Ухвала суду № 32269184, 09.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/397/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Старової Н.Е.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛПО Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року адміністративний позов ТОВ «ЕЛПО Україна» до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, протягом періоду з 03 серпня 2012 року по 09 серпня 2012 року згідно працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЕЛПО Україна» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «НВО «Мета» та ТОВ «ТК «Поділля-інвест» за період з 01 січня 2009 року по 01 липня 2012 року, за результатами якої складений акт від 16 серпня 2012 року № 2506/22-222-36301549.

В акті перевірки перевіряючий встановив порушення ТОВ «ЕЛПО Україна» вимог: п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток на загальну суму 101 294, 00 грн.; пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 і 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 86 133, 00 грн., в т.ч. за листопад 2010 року - 63 726, 00 грн. і за червень 2011 року - 22 407, 00 грн.; п. 1, п. 5 статті 203, п. 1 і 2 статті 215, п. 1 статті 216, статей 228, 626, 629, 650, 655, 658 та 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

31 серпня 2012 року ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на підставі акта від 16 серпня 2012 року № 2506/22-222-36301549 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000932220, яким визначило ТОВ «ЕЛПО Україна» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 125 340, 50 грн., в т.ч. 105 426, 00 грн. - основний платіж, 19 914, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- № 0000942220, яким визначило ТОВ «ЕЛПО Україна» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 102 066, 00 грн., в т.ч. 86 133, 00 грн. - основний платіж, 15933, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У відповідності до п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 статті 138 цього Кодексу - витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно абз. 1 п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Абзацом 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічно відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»/абз. 1 п. 198.6 статті 198 ПК України).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Абзацом 1 пп. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що в 2010 та 2011 роках між ТОВ «ЕЛПО Україна» (Замовник) та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Мета» (Постачальники) були укладені однотипні договори поставки від 01 листопада 2010 року № 01-2/11 та від 15 червня 2011 року за № 15/06, згідно яких Постачальники зобов'язуються поставити та передати у власність Замовника продукцію, визначену у відповідних специфікаціях (турбоповітродувки комплектні, автоматичні вимикачі), а Замовник зобов'язується прийняти поставлену продукцію та оплатити її на умовах даних договорів.

Відповідно до п. 2.4 вказаних Договорів прийом-передача товарів здійснюється на складі вказаному Замовником (адреса складу зазначена в специфікаціях на кожну партію товару).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі (п. 3.1 цих договорів). Датою оплати за товар вважається дата надходження коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 2.5 Договорів).

Факт виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки та оплати вартості товарів) за вказаними Договорами підтверджуються наступними первинними і розрахунковими документами:

- видатковими накладними. Поставка товарів здійснювалася на склад позивача, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 2/1;

- рахунками-фактурами;

- виписками ПАТ «Укрсоцбанк» по особових рахунках позивача. Оплата за поставлені товари здійснювалася ТОВ «ЕЛПО Україна» шляхом перерахування безготівкових коштів зі своїх рахунків № 26009000042527 і № 26009700000095 у відділеннях (філіях) ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023, 322012) на рахунки своїх контрагентів: № 2600926030032 в ПАТ «Укркомунбанк» (МФО 304988) - ТОВ «НВО «Мета», № 26006300005760 в ПАТ «Фінексбанк» (МФО 380311), що не заперечується апелянтом;

- оборотно-сальдовими відомостями позивача по рахунку бухгалтерського обліку 631 за відповідні періоди;

- витягами з електронних реєстрів довіреностей, що видаються ТОВ «ЕЛПО Україна», в т.ч. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

За результатами здійснення поставок товарів контрагентами позивача виписані такі податкові накладні: № 39 від 30 червня 2011 року на суму 66 788, 32 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 131, 39 грн.), № 40 від 30 червня 2011 року на суму 67 653, 26 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 275, 54 грн.), № 101106 від 10 листопада 2010 року на суму 382 357, 61 грн. (в т.ч. ПДВ - 63 726, 27 грн.).

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог норм зазначеного вище законодавства.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції, в подальшому отримані товари були реалізовані позивачем іншим суб'єктам господарської діяльності (Статутному територіально-галузевому об'єднанню «Південна залізниця», Службі матеріально-технічного забезпечення Державного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця», Державному підприємству «Донецька залізниця», ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод, ТОВ «СпецКомплекс») у складі готової (скомплектованої) продукції, що підтверджується додатково наданими позивачем первинними, розрахунковими та іншими документами.

Крім того, на обґрунтування своїх позовних вимог позивачем додатково були надані суду документи, що підтверджують наявність у ТОВ «ЕЛПО Україна» адміністративно-економічної можливості здійснювати господарську діяльність (в тому числі виробництва електричного устаткування та електромонтажних пристроїв, оптова торгівля машинами та устаткуваннями): Статут Товариства, Витяг з Єдиного державного реєстру, накази з питань призначення на посади працівників, фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва за відповідні періоди, інвентарні картки обліку основних засобів, оборотно-сальдові відомості по рахункам бухгалтерського обліку 10 і 11, договори суборенди нерухомого майна (офісного та складського приміщення) з подальшою первинною документацією до них, банківські виписки з рахунків позивача, тощо.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» і ТОВ «НВО «Мета») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в листопада 2010 року та червні 2011 року.

Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за названі завітні (податкові) періоди, відповідають вимогам, встановленим нормами п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і п. 201.1 статті 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» і ТОВ «НВО «Мета» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб. Зокрема, за даними Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців укладення спірних правочинів цілком відповідає видам господарської діяльності, здійснюваним такими підприємствами.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і його контрагентами - ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» і ТОВ «НВО «Мета».

Зокрема, в Акті перевірки від 16.08.2012р. № 2506/22-222-36301549 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам товариства за фактом ухиляння від сплати податків, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 статті 70 цього Кодексу - належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В ході судового розгляду було встановлено, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року у кримінальній справі № 1-555/12, ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 статті 28, ч. 2 статті 205, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 статті 358 КК України на підставі норм ст.ст. 1, 6, 8 Закону України «Про амністію» від 28 липня 2011 року, та закрито порушену кримінальну справу.

В контексті з вищенаведеним, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на матеріали досудового слідства по кримінальній справі № 54-3414, за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 статті 28, ч. 2 статті 205, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 статті 358 КК України, як належні докази нікчемності спірних правочинів позивача з його постачальниками товарів - ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» і ТОВ «НВО «Мета».

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, колегія суддів приходить до висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже, при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Старова Н.Е.