Постанова № 32261084, 03.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1200/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лабань Г.В.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західшляхбуд-бетон" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання дій протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Західшляхбуд-бетон» (ТОВ «Західшляхбуд-бетон) звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (ДПІ у м. Хмельницькому) про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки позивача, та визнання протиправними та скасування наказу №113 від 16 січня 2013 року та податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2013 року №0000012206/233.

22 квітня 2013 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову про задоволення адміністративного позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання повідомлені завчасно і належним чином, а відтак судом апеляційної інстанції у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України розглянуто справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено те, що ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Західшляхбуд-бетон» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Моноліт-С» за червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 29 січня 2013 року №337/22-6/36537783.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 25 декларації) за червень 2012 року в сумі 23488 грн.

На підставі акта перевірки, 08 лютого 2013 року ДПІ у м. Хмельницькому прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012206/233, яким ТОВ «Західшляхбуд-бетон» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 23488 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 11744 грн.

Не погодившись з таким рішенням позивач оскаржив його до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення відповідача прийнято не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення, а обґрунтування відповідача, наведене в акті перевірки, не відповідає вимогам чинного законодавства. При скасуванні наказу суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при прийнятті оскаржуваного наказу діяв не в межах та спосіб, що передбачені законом та Конституцією України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків нарахованих платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього розділу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у томи числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено з матеріалів справи та судом першої інстанції, 29 травня 2012 року між ТОВ «Моноліт-С» (Постачальник) та ТОВ «Західшляхбуд-бетон» (Покупець) укладено договір поставки №7, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю товар (бетон марки В7,5 - В30), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 6, 7 вказаного договору оплата за продукцію по даному договору здійснюється Покупцем на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника згідно виставленого рахунку, протягом 10 банківських днів від дати одержання рахунку Покупцем. Покупець має право пред'явити Постачальнику претензії по кількості на підставі акту прийому-передачі товару, і по якості на протязі гарантійного терміну, згідно гарантії підприємства-виробника.

Факт здійснення господарських операцій між ТОВ «Західшляхбуд-бетон» та ТОВ «Моноліт-С» підтверджуються лише рахунками, податковими і товарно-транспортними накладними.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься банківська виписка про часткову оплату позивачем коштів за придбаний товар у ТОВ «Моноліт-С», що свідчить про відсутність змін у фінансовій та господарській діяльності позивача, а також в матеріалах справи відсутні акти прийому-передачі товару, що свідчить про не виконання умов договору.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що придбаний товар ТОВ «Західшляхбуд-бетон» не використовувався у господарській діяльності позивача та навіть йому не був доставлений, а зберігався у ТОВ «Моноліт-С».

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що сама лише наявність у ТОВ «Західшляхбуд-бетон» податкової накладної, виписаної від імені його контрагента - ТОВ «Моноліт-С» є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем надано докази, які підтверджують, що даний договір не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів та приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про скасування наказу №113 від 16 січня 2013 року, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При цьому, незгода платника податків із проведенням перевірки повинна реалізовуватись наступним чином - якщо платник податків заперечує наявність підстав для проведення перевірки, такий платник податків може не допустити представників податкового органу до проведення перевірки.

Як встановлено апеляційним судом, позивачем було допущено посадових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки, а відтак доводи позивача щодо неправомірності прийняття наказу та його скасування колегією суддів відхиляються.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем вимоги є не обґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України вказує, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2013 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Західшляхбуд-бетон" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому про визнання дій протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення, - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.