Ухвала суду № 32261410, 03.07.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Савчук М.В.

суддів: Бреславського О.Г., Кулянди М.І.

секретар Хром`янчук І.Ю.

за участю: ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника ПАТ КБ «ПриватБанк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, які діють у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області, Новодністровська державна нотаріальна контора Чернівецької області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2013 року позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, які діють у своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області, Новодністровська державна нотаріальна контора Чернівецької області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CVD0GK00000031 від 13.02.2007 року, яка станом на 07.11.2012 року складає 16377,33 доларів США, що еквівалентно 130854 грн. 87 коп., звернуто стягнення на житловий будинок літ. «А» загальною площею 81,30 кв.м., в тому числі житловою площею 39,50 кв.м., з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1

______________

22ц-793 / 2013 р. Головуючий у 1 інстанції Унгурян С.В.

Категорія 19/27 доповідач Савчук М.В.

АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» від свого імені із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», у тому числі з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, без необхідності отримання для продажу будь-якого іншого окремого уповноваження іпотекодавця, з початковою ціною продажу 12000 доларів США, що згідно курсу встановленого НБУ на день посвідчення договору іпотеки від 13.02.2007 року, що еквівалентно 60600 грн.

Виселено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 з житлового будинку літ. «А» загальною площею 81,30 кв.м., в тому числі житловою площею 39,50 кв.м., який розташований по АДРЕСА_1

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Посилаються на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вважають, що договір іпотеки від 13.02.2007 року укладено без дозволу органу опіки та піклування та без нотаріально посвідченої письмової згоди другого з батьків - відповідачки ОСОБА_3 є нікчемним, оскільки його недійсність встановлена законом ст.ст. 219 ч.1,220,224 ч.1 ЦК України. З цих підстав порушуються законні права та інтереси малолітньої ОСОБА_4, яка на час укладання договору іпотеки користувалась та була зареєстрована у спірному житловому будинку.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, судом першої інстанції було повно і всебічно з'ясовані обставини справи, дана вірна оцінка зібраним по справі доказам та правильно застосовані до даних правовідносин норми матеріального права.

Судом було установлено, що 13.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», пранаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», в особі Керуючого Сокирянським відділенням ЧФ ПриватБанку Закуреної Н.С., та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CVD0GK00000031, згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 13.02.2007 року по 12.02.2027 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 12000 доларів США на житло в кредит, а також 2160 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

У відповідності до вимог п.1.3 Кредитного договору, з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за даним договором, між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 13.02.2007 року укладено договір іпотеки, предметом якого виступило належне ОСОБА_1 на праві власності нерухоме майно - житловий будинок літ. «А» загальною площею 81,30 кв.м., в тому числі житловою площею 39,50 кв.м., з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1

Факт отримання кредитних коштів не оспорюється.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В порушення зазначених вище норм закону та умов п.1.1., п.2.2. п.п.2.2.2. - 2.2.4., п.3.1., п.3.2. Кредитного договору ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим згідно розрахунку станом на 07.11.2012 року у нього існує кредитна заборгованість в розмірі 16377,33 доларів США, що еквівалентно 130854,87 грн., яка складається з наступного: 11527,51 доларів США - заборгованість за кредитом; 2895,41 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 478,10 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 1476,31 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Згідно п.22 договору іпотеки, реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Як вбачається із матералів справи , позивачем обрано спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Пунктом 9 договору іпотеки сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 12000 доларів США, що еквівалентно сумі в 60600 грн., згідно курсу встановленого НБУ на день посвідчення цього договору. Тому, визначаючи початкову ціну продажу предмета іпотеки, суд першої інстанції виходив саме із зазначеної суми.

За таких обставин, позов в частині звернення стягнення, суд першої інстанції задовольнив частково, звернувши стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу позивачем від свого імені із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», у тому числі з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, без необхідності отримання для продажу будь-якого іншого окремого уповноваження іпотекодавця, з початковою ціною продажу 12000 доларів США, що згідно курсу встановленого НБУ на день посвідчення договору іпотеки від 13.02.2007 року, еквівалентно 60600 грн.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

З роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.43 Постанови № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що згідно з частиною 4 статті 9, статті 109 ЖК України, статей 39 - 40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Судом першої інстанції встановлено, що листом від 20.04.2012 року №211-01/15 позивачем 25.05.2012 року було попереджено відповідача ОСОБА_1 рекомендованим листом про виселення. Позивачем вимагалося в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги добровільно звільнити спірний житловий будинок разом із усіма членами сім'ї та іншими мешканцями на підставі ст.40 Закону України «Про іпотеку». Аналогічного змісту попередження позивачем були доведені до відома всім відповідачам 03.12.2012 року рекомендованим листом.

Оскільки відповідачі у визначений строк добровільно не звільнили вказаний житловий будинок, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про виселення відповідачів.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права з посиланням на нікчемність договору іпотеки від 13.02.2007 року відповідно до закону і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно роз'яснень п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Разом з тим, вважаючи договір іпотеки від 13.02.2007 року нікчемним апелянти, будучи відповідачами по справі, будь-яких зустрічних позовних вимог не заявляли.

Посилання апелянтів на ст. 224 та ст. 71 ЦК України є безпідставними, оскільки зазначені норми закону стосуються дій опікуна та піклувальника, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, що потребують опіки та піклування.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Стаття 308 ЦПК України передбачає, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді :

03.07.2013