Постанова № 32261081, 03.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1457/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Яремчук К.О.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальчук О.В.

представників позивача: Мельника В.М., Арустамян А.Е.

представника відповідача (апелянта): Мельниченка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької обласної Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької обласної Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів» (ТОВ «Калинівський ЕЗДМ») звернулось в суд з адміністративним позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (Козятинська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2013 року №0000062200, №0000072200.

23 квітня 2013 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники позивача про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Козятинською ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Калинівський ЕЗДМ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП «Ізіда-ОВ» за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року , за результатами якої складено акт від 26 лютого 2013 року №13/22/05412693.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в періоді, що перевірявся, на суму 100000 грн.; порушення пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування у 4 кварталі 2012 року в сумі 500000 грн.

На підставі акта перевірки, 12 березня 2013 року Козятинською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення №0000062200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 100000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 50000 грн., №0000072200, яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 500000 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з акту перевірки, в ньому не зафіксовано неналежно оформлення податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит, оскільки, всі вони складені відповідно до норм чинного законодавства.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Калинівський ЕЗДМ» та ПП «Ізіда» підтверджуються лише податковими і видатковими накладними.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що ні в матеріалах справи, ні в ході розгляду справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ТОВ «Калинівський ЕЗДМ» не надано жодних розрахункових, платіжних та інших документів у підтвердження проведення розрахунків ТОВ «Калинівський ЕЗДМ» з його контрагентом, що свідчить про відсутність будь-яких змін у фінансовій та господарській діяльності позивача.

Крім того, згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну, затверджено спільним наказом Мінтранспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року №488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 01 січня 1996 року. Відповідно до п. 2 зазначеного наказу ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Отже, товарно-транспортна накладна відноситься лише до основної первинної транспортної документації.

Так, під час проведення перевірки та в ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не надано документи, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, сертифікати якості товару, що в силу п.п. 2.2 і 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 є необхідною умовою для надання їм юридичної сили і доказовості.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сама лише наявність у ТОВ «Калинівський ЕЗДМ» податкової накладної, виписаної від імені його контрагента - ПП «Ізіда» є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що укладений договір між позивачем та його контрагентом суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем надано докази, які підтверджують, що даний договір не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів та приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем вимоги є не обґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької обласної Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року, скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької обласної Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити .

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "08" липня 2013 р. .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.