Рішення № 32262936, 04.07.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2013 р. Справа № 909/549/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГЛЕС-С.І.С." (вул. Валенберга, 12/3, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600; Адреса для листування: пл. Федорова, 4/10, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600; Юридична адреса: с. Буковинка, будинок 233, Мукачівський район, Закарпатська область, 89660)

до відповідача: Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. С.Бандери, 10А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76014)

про стягнення заборгованості за договором підряду б/н та б/д в сумі 20 654, 91 гривень, з яких 20 128, 80 гривень - основна заборгованість та 526, 11 гривень - 3 % річних.

За участю представників сторін:

Від позивача: представники не з'явились.

Від відповідача: Яремин І.І. - спеціаліст з юридичних питань (посвідчення № 7 від 09.09.2009 року, довіреність № 02-5/1150 від 15.04.2013 року).

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕГЛЕС-С.І.С." (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (надалі відповідач) про стягнення заборгованості за договором підряду б/н та б/д в сумі 20 654, 91 гривень, з яких 20 128, 80 гривень - основна заборгованість та 526, 11 гривень - 3 % річних. А також, позивач просив суд застосувати до відповідача запобіжні заходи шляхом накладення арешту на банківські рахунки на суму позову.

Крім того, позивач просив суд також покласти на відповідача судові витрати у справі у вигляді судового збору.

Ухвалою суду від 08.05.2013 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 23.05.2013 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2013 року розгляд справи відкладався на 04.07.2013 року, у зв'язку із неподанням витребуваних судом доказів.

Позивач в судові засідання жодного разу на вимогу суду не з'явився, проте позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та клопотанні (Вх. № 8770/13 від 24.05.2013 року) у якому просив суд позов задовольнити.

В позовній заяві позивач просив суд , у відповідності до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки на суму позову.

Зазначена заява обґрунтована тим, що у зв'язку з ігноруванням усних та письмових вимог по виконанню зобов'язання, у позивача є всі підстави вважати, що відповідач і надалі порушуватиме права позивача та ухилятиметься від його виконання, що в подальшому могло б ускладнити або навіть унеможливити повне та своєчасне виконання рішення суду.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши позовні матеріали в цілому суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь - якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, відповідно до абзацу 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову є безпідставною та необґрунтованою і не підлягає до задоволення, так як особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, а саме не зазначено номери рахунків і найменування установ банків, де розміщено кошти. Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідач в судовому засіданні визнав позов, що підтверджується заявою (Вх. № 11242/13 від 04.07.2013 року) про визнання позову, згідно якої управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради визнає заявлені позовні вимоги, оскільки між позивачем та відповідачем дійсно виникли господарські зобов'язання, відповідно до яких позивач виконав підрядні роботи (поточний ремонт системи опалення) в ЗОШ № 21. У зв'язку із наведеним, управління освіти і науки визнає позов у повному обсязі.

Оскільки позивач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду позивача або його представника, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Управлінням освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (надалі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реглес-С.І.С." (надалі підрядник) укладено договір підряду б/н та б/д, згідно розділу першого якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов договору роботи по поточному ремонту системи опалення ЗОШ № 21 за адресою м. Івано-Франківськ вул. Сахарова, 36а.

Згідно п. 3.1. договору вартість робіт по поточному ремонту системи опалення ЗОШ № 21 за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова, 36а визначається згідно з договірною ціною та складає 20 128, 80 гривень, включаючи вартість матеріалів підрядника, в т.ч. ПДВ - 20 % складає 3 354, 80 гривень.

У відповідності до п. 4.1. договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником на підставі оформлення акту КБ-2В і довідки форми № КБ-3.

Згідно п. 4.2. розрахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення.

У п. 6.1. договору сторони погодили, що здача - приймання виконаних робіт по обслуговуванню здійснюється згідно підписаного сторонами акту приймання виконаних робіт.

На виконання умов договору позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме надав послуги по поточному ремонту системи опалення ЗОШ № 21 за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова, 36а, що підтверджується підписаним у 2011 році Актом прийняття виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2В) на суму 20 128, 80 гривень та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за 2011 рік (ф.КБ-3).

Однак, всупереч вимогам вищенаведеного договору, відповідач борг не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем на суму 20 128, 80 гривень.

Згідно положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з вимогою оплати заборгованість в сумі 20 128, 80 гривень, що виникла по Акту виконаних робіт по поточному ремонту системи опалення ЗОШ № 21. Факт отримання вимоги підтверджується підписом уповноваженої особи про отримання 21.05.2012 року. Однак, відповіді на претензію не надійшло, а борг не погашено.

З огляду на те, що відповідач належним чином не виконав своє грошове зобов'язання щодо оплати існуючої заборгованості, згідно приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 526, 11 гривень за період з 29.05.2012 року по 15.04.2013 року.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема із договорів.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України - якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Управлінням освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реглес-С.І.С." укладено договір підряду б/н та б/д, згідно розділу першого якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати відповідно до умов договору роботи по поточному ремонту системи опалення ЗОШ № 21 за адресою м. Івано-Франківськ вул. Сахарова, 36а.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив, що позивач свої зобов'язання виконав належним чином, а саме надав послуги по поточному ремонту системи опалення ЗОШ № 21 за адресою м. Івано-Франківськ вул. Сахарова, 36а, що підтверджується Актом форми КБ-2в приймання виконаних будівельних робіт за 2011 рік, на якому видно відтиски круглих печаток Товариства з обмеженою відповідальністю "Реглес-С.І.С." та Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. А також, Довідкою форми № КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт за 2011 року з відтисками круглих печаток обох сторін. Копії вказаних документів містяться у матеріалах справи.

В судовому засіданнях відповідач визнав існуючу заборгованість. На час розгляду справи судом борг не погашено.

Таким чином, оскільки факт порушення договірних зобов'язань визнається відповідачем та підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення 20 128, 80 гривень - заборгованості за виконані роботи, згідно договору підряду б/н та б/д є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Що стосується вимоги позивача про стягнення 3 % річних, то суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Господарським судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та встановлено, що позивачем вірно здійснено розрахунки. Так, суд взяв до уваги розрахунок 3% річних, який міститься у позовній заяві, де вказаний період нарахування 3 % річних з 29.05.2012 року по 15.04.2013 року.

Таким чином, згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в сумі 526, 11 гривень нарахованих на суму заборгованості.

Враховуючи вище наведене суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарські витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 625, 629, 837, 846, 854 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-7, 22, 33, 34, 43, 49, 66, 67, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГЛЕС-С.І.С." до Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про стягнення заборгованості за договором підряду б/н та б/д в сумі 20 654, 91 гривень, з яких 20 128, 80 гривень - основна заборгованість та 526, 11 гривень - 3 % річних - задовольнити повністю.

Стягнути з Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул. С.Бандери, 10А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76014, ідентифікаційний код: 02143465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГЛЕС-С.І.С." (вул. Валенберга, 12/3, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600; Адреса для листування: пл. Федорова, 4/10, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600; Юридична адреса: с. Буковинка, будинок 233, Мукачівський район, Закарпатська область, 89660, ідентифікаційний код: 35705749) - 20 654, 91 гривень (двадцять тисяч шістсот п'ятдесят чотири гривні дев'яносто одну копійку) заборгованості за договором підряду б/н та б/д, з яких 20 128, 80 гривень - основний борг та 526, 11 гривень - 3 % річних, а також 1 720, 50 гривень (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) - сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.07.13

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

________ Осудар І. Б. 09.07.13