Рішення № 32265746, 02.07.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 901/1205/12

Провадження № 22ц/779/317/2013

Категорія 21

Головуючий у 1 інстанції Круль І.В.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Матківського Р.Й., Ясеновенко Л.Я.

секретаря Драганчук У.М.

з участю ОСОБА_2 та її представника

ОСОБА_3

позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 і ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богородчанського районного суду від 18 грудня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з указаним позовом і зазначав, що з метою забезпечення виконання рішення суду у справі за його позовом до ОСОБА_6 про зобов'язання укласти основний договір купівлі-продажу нежилого приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1, ухвалою Богородчанського районного суду від 15 вересня 2010 року накладено арешт за вказане нежиле приміщення. Скориставшись часовим проміжком до поступлення зазначеної ухвали на виконання ДВС Богородчанського районного управління юстиції 16 вересня 2010 року відповідачі уклали договір дарування згідно якого, ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_5 прийняла в дар нежиле приміщення по АДРЕСА_1. Рішенням Богородчанського районного суду від 22 грудня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 28582 грн. боргу та судові витрати в розмірі 171 грн. Постановою державного виконавця відділу ДВС Богородчанського районного управління юстиції від 17.05.2012 року йому повернуто виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_2 присуджених коштів у зв'язку з відсутністю майна у боржника. Позивач вважав, що уклавши 16.09.2012 року договір дарування ОСОБА_2 порушила його право на забезпечення позову, тому такий договір є нікчемним. Тому просив визнати недійсним договір дарування від 16 вересня 2010 року згідно якого, ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_5 прийняла в дар нежиле приміщення по АДРЕСА_1.

Рішенням Богородчанського районного суду від 18 грудня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування нежилого приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_1 укладеного 16 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і стягнуто з них у солідарному порядку 2107 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального та процесуального права й ухвалив помилкове рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що спірне нежиле приміщення на час його відчуження не перебувало у спорі, так як за позовом ОСОБА_4 порушувались питання про стягнення коштів, заборон відчуження цього приміщення не було та укладаючи договір дарування спірного нежилого приміщення вона діяла в межах чинного законодавства.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.

ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнав, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 та визнаючи недійсним договір дарування нежилого приміщення по АДРЕСА_1 від 16 вересня 2012 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5,суд першої інстанції виходив з того, що зазначене нежиле приміщення перебувало в судовому спорі і з метою ухилення виконання можливого рішення суду на користь позивача, відповідачка вчинила правочин, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та є фіктивним.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно положень ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до ст. ст. 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Судом установлено, що на час укладення 16 вересня 2012 року договору дарування нежилого приміщення по АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зазначене нежиле приміщення перебувало в судовому спорі та на нього 15 вересня 2010 року, в порядку забезпечення позову судом накладено арешт, що підтверджується копією ухвали суду (а.с.9) Про накладення арешту на вказане приміщення було відомо ОСОБА_2 як відповідачці у справі, яка в порушення ч.3ст.27 ЦПК України не добросовісно здійснювала свої процесуальні права і не виконувала процесуальні обов'язки, скрила перед нотаріусом факт судового спору за спірне майно і з метою ухилення виконання можливого рішення суду на користь позивача вчинила правочин, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та є фіктивним.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами у справі і при встановлені вказаних фактів судом не було допущено порушень норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.

Разом з тим стягуючи ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у солідарному порядку 2107 грн. судових витрат, суд не врахував роз'яснень п. 31 постанови Пленум Верховного Суду України, від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", що у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору.

Крім цього, статтею 88 ЦПК визначено правила розподілу судових витрат між сторонами. Зокрема, у частині першій цієї статті передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Стягуючи з відповідачів судові витрати у солідарному порядку суд також не врахував, що вказані витрати стягуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань. За таких обставин, оскаржуване рішення суду слід змінити щодо стягнення судових витрат, а в решті рішення суду залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,309, 313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Богородчанського районного суду від 18 грудня 2012 року в частині стягнення 2170,30 грн. судових витрат змінити та стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 по 53грн. 65 коп. судового збору.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуючий-суддя В.Д. Фединяк

Судді: Р.Й.Матківський

Л.В.Ясеновенко