Рішення № 32261456, 03.07.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.< Головуючий суддя / По-батькові >.

суддів: Бреславського О.Г., Кулянди М.І.

секретар Скрипник С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

В січні 2013 року ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Посилалось на те, що ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», яке черговими загальними зборами акціонерів ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було прийнято рішення про зміну найменування на ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» застрахувало належний ОСОБА_2 автомобіль «Сузукі», реєстраційний номер НОМЕР_1. 23 лютого 2010 року на мосту Патона в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода з участю вище згаданого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача, з вини якого і сталася ця пригода. ОСОБА_2 звернувся до страховика із заявою про настання ДТП і виплату страхового відшкодування за пошкодження внаслідок цієї пригоди застрахованого транспортного засобу, що відповідно до умов страхового полісу є страховим випадком. На підставі висновку спеціаліста з визначення матеріального збитку, заподіяного пошкодженням застрахованого транспортного засобу та враховуючи умови страхування, страховик визначив розмір страхового відшкодування в сумі 19513 гривень 44 копійки, яке і було виплачено ОСОБА_2

________________

22ц-875 / 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Усатий М.В.

Категорія 30 доповідач Савчук М.В.

Просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 19513 гривень 44 копійки у відшкодування в регресному порядку шкоди, заподіяної пошкодженням застрахованого транспортного засобу. Вирішити питання судових витрат.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2013 року позов ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» 19513 гривень, 44 копійки матеріальної шкоди. Вирішено питання судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд до спірних правовідносин повинен був застосувати норми законодавства, які регулюють перехід до страховика, який виплатив страхове відшкодування, права вимоги страхувальника, яке він має до особи, відповідальної за збитки, тобто право на суброгацію, а не регрес.

В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2013 року залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов про відшкодування шкоди в порядку регресу (на підставі ст. 1191 ЦК України), суд першої інстанції виходив з того, що ДТП визнано позивачем як страховий випадок, страхове відшкодування було виплачено згідно умов договору (полісу), а тому позивач набув права на стягнення шкоди з відповідача в порядку регресу.

Колегія суддів вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна.

Стаття 309 ЦПК України передбачає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, якщо неповно з'ясовано судом обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов на підставі ст. 1191 ЦК України, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким в задоволенні позову слід відмовити.

Судом першої інстанції установлено, що 23 лютого 2010 року на мосту Патона в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода з участю транспортного засобу «Сузукі» під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23 березня 2010 року відповідача визнано винним у вчиненні даного ДТП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

За полісом № 19G-0346464 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВАТ Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» застрахувала належний ОСОБА_2 транспортний засіб «Сузукі Ліана», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до звіту про експертну оцінку розмір завданих застрахованому автомобілю збитків складає 13544 гривні 61 копійка.

Платіжним дорученням страховик сплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 19513 гривень 44 копійки.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За вимогами ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація).

Заявляючи позовні вимоги в порядку регресу, позивач керувався загальними нормами цивільного права. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але не відбувається переходу прав від одного кредитора до іншого. Оскільки право вибору способу відшкодування шкоди - за рахунок безпосереднього заподіювача шкоди, або за рахунок страховика шляхом отримання страхового відшкодування, належить саме потерпілому, а він в даному випадку скористався останнім способом (за рахунок страховика). Таким чином, скориставшись правом на отримання страхової виплати від ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», ОСОБА_2 передав своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди страховику.

Суд першої інстанції не звернув уваги, що в правовідносинах між відповідачем по справі та потерпілою особою по відшкодуванню шкоди змінилася сторона (кредитор) і ці відносини регулюються лише ст. 993 ЦК України (суброгація).

Тому колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції на норми ст. 1191 ЦК України.

Крім того, судом не враховано, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація».

При регресі зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. Ці інститути мають різний режим правового регулювання.

Таким чином, доводи позивача про те, що правовідносини між сторонами у даній справи за своєю суттю є регресною вимогою, є необгрунтованими.

Позивач сам не провів розмежування понять „суброгації" та „регрес", наводячи мотиви та фактичні обставини справи щодо регресного відшкодування шкоди, хоча де-факто виникли відносини щодо відшкодування збитків у порядку суброгації. Про це також свідчать і посилання у позовних матеріалах цієї сторони на норми ст. 27 Закону України „Про страхування" та на ст. 993 ЦК України, які регулюють виключно відносини щодо суброгації.

Оскільки позивачем на підставі ст. 993 ЦК України позов не заявлявся, то в задоволенні позову про відшкодування шкоди в порядку регресу необхідно відмовити.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в задоволенні позову ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, необхідно ввдмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 11 березня 2013 року скасувати.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі центральної філії ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді :