Рішення № 32263952, 11.06.2013, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1312/1341/12 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин Я.М.

Провадження № 22-ц/783/3323/13 Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.

Категорія: 24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року м. Львів

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Федоришина А.В.

суддів : Берези В.І., Штефаніци Ю.Г.,

при секретарі - Брикайло М.В.,

з участю: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Львівського комунального підприємства «Дім» про зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості, укладення договору, відшкодування моральної шкоди

в с т а н о в и л а :

В березні 2012 року позивачі звернулись до суду з зазначеним позовом, просили зобов'язати відповідача провести перерахунок заборгованості, укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та відшкодування моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково. Зобов'язано ЛКП «Дім» здійснити перерахунок за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 і вважати нарахування за житлово-комунальні послуги за період з 30.09.2005 р. по 19.03.2008 р. в розмірі 1037, 33 грн., зарахувавши зайво сплачені кошти в розмірі 695, 98 грн. в рахунок наступних платежів за утримання будинку та при будинкової території.

Зобов'язано ЛКП «Дім» укласти з ОСОБА_2 Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій, Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, в яких відобразити істотні умови і зазначити тарифи з їх складовими на кожному з послуг.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення оскаржив ОСОБА_2, просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Посилається на те, що між сторонами не існує цивільно-правових відносин, оскільки договір про надання послуг по утриманню житла між ними не укладався, що суперечить вимогам ст.. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Зазначає, що судом не застосовано строк позовної давності, хоч позивачі просили його застосувати, ттак як крім фактичних витрат відповідач нарахував і подвійне теплове навантаження. Крім того вважає, що йому невірно нараховано оплату за послуги з централізованого опалення. Вказує на те, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, однак суд не взяв це до уваги.

Заслухавши доповідь судді,пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, ОСОБА_6 на її заперечення, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на викладені мотиви.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернулись до суду із позовом до відповідача про перерахунок плати за житлово-комунальні послуги, стягнення моральної шкоди та зобов'язання укласти письмовий договір про надання послуг з обслуговування житла.

Встановлено, що Львівська міська рада є власником багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 яка є приватизованою, у ній зареєстровані і проживають ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5. Балансоутримувачем будинку та виконавцем житлово-комунальних послуг є ЛКП «Дім». Заборгованість за комунальні послуги з 30.09.2005 року по 19.03.2008 р.становить 1733,31 грн.

Судом вірно встановлено, що при нарахуванні коштів за утримання житла відповідач повинен був керуватись рішенням виконкому Львівської міської ради № 484 від 06.06.2003 р. «Про плату за користування житлом (квартирну плату) та утримання житла для населення у м. Львові, а не рішенням виконкому Львівської міської ради № 1032 від 30.09.2005 р., яке постановою Львівського апеляційного господарського суду було визнано незаконним.

Задовольняючи позов в частині перерахунку плати за житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції правильно встановив факт переплати позивачем за послуги по утриманню житла та прибудинкової території за період з 30.09.2005 р. по 30.09.3008 р. у сумі 695, 98 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що у позивачів утворилась заборгованість за утримання та обслуговування житла за період з 01.01.2010 р. по 01.08.2012 р. в розмірі 2019, 24 грн. та заборгованість за послуги з центрального опалення у розмірі 2200, 65 грн., тарифи по яких нараховувались у відповідності до рішення виконкому Львівської міської ради № 930 від 02.09.2008 р. (а.с. 151, 152).

Висновок суду в цій частині відповідає вимогам матеріального права, оскільки дане рішення не скасовано, а отже є чинним.

Твердження апелянта про те, що йому безпідставно нарахована заборгованість за послуги з централізованого опалення, оскільки у будинку є тепловий лічильник, а позивачі сплачують послуги за центральне опалення по двоставковому тарифу, є невірним, так як тарифи за послуги з центрального опалення вставлені рішенням виконкому Львівської міської ради № 930 від 02.09.2008 р., яке є чинним, не скасовано і ухвалено відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що оскільки позивачі здійснювали часткову оплату за комунальні послуги, то ними перервано строк позовної давності.

Відповідно до ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відмовляючи в позові в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для відшкодування такої шкоди, так як апелянт не представив ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції докази про заподіяння йому неправомірними діями відповідача, моральної шкоди.

Твердження апелянта про те, що він має право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з бездіяльністю працівників відповідача, внаслідок ненадання житлово-комунальних послуг, а також погроз відповідача про погашення заборгованості, є невірними, так як лана обставина не є підставою для відшкодування такої шкоди.

Частиною першою ст. 19 Закону № 1875- IV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Статті 20, 21 Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг укласти договір на надання житлово-комунальних послуг ( відповідно п. 1 ч. 3 ст. 20, п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону).

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 « Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі - постанова № 529).

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону України № 1875 - IV, постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вимога позивачів про зобов'язання відповідача укласти з ними договір про надання житлово-комунальних послуг не відповідає наведеним вище вимогам, так як запропонований ними варіант договору не відповідає типовому договору.

Посилання апелянта про відсутність боргу за житлово-комунальні послуги на тій підставі, що між сторонами відсутні договірні зобов'язання не відповідає чинному законодавству.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України № 1875 - IY передбачено, що до житлово-комунальних послуг відносяться послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Пунктом першим частини першої статті 20 вказаного Закону передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 10 Закону України № 1875 - IY «Про приватизацію державного житлового фонду» та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Оскільки балансоутримувачем даного будинку і виконавцем послуг є ЛКП «Дім», яке несе витрати з утримання будинку і прибудинкової території, надає послуги його мешканцям (у тому числі і відповідачам), то останні повинні сплачувати свою частку витрат у загальних витратах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Отже, відсутність між сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення позивачів від їх оплати.

За наведених обставин колегія суддів приходить до перекодення, що суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення в частині зобов'язання укласти з відповідачами договори про надання житлово-комунальних послуг, а тому рішення в цій частині слід скасувати у ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові, а в решті рішення залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307, п.2, 3 ч. 1 ст.. 309, ст. 317 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 грудня 2012 року в частині зобов'язання укласти Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та Типовий договір про надання послуг з централізованого опалення між ОСОБА_2 та Львівським комунальним підприємством "Дім" скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: