гарячою водою (а.с.23-25), а після отримання висновку та небажання ОСОБА_1 провести доплату матеріальної шкоди, яка спричинена з її вини, позивач ОСОБА_2 вже 20.05.2011року звернулася з цим позовом до суду, тобто через сплином незначного часу - 2місяця 5днів.

Оскільки квартира НОМЕР_1 була залита з вини відповідача, а саме внаслідок неналежного утримання в сантехнічному стані крану гарячої води у ванній кімнаті, тому ОСОБА_1 повинна відшкодовувати завдану матеріальну шкоду та понесені, у зв'язку з цим, додатковими витратами позивача ОСОБА_2

При розгляді справи відповідач ОСОБА_1 не погодилася з висновком про розмір матеріальної шкоди, який зроблено ТОВ «Єдність», а тому за клопотанням ОСОБА_2 у справі було проведено два експертних досліджень Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Так, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №5844 від 19.07.2012року, вірогідний розмір шкоди, заподіяної ОСОБА_2 в результаті залиття її квартири, на момент проведення експертизи, становить - 8 770,00грн. (а.с.126-132). Відповідно до експертного висновку товарознавчих досліджень №10007 від 19.10.2012року, розмір шкоди, спричиненої володільцю представленого на дослідження майна, складає 6148,00грн. (а.с.161- 170).

Посилання відповідача ОСОБА_1 про відсутність її вини у залитті квартири НОМЕР_1, з посиланням на те, що зрив крана гарячої води у її квартири відбувся внаслідок гідроудару, є лише її припущеннями, т.я. з цього приводу будь-яких доказів надано не було. Акт від 15.03.2011року, який було складено слюсарями-сантехніками ОСОБА_13 та ОСОБА_14 при огляді квартири НОМЕР_4 будинку АДРЕСА_1, в якому вказано, що ними при огляді крану гарячої води у ванній кімнаті встановлено, що кран пошкоджено не з причини мешканців квартири, а з причини заводського дефекту, т.я. його зроблено з не якісного матеріалу, не спростовує провину ОСОБА_1 у залитті, оскільки з цього приводу відсутній висновок компетентних установ. Окрім того, відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що даний кран знаходився в експлуатації понад три роки. Отже, в даному випадку підстав вважати, що мав місце заводський брак немає.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 2192,00грн. з відповідача ОСОБА_1 на користь співвідповідача квартири НОМЕР_1 ОСОБА_4, якому належить 1/4ч. цієї квартири (сума матеріальної шкоди від залиття квартири 8 770,00грн. : 4 = 2192,00грн.).

Разом з тим, підстав для відмови у стягненні матеріальної шкоди з відповідача на користь позивача ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, з урахуванням вже сплачених за розпискою 3000,00грн., у суду не малося.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, зокрема, в частині відшкодування матеріальної шкоди пов'язаної з ремонтом квартири від її залиття (8 770,00грн. - 3000,00грн. (раніше сплаченої їй суми) - 2192грн. (які стягнути на користь співвласник ОСОБА_4). = 3 478,00грн.) А також підлягає стягненню на її користь розмір шкоди, що спричиненої залиттям майну - 6148,00грн., понесені судові витрати за проведення двох експертиз на загальну суму 3444,12грн. (2206,80грн. + 1237,32грн.), судовій збір 290грн. та 120,00грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ №4191-VІ від 20.12.2011року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом справ, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат пов'язаних з розглядjм цивільних і адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Згідно з додатком до зазначеної постанови граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Наданий розрахунок вартості правової допомоги, складений адвокатом ОСОБА_9 не відповідає вищеназваним вимогам закону, тому колегія наводить свій розрахунок. Мінімальна заробітна плата становила: на -1.05.2012р. - 1094,00грн., на 01.11.2012р. - 1118,00грн., на 01.12.2012р. - 1134,00грн., на 01.02.2013р.- 1147,00грн., на 01.04.2023р. - 1147грн.

Адвокат ОСОБА_9 приймала участь у судових засіданнях: 10.04.2012 року - 20хвилин, що становить розмір витрат - 145,89грн.; 21.05.2012року - 1годину, що становить розмір витрат - 437,60грн.; 23.05.2012року - 20хвил., що становить розмір витрат 145,89грн.; 19.11.2012року - 1 годину, що становить розмір витрат 447,20грн.; 18.12.2012року - 20 хвилин, що становить розмір витрат 151,20грн.; 18.02.2013року - 1 годину, що становить розмір витрат 458,80грн.; 30.04.2013року - 3год.30хвил., що становить розмір витрат - 1376,40грн. Отже, загальна сума витрат на правову допомогу буде становити - 3386,38грн.

Згідно п.п.3),4)ч.1ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307ч.1п.2), 309ч.1п.п.3),4), 313, 314ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючий також в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 30 квітня 2013 року змінити: у частині відмови в позові ОСОБА_2, діючий також в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_2, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди та в частині відмови в позові ОСОБА_3 в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2, діючий також в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, діючий також в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, матеріальну шкоду на загальну суму - 9626,00грн., за надання юридичної допомоги - 3386,38рн., судові витрати в розмірі 3854,12грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -