Рішення № 32261413, 05.07.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.< Головуючий суддя / По-батькові >.

суддів: Бреславського О.Г., Перепелюк Л.М.

секретар Скрипник С.В.

за участю представника позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» про визнання наказу про звільнення таким, що виданий без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, зміну формулювання в наказі, проведення перерахунку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 18 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» про визнання наказу про звільнення таким, що виданий без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, зміну формулювання в наказі, проведення перерахунку.

Посилався на те, що з 13.01.2010 року був прийнятий на роботу майстра кованих виробів ВАТ «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755». 09 листопада 2012 року він отримав рекомендований лист, з інформацією про необхідність з'явитися в приміщення ВАТ «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» для отримання трудової книжки, у зв'язку з звільненням його згідно наказу N9 17-К від 02.11.2012р. згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин. Вказане звільнення вважає незаконними та безпідставним.

Вважає, що у відповідності до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні, що ним було зроблено у травні 2012 року. Жодних запитань або пропозицій з боку керівництва АТП йому не надходило. Також, йому не було виплачено компенсацію за відпустку за два останніх роки та інші виплати.

Вказує, що весь час по 31 травня 2012 року він перебував на робочому місці і очікував розгляд його заяви , а саме - наказ про звільнення та проведення всіх

______________

22ц-853/ 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Байцар Л.В.

Категорія 51 доповідач Савчук М.В.

розрахунків. Однак, як потім дізнався, що наказом від 02.11.2012 року його було звільненно за прогули.

Крім того, позивачу не видано трудову книжку, що унеможливлює його працевлаштування та отримання заробітної плати.

Просив суд визнати наказ №17-к від 02.11.2012 р. про звільнення таким, що виданий без законної підстави або з порушенням встановленого порядку; змінити формулювання наказу про звільнення на: «звільнений за власним бажанням, внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору»; зобов'язати керівництво ВАТ «Чернівецьке АТП-17755» провести перерахунок належних йому виплат та здійснити їх.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 18 квітня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» про визнання наказу про звільнення таким, що виданий без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, зміну формулювання в наказі, проведення перерахунку, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати наказ 17-к від 02.11.2012 року про його звільнення таким, що виданий без законної підстави або з порушенням встановленого порядку; змінити формулювання наказу про звільнення на «звільнений за власним бажанням внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору»; стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов'язати керівництво підприємства провести перерахунок належних йому виплат та здійснити їх. Вирішити питання судових витрат.

Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, oj позивач не надав суду доказів про те, що він подав заяву про звільнення з роботи за власним бажанням і відповідно до актів від 04.06.2012 року,05.06.2012 року, 07.06.2012 року ,10.07.2012 року ,25.09.2012 року позивач не знаходився на робочому місці та не виконував свої обов'язки без поважних причин з 02.06.2012 року по 25.09.2012 року і наказом № 17-к від 2.11.2012 року був законно звільнений із займаної посади за прогул без поважних причин, що п.4 ст. 40 КЗпП України з 31 травня 2012 року. При звільненні позивача не було допущено порушень трудового законодавства .

Колегія суддів вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволення позову, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким позов слід задовольнити.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 13.01.2010 року відповідно до наказу №4-к був прийнятий на посаду майстра кованих виробів ВАТ «Чернівецьке автотранспортне підприємство 17755» і працював до 1.06.2012 року.

З 02.06.2012 року позивач був відсутній на робочому місці до 25.09.2012 року без поважних причин. Наказом №17-к від 02.11.2012 року ОСОБА_1 звільнений із займаної посади, про що його повідомлено письмово листом від 05.11.2012 року за №68.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України прогулом вважається відсутність працівника на роботі, в тому числі, більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Як вбачається з наказу про звільнення ОСОБА_1 звільнили за прогул з 31 травня 2012 року.

Із дослідженого під час апеляційного розгляду справи табеля обліку виходу на роботу працівників ВАТ за травень 2012 року вбачається, що ОСОБА_1 31 травня 2012 року працював.

У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, в тому числі: самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки.

Посилання суду першої інстанції в обґрунтування рішення на акти від 04.06.2012 р., 05.06.2012 р., 07.06.2012 р., 10.07.2012 р., 25.09.2012 р. є помилковим, оскільки вказані акти стосуються дій позивача після 31 травня 2012 року.

Оскільки 31 травня 2012 року позивач ОСОБА_1 здійснював свої обов'язки на робочому місці, звільнення його за прогул з 31 травня 2012 року, слід вважати незаконним.

Таким чином, оцінюючи вищенаведені докази по справі у їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що є підстави стверджувати, що ОСОБА_1 звертався із заявою про звільнення за власним бажанням до відповідача.

Той факт, що позивач не надав копію заяви про звільнення за власним бажанням не може бути підтвердженням того, що звільнення за прогул є правомірним.

Колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу позивача про зміну формулювання наказу про звільнення за прогул на звільнення за власним бажанням, внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору», оскільки у відповідності до ч.1 ст. 38 КЗпП України позивач із такою заявою звертався до відповідача і бажав звільнення за власним бажанням з 31 травня 2012 року.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виходячи з обставин справи, колегія суддів вбачає підстави для стягнення з ВАТ «АТП-17755» на користь позивача розрахункові у сумі 806 грн.67 коп., що нараховано станом на 01.06.2012 року та не сплачено позивачу та середньо місячну заробітну плату за час затримки проведення розрахункових у сумі 3575 грн. відповідно до розрахункової відомості за травень 2012 року і заяви представника позивача про стягнення середньої місячної заробітної плати за час затримки проведення розрахункових .

Відповідно до ст. 88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача судові витрати на користь держави у сумі 344 грн.10 коп.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія с уддів,

вирішила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 18 квітня 2013 року скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати незаконним наказ № 17-к від 2 листопада 2012 року ВАТ» Чернівецького автотранспортного підприємства 17755» про звільнення ОСОБА_1.

Змінити формулювання наказу про звільнення ОСОБА_1 з 31 травня 2012 року з звільнення за прогул на звільнення за власним бажанням.

Стягнути з ВАТ» Чернівецького автотранспортного підприємства 17755» ідент.код № 33239363 , р/р 26000000050604,МФО 356613 в АКБ « ТАС-Комерцбанк» на користь ОСОБА_1, 1970 року народження, проживаючого у АДРЕСА_1, ідент.код НОМЕР_1 розрахункові у сумі 806 грн.67 коп. та середнє місячну заробітну плату за час затримки проведення розрахункових у сумі 3575 грн.

Стягнути з ВАТ « Чернівецького автотранспортного підприємства 17755» ідент.код № 33239363 , р/р 26000000050604,МФО 356613 в АКБ « ТАС-Комерцбанк» на користь держави судовий збір у сумі 344 грн.10 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :