Ухвала суду № 32261079, 03.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/985/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальчук О.В.

представника позивача: Мостового А.В.

представника відповідача (апелянта): Приліпка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Кам'янець-Подільськавтоагрегат" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2013 року публічне акціонерне товариство «Кам`янець-Подільськавтоагрегат» (ПАТ «Кам`янець-Подільськавтоагрегат») звернулось в суд з адміністративним позовом до Кам`янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (Кам`янець-Подільська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 грудня 2012 року №0009952342.

28 березня 2013 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.

Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що Кам`янець-Подільською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Кам`янець-Подільськавтоагрегат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 27 вересня 2012 року №2171/221/00232130.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем, зокрема п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 337543 грн.

На підставі акта перевірки, 12 жовтня 2012 року Кам`янець-Подільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001812342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 506314,50 грн., з яких за основним платежем - 337543 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 168771,50 грн.

За результатами розгляду скарг позивача податковим органом винесено рішення, яким скасовано податкове повідомлення-рішення Кам`янець-Подільської ОДПІ від 12 жовтня 2012 року №0001812342 в сумі донарахованого грошового зобов'язання з ПДВ 168630 грн. та штрафної (фінансової) санкції в сумі 84315 грн.

За таких обставин, Кам`янець-Подільською ОДПІ 28 грудня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001812342, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 253369,50 грн., з яких за основним платежем - 168913 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 84456,50 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач оскаржив його до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення відповідача прийнято не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт здійснення господарських операцій між ПАТ «Кам`янець-Подільськавтоагрегат» та ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими і видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, що підтверджує факт реальності зміни майнового стану позивача.

Придбаний позивачем у ТОВ «Фірма «Радіус Інвест» був доставлений власним транспортним засобом позивача, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля №871825 від 24.05.2012 року, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САК №781150, наказом №11-к від 19.05.2010 року, розпорядженням №53 від 24.05.2012 року, посвідченням водія ААЩ №189987 від 02.08.1979 року.

Також на підтвердження використання позивачем у своїй господарській діяльності придбаних у ТОВ «Фірма «Радіус Інвест»товарно-матеріальних цінностей в матеріалах справи містяться наступні первинні документи: приходні ордери, витяг з книги складського обліку за 2012 рік, акт відповідності використання придбаних деталей для виготовлення продукції від 31.05.2012 року, лімітно-забірні карти №1,6,7,9-17,18,20,21 за червень 2012 року.

Факт здійснення господарських операцій між ПАТ «Кам`янець-Подільськавтоагрегат» та ПАТ «АвтоКрАЗ» підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими і видатковими накладними, платіжним дорученням про часткову оплату, що підтверджує факт реальності зміни майнового стану позивача.

Стосовно посилань податкового органу про відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах між ПАТ «Кам`янець-Подільськавтоагрегат» та ПАТ «АвтоКрАЗ», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, між ПАТ "АвтоКрАЗ" (Збергіч) та ПАТ "Кам'янець-Подільськавтоагрегат" (Власник) 30.11.2005 року укладено договір відповідального зберігання майна №118, згідно п. 1.1 якого Власник передає, Зберігач приймає на відповідальне зберігання продукцію, вказаного в акті прийому - передачі.

За таких обставин, придбаний позивачем у ПАТ "АвтоКрАЗ" товар був переданий останньому на зберігання, що підтверджується актами прийому-передачі, приходними ордерами та картками складського обліку контрагента, а відтак виключає підстави для оформлення товарно-транспортних накладних оскільки даний товар не переміщувався.

Відповідачем не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварності та/або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджуються реальність господарських операцій, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу щодо збільшення позивачу податку на додану вартість.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем двічі віднесено в липні 2011 року до податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 1197 грн. згідно податкової накладної №34 від 07.07.2011 року, виписаної ВАТ"Херсонський завод карданних валів", ідентифікаційний код 05743013, що підтверджується податковою накладною №34 від 07.07.2011 року на загальну суму 7180,80 грн., в тому числі ПДВ 1196,80 грн., виписаною ВАТ"Херсонський завод карданних валів", реєстром отриманих податкових накладних за липень 2011 року, податковою декларацією з ПДВ за липень 2011 року.

Однак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми штрафних (фінансових) санкцій.

Суд перевіряє обґрунтованість рішення податкового органу, зокрема, й у частині розрахунків, а тому рішення підлягає визнанню протиправним повністю, оскільки суд не може самостійно нараховувати фінансові санкції.

Тобто, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд вважає за необхідне навести мотиви задоволення позову.

Визнання рішення податкового органу недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення, при умові, якщо не закінчилися строки давності встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 08 липня 2013 року .

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.