Рішення № 32260882, 04.07.2013, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 1207/3794/12

Провадження № 22ц/782/1286/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013року. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного

суду Луганської області в складі:

головуючого Дронської І.О.

суддів: Карташова О.Ю., Оробцової Р.І.,

при секретарі Арутюнян А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Луганська від 19 лютого 2013року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - орган опіки та піклування Жовтневої районної у м.Луганську ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом в обґрунтування якого посилалась на те, що відповідач є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідач не приймає участі у вихованні та утримання сина, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, на даний час ніде не працює та не бажає влаштовуватися на роботу, чим створює умови які суттєво шкодять інтересам сина. Дитина проживає разом з нею і знаходиться на її утримання. Відповідно до висновку служби у справах дітей Жовтневої районної у м.Луганську ради від 30.03.2012року №25 ОСОБА_1 можливо позбавити батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_3. Просила суд позбавити відповідача батьківських прав по відношенню малолітнього сина ОСОБА_3 та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина у розмірі ? частини від заробітку (доходу) ОСОБА_1, але не менше 30% згідно віку, починаючи з дня подачі заяви і до повноліття сина.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Луганська від 19.02.2013року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі ? частини зі всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від дня подання позову, тобто з 04.05.2012року і до повноліття дитини.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідачем ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині позбавлення його батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, просив змінити рішення у зазначеній частині та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог щодо позбавлення його батьківських прав.

Заслухавши доповідача, думку прокурора в інтересах дитини, який вважав апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції у повній мірі не відповідає.

За результатами розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, який 26.11.2007року було розірвано. Від шлюбу сторони мають сина-ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з позивачем ОСОБА_2 за місцем мешкання останньої та знаходиться на її утриманні. Батько дитини-ОСОБА_1 не приймає ні якої участі у вихованні та утриманні свого сина- малолітнього ОСОБА_3, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, матеріально сина не забезпечує, на даний час ніде не працює і не бажає влаштовуватись на роботу, чим створює умови, які суттєво шкодять інтересам неповнолітнього ОСОБА_3 Комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Жовтневої районної у м.Луганську ради, за результатами розгляду заяви позивача щодо надання висновку про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_1, вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_3

На підставі зазначеного суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача ОСОБА_2, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та вважав за необхідне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітнього сина та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3, адже до нього він дійшов поспішно, без належного дотримання норм матеріального права, без належного з'ясування і урахування фактичних обставин справи, оцінки доводів сторін і наданих ними доказів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на основи своїх вимог або заперечень.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині позбавлення відповідача батьківських прав тим, що ОСОБА_1зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, належних доказів зазначеному позивачем не надано, на що суд першої інстанції не звернув уваги та зазначив, як встановлене те, що відповідач зловживає спиртними напоями та веде аморальний спосіб життя.

Щодо наданої позивачем характеристики, то колегія суддів оцінює її критично, оскільки побутова характеристика видана не за місцем проживання або перебування ОСОБА_1, а міським відділенням міліції, а.с.28.

Крім того, позивач, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 участі у вихованні та утриманні свого сина не приймає, у той самий час зазначає, що заперечує проти спілкування відповідача з сином та дитину для спілкування відповідачу не дає, з питання щодо матеріального забезпечення сина до відповідача навмисно не зверталась і уперше з цього питання звернулась через позов до суду у травні 2012року.

Як вбачається з постанов про відмову у порушення кримінальної справи, конфлікти між сторонами виникали з тих підстав, що ОСОБА_2 заперечувала проти спілкування ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3, а.а.с.33,34,36., що позивачем у судовому засіданні не заперечувалось.

Щодо травмування дитини 13.07.2012року, то як вбачається з довідки медичного закладу, травму ОСОБА_3 отримав при падінні, а.с.25.

Як вбачається з пояснень позивача, дитину було травмовано під час останнього спілкування з відповідачем, який невідкладно викликав швидку допомогу, при цьому доказів наявності вини в діях відповідача щодо отримання травми дитиною, позивачем не надано.

Щодо висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Жовтневої районної у м.Луганську ради, колегія суддів вважає, що висновок останньої носить поверховий характер. Як вбачається зі змісту висновку, членами комісії за підставу для позбавлення ОСОБА_3 прийнято до уваги обставини, викладені у заяві ОСОБА_2 та побутова характеристики, виданої начальником ОМ-3 Жовтневого РО ЛГУ ГУМВД Івановим Д.А. від 27.03.2012року, а.с.6.

При цьому безпосередньо попереднє спілкування з питання позбавлення прав з ОСОБА_1 не відбувалося, відомості щодо характеристики останнього за місцем ( останнім) його проживання, перебування, не збиралися, засідання комісії відбулося без участі ОСОБА_3

Також позивачем не надано доказів того, що відповідач при попередньому спілкуванні з дитиною, забрав ОСОБА_3 з дитячого садочку у стані алкогольного сп'яніння.

Пояснень щодо можливості віддати робітниками дитячого садочку дитину батькові, який знаходиться у стані сп'яніння позивачем не надано. Доказів пред'явлення претензій з цього питання працівникам дитячого садочку позивачем також суду не надано.

Колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи побутової характеристики, ОСОБА_1 характеризується позитивно, а.с.38.

Крім того, Грамотою Митрополита Луганського і Алчевського відповідача ОСОБА_1 нагороджено медаллю, а.с.37, як пояснила позивач ОСОБА_2 - за благодійну допомогу.

Колегія суддів вважає, що з матеріалів справи не вбачається обґрунтування ОСОБА_2 необхідності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав саме в інтересах дитини.

На зазначені обставини суд першої інстанції не звернув уваги та не дав належної оцінки доводам позивача щодо необхідності позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.

Стаття 164 СК України надає вичерпно підстави для позбавлення батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав- це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, а також санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Ухилення від виконання юридичного обов'язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконувати його, але не вчиняє відповідних дій.

Як вбачається з п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №20 від 19.12.2008 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загально визначених норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає недоведеним наявність винної поведінки ОСОБА_1 щодо своєї малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 та свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також недоведеним, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 є необхідною мірою для захисту прав та інтересів дитини - ОСОБА_3.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення по справі;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягає застосуванню

З урахуванням зазначених обставин, переглянувши рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 та вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення вважав встановленими недоведені обставини, що мають значення по справі, що потягло за собою невідповідність висновків суду обставинам справи, а тому, на підставі ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, скасувавши в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Луганська від 19 лютого 2013року змінити, скасувавши в частині позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відмовити за необґрунтованістю.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: