Рішення № 32262730, 06.07.2013, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.13р. Справа № 904/3804/13

За позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 558 345 грн. 58 коп.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Шиян В.В. - представник, довіреність № 75/28-06 від 01.03.2013 року;

від відповідача: Іванова Т.В. - представник, довіреність № 01-17/320 від 9.05.2013 року.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ (далі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ (далі - Відповідач) про стягнення заборгованість у розмірі 558 345 грн. 58 коп. за Договором № 2438 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення від 06.02.2012 року. Сума позову складається з наступних сум: 548 009 грн. 64 коп. - сума основного боргу, 1 208 грн. 54 коп. - інфляційні витрати, 9 127 грн. 40 коп. - 3% річних. Також позивач просить судові витрати у справі покласти на Відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору № 2438 укладеного між сторонами від 06.02.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2013 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.06.2013 року.

05.06.2013 року до канцелярії господарського суду від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (а. с. 55-56) в якому останній зазначає, що Відповідачем заборгованість за січень 2013 року у розмірі 49 042 грн. 85 коп. та лютий 2013 року у розмірі 45 268 грн. 58 коп. оплачено у повному обсязі, та просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 453 698 грн. 21 коп., інфляційні витрати у розмірі 1 257 грн. 58 коп. та 3% річних у розмірі 9 223 грн. 61 коп.

Ухвалою господарського суду від 05.06.2013 року розгляд справи відкладено на 12.06.2013 року у зв'язку з неявкою представника відповідача у призначене судове засідання.

У судовому засіданні 12.06.2013 року оголошувалась перерва до 03.07.2013 року.

У судовому засіданні 03.07.2013 року представником позивача подано письмові пояснення щодо донарахування за період з 14.04.2010 року по 02.07.2012 року, які обґрунтовані тим, що при обстеженні представника позивача водолічильника Відповідача було виявлено, що звіти лікарні не співпадають з дійсними показаннями лічильника. Тому, у серпні 2012 року проведено донарахування за період з квітня 2010 року по липень 2012 року за показниками приладу обліку в обсязі 70706 м. куб. на суму 402 195 грн. 41 коп. (а. с. 83).

Відповідач у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з позовними вимогами погоджується та суму боргу у розмірі 464 179 грн. 40 коп. визнає у повному обсязі (а.с.164).

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.07.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача відповідача, оцінивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

06.02.2012 року між Комунальним підприємством "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ (далі - Позивач) та Державним закладом "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ (далі - Відповідач) укладено Договір № 2438 про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

Відповідно до п. .1.1 Договору, Водоканал зобов'язався надавати Абоненту послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а Абонент зобов'язувався оплачувати послуги в порядку і на умовах, визначених Договором та діючим законодавством.

25.10.2012 року зазначений договір був переукладений в новій редакції (а. с. 31-37). Також, 26.02.2013 року договір було переукладено в новій редакції на строк до 31.12.2013 року (а.с. 38-42).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач у відповідності з Договором в серпні 2012 року, грудні 2012 року по лютий 2013 року надав послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 548 009 грн. 64 коп.

Відповідно до п. 4.6 Договору, розрахунок по оплаті послуг за розрахунковий місяць повинен бути проведений Абонентом шляхом перерахування грошей на банківський рахунок Водоканалу не пізніше 25 числа поточного місяця.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" також встановлено, що споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідач за надані послуги розрахувався частково, а саме сплатив у повному обсязі заборгованість за січень 2013 року у розмірі 49 042 грн. 85 коп. та лютий 2013 року у розмірі 45 268 грн. 58 коп., що підтверджується наданою позивачем довідкою (а. с. 57), в результаті чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у розмірі 453 698 грн. 21 коп.

Відповідач у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з позовними вимогами погоджується та суму боргу визнає у повному обсязі (а.с.164).

Вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог - а. с. 55-56) підлягають задоволенню у повному обсязі виходячи із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 453 698 грн. 21 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем було нараховано інфляційні витрати за період з 26.08.2012 року по 14.05.2013 року на суму 1 206 грн. 18 коп. та за період з 26.12.2012 року по 14.05.2013 року на суму 51 грн. 40 коп., загальна сума інфляційних витрат становить 1 257 грн. 58 коп., та 3% річних за період з 26.08.2012 року по 14.05.2013 року на суму 8 660 грн. 98 коп. та за період з 26.12.2012 року по 14.05.2013 року на суму 592 грн. 63 коп., загальна сума 3% річних становить 9 223 грн. 61 коп., розрахунки яких перевірено господарським судом.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних витрати на загальну суму 1 257 грн. 58 коп. та 3% річних на загальну суму 9 223 грн. 61 коп. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного закладу "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП "Придніпровська залізниця" (49047, місто Дніпропетровськ, вулиця Кедріна, будинок 55, код ЄДРПОУ 01111836) на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ (49101, місто Дніпропетровськ, вулиця Червона, 21 А, код ЄДРПОУ 03341305, п/р 26009301156601 в філії Акціонерного банку „Південний", МФО 306458) 453 698 грн. 21 коп. - основного боргу, 1 257 грн. 58 коп. - інфляційні витрати, 9 223 грн. 61 коп. - 3% річних, та стягнути 9 283 грн. 59 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.Ю. Первушин Повне рішення складено 08.07.2013 року.