Ухвала суду № 32264306, 29.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2013 р.

справа № 0870/652/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О.

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції у по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 23.04.2012р. у справі №0870/652/12

за позовом:

Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до:

про:

Спеціалізованої державної податкової інспекції у по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

24.01.2012р. Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» (далі– ПАТ «Запорізький завод феросплавів» ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі – СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про визнання дій протиправними. / а.с. 3-7/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.07.2012р. відкрито провадження в адміністративній справі №0870/652/12 за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що ним було подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість (далі – ПДВ) за листопад 2009р. у якій визначено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку, у розмірі 10547181 грн., ця декларація була прийнята податковим органом 18.12.2009р., також позивачем було подано відповідачу розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з державного бюджету України, 22.12.2009р. копію цієї декларації із заявою про відшкодування податку позивачем було подано до Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, відповідачем було проведено відповідну перевірку з питання достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за листопад 2009р. та складено довідку №37/08-08/00186542 від 12.02.2010р., якою було підтверджено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та зазначено, що остаточний висновок буде надано пізніше за результатами зустрічних перевірок, у подальшому у зв’язку зі зміною законодавства та підтвердженням суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, позивачем було подано заяву про оформлення облігацій внутрішньої державної позики, та на підставі цієї заяви позивачу органами державного казначейства було відшкодовано ПДВ у розмірі 3948469 грн. шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики, та решта суми з загальної задекларованої – 6598712 грн., яка підлягала відшкодуванню по декларації з ПДВ за листопад 2009р. не була відшкодована підприємству ні облігаціями ні грошовими коштами на рахунок у банку, у подальшому 16.11.2011р. позивач звернувся до відповідача з заявою про направлення до органів казначейства висновку про суму бюджетного відшкодування, яка підлягає поверненню на розрахунковий рахунок підприємства у банку за листопад 2009р. або повідомити причин за яких такий висновок не може бути направлений, 22.12.2011р. позивачем було отримано лист відповідача за вих.. №10093/10 від 25.11.2011р. відповідно до якого сума ПДВ по декларації за листопад 2009р. у розмірі 10547181 грн. була відшкодована підприємству на розрахунковий рахунок відповідно до Постанови кабінету Міністрів України №368 від 12.05.2010р. «Про випуск облігацій державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість», а решту нараховано у сплату позитивних нарахувань з ПДВ за січень 2010р. у сумі 3802376 грн. та за лютий 2011р. у сумі 2796336 грн., позивач вважає, що податковий орган протиправно та незаконно зарахував суми ПДВ, які підлягали бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок підприємства у банку по декларації з ПДВ за листопад 2009р. в рахунок погашення позитивних нарахувань з ПДВ по деклараціям за січень 2010р. та лютий 2011р. , оскільки у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати рішення платника податку щодо напрямку бюджетного відшкодування, яке ним обрано, і у даному випадку позивач обрав напрямок бюджетного відшкодування суми ПДВ по декларації за листопад 2009р. – перерахунок на розрахунковий рахунок підприємства у банку, і у подальшому своє рішення не змінював, тому позивач вважає, що такі дії відповідача порушують його права та охоронювані законом інтереси та просив суд визнати протиправними дії відповідача, які виразились у зарахуванні суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації позивача з ПДВ за листопад 2009р. в рахунок погашення податкових зобов’язань з ПДВ по декларації з ПДВ за січень 2010р. у сумі 3802376 грн. та в рахунок погашення податкових зобов’язань з ПДВ по декларації з ПДВ за лютий 2011р. у суму 2796336 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2012р. у справі №0870/652/12 адміністративний позов задоволено (суддя Сіпака А.В.) / а.с. 127-128/.

Відповідач, не погодившись з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2012р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 129-130/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 23.04.2012р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу / а.с. 138-141/, посилаючись на те, що судом першої інстанції було об’єктивно та повно з’ясовано усі обставини справи, надано оцінку усім доказам, які були надані суду сторонами у справі під час її розгляду, та постановлено рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 23.04.2012р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні: представника відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 23.04.2012р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову; представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 23.04.2012р. у даній справі залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. ВАТ «Запорізький завод феросплавів», ідентифікаційний код 00186542, зареєстровано як юридична особа 30.05.1995р. виконавчим комітетом Запорізької міської ради, у подальшому товариство змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» / а.с. 8-16/, позивач у даній справі зареєстрований платником податку на додану вартість та на податковому обліку позивач перебуває в СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі / а.с. 17/ .

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що позивачем 18.12.2009р. було подано відповідачу податкову декларацію з ПДВ за листопад 2009р. у якій визначено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку (рядок 25, 25.1) - 10547181 грн., розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з державного бюджету України у якій платником податку було обрано спосіб бюджетного відшкодування ПДВ за податковою декларацією з ПДВ за листопад 2009р. – перерахування на розрахунковий рахунок платника податку у банку / а.с. 20-25/, а 22.12.2009р. копію цієї декларації із заявою про відшкодування податку позивачем було подано до Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області.

У подальшому, податковим органом – відповідачем у справі, було проведено відповідну перевірку з питання достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку по декларації за листопад 2009р., за результатами якої було складено довідку №37/08-08/00186542 від 12.02.2010р..

Як вбачається з ксерокопії вищезазначеної довідки / а.с. 30-45/ встановлено, що по податковим накладним, які включені до складу податкового кредиту жовтня 2009р. позивачем було сплачено постачальникам товарів (послуг) суму ПДВ у розмірі 10547181 грн., та зазначено, що остаточний висновок щодо підтвердження суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2009р. буде складено за результатами зустрічних перевірок та про те, що сума бюджетного відшкодування позивача за листопад 2009р. може бути змінена за результатами планової документальної перевірки суб’єкта господарювання за вказаний період.

У 2010р. після прийняття Постанови Кабінету Міністрів України №368 від 12.05.2010р. «Про випуск облігацій державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість» позивач звернувся до органів державного казначейства з заявою про оформлення облігацій внутрішньої державної позики, та на підставі цієї заяви позивачу органами державного казначейства було відшкодовано ПДВ у розмірі 3948469 грн. шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики, зазначені обставини підтверджуються поясненнями позивача під час розгляду справи та не заперечувались відповідачем у справі.

З урахуванням вищенаведених обставин решта суми ПДВ у розмірі 6598712 грн., яка підлягала відшкодуванню позивачу по декларації з ПДВ за листопад 2009р. не була відшкодована підприємству ні облігаціями ні грошовими коштами на рахунок підприємства у банку, у зв’язку з чим 16.11.2011р. позивач звернувся до відповідача з заявою про направлення до органів казначейства висновку про суму бюджетного відшкодування, яка підлягає поверненню на розрахунковий рахунок підприємства у банку за листопад 2009р. або повідомити причин за яких висновок не може бути направлений / а.с. 46/.

22.12.2011р. ПАТ «Запорізький завод феросплавів» отримав від відповідача СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі лист вих. №10093/10 від 25.11.2011р., яким податковий орган повідомив платника податків про те, що сума ПДВ, яка підлягала бюджетному відшкодуванню по декларації з ПДВ за листопад 2009р. у розмірі 10547181 грн., була відшкодована підприємству на розрахунковий рахунок відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №368 від 12.05.2010р. «Про випуск облігацій державної позики для відшкодування сум податку на додану вартість» у розмірі 3948469 грн., а решту зараховано у сплату позитивних нарахувань з ПДВ за січень 2010р. у сумі 3802376 грн. та за лютий 2011р. у сумі 2796336 грн. / а.с. 47/.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, з урахуванням дати їх виникнення, врегульовано нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Аналіз положень пп.7.7.3 та пп.7.7.4 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дає можливість зробити висновок про те, що платник податків має право прийняти самостійне рішення щодо напрямку отримання ним суми бюджетного відшкодування з ПДВ одним з наступник способів – перерахування в рахунок майбутніх платежів або на розрахунковий рахунок платника податку в банку, своє волевиявлення з цього питання(рішення) платник податку зазначає в декларації, яка подається ним податковому органу, що свідчить про те, що нормами податкового законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин. У податкового органу було відсутнє право самостійно змінювати рішення платника податку щодо обраного ним способу отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, та змінювати обраний платником податків спосіб отримання бюджетного відшкодування, який передбачено законодавством, на будь-який інший.

Крім цього колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що 19.02.2010р. позивач у даній адміністративній справі звернувся до відповідача з заявою у якій просив погасити задекларовані ним податкові зобов’язання з ПДВ по декларації з ПДВ за січень 2010р. за рахунок суми бюджетного відшкодування, яка ним декларувалась у липні та грудні 2009р., і у цих деклараціях, відповідно до вимог чинного на той час податкового законодавства позивачем приймалось рішення щодо спрямування сум належного до відшкодування у цей період ПДВ в рахунок погашення зобов’язань з цього податку наступних періодів / а.с. 49-68/, тоді як у декларації з ПДВ за листопад 2009р. позивача зазначив спосіб відшкодування належної за цей період суми ПДВ – на розрахунковий рахунок платника у банку / а.с. 20-25/.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини та приймаючи до уваги норми податкового законодавства, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що відповідач у справі, який у спірних правовідносинах у якості суб’єкта владних повноважень, під час прийняття рішення щодо зарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації позивача з ПДВ за листопад 2009р. в рахунок погашення податкових зобов’язань позивача з ПДВ по декларації з ПДВ за січень 2010р. у сумі 3802376 грн. та в рахунок погашення податкових зобов’язань позивача з ПДВ по декларації з ПДВ за лютий 2011р. у суму 2796336 грн. діяв не у межах повноважень та не у спосіб, які визначені чинним законодавством, а тому такі дії відповідача є неправомірними, що свідчить про те, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги є обґрунтованими і судом першої інстанції постановлено у даній справі правильне рішення про задоволення таких позовних вимог.

З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 23.04.2012р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки відповідачем доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, і не можуть бути підставою для скасування постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.04.2012р. у справі №0870/652/12 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 18.06.2013р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко