Ухвала суду № 32259463, 09.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/306/13-ц Головуючий у І інстанції Линник В.Я. Провадження № 22-ц/780/2763/13 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р.В.Категорія 26 09.07.2013

УХВАЛА

Іменем України

08 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Березовенко Р.В.,

суддів: Воробйової Н.С., Мережко М.В.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу неукладеним, а договору поруки недійсним, -

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу неукладеним, а договору поруки недійсним, посилаючись на те, що 09.09.2008 року між ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) № 11392582000, відповідно до якого банк надав йому під 13,5% річних кредит у сумі 45 618,89 доларів США на придбання транспортного засобу, що дорівнює 221 301,80 грн., а позивач зобов'язався до 09.09.2015 р. повернути кошти, погашаючи борг щомісячними ануїтетними платежами.

09.09.2008 р. між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» був укладений договір поруки № 141, відповідно до якого поручитель зобов'язався перед кредитором (банком) відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту 09.09.08 № 11392582000, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Договором кредиту передбачено, що договір складається із Правил, Графіку погашення платежу, Графіку платежів, а також Тарифів. Позивач вважає, що оскільки договором передбачено, що сторони досягли згоди за усіма істотними умовами договору, то Правила, Графік погашення кредиту, Графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту мають бути підписані обома сторонами договору, а оскільки ці документи, як складові частини договору, сторонами не підписані, сторони не досягли в належній письмовій формі згоди з умов, зазначених у цих документах, то договір є неукладеним.

Крім того, він є неукладеним, тому що банком були проігноровані вимоги пунктів 3.1. 3.2. 3.3, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених становою Правління Національного банку України віл 10.05.07 № 168, чим були порушені вимоги про істотні умови договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу від 09.09.08 № 11392582000. Вказує, що відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Окрім того, відсутні докази того, що Відповідачем 1 одержано кредит.

Таким чином, оскільки Договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) від 09.09.08 № 11392582000 є неукладеним, то договір поруки від 09.09.08 № 228141 має бути визнаний недійсним.

Також вказує, що він в силу відсутності у нього спеціальних знань у галузі права, дізнався про порушення своїх прав лише в кінці 2012 р., коли звернувся за консультаціями до фахівців у галузі права щодо дійсності його зобов'язань перед позивачем 2. Вважає причину пропуску позовної давності поважною, а тому просив поновити судом строк звернення до суду.

Остаточно просив суд визнати причини пропуску процесуального строку звернення до суду поважними та поновити позивачу процесуальний строк звернення до суду; визнати договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) від 09.09.08 р. № 11392582000 неукладеним; визнати договір поруки від 09.09.08 № 228141 недійсним.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 березня 2013 року поновлено ОСОБА_2 строк звернення з даним позовом до суду та відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Судом першої інстанції встановлено, що між відповідачем ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) від 09.09.2008 р. № 11392582000 (а.с. 9), відповідно до якого банк зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит у сумі 45 618,89 доларів США на придбання транспортного засобу, що дорівнює 221 301,80 грн. під 13,5% річних, а він зобов'язався до 09.09.2015 р. повернути кошти, погашаючи борг щомісячними ануїтетними платежами.

В забезпечення вказаного договору між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» було укладено договір поруки від 09.09.08 № 141 (а.с. 6-7), відповідно до якого поручитель зобов'язався перед кредитором (банком) відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх його зобов'язань, що виникли з Договору про надання споживчого кредиту 09.09.08 № 11392582000.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції на думку колегії суддів повно та всебічно з»ясувавши всі обставини по справі, правильно виходив із зазначених норм закону та встановлених обставин, і дійшов вірного висновку, що договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу (з Правилами) від 09.09.2008 р. № 11392582000 (а.с. 9) не може вважатися нікчемним, оскільки його укладено у письмовій формі, а суду не було надано доказів того, що такий договір визнано судом недійсним з інших підстав. Оскільки суду не було надано доказів того, що кредитний договір є нікчемним чи недійсним, суд правомірно не знайшов підстав для визнання договору поруки недійсним на підставі ч.2 ст. 548 ЦК України.

Суд першої інстанції вірно не погодився із посиланням позивача на те, що наслідком неукладеності кредитного договору є визнання договору поруки недійсним, оскільки таке твердження не ґрунтується на вимогах закону. В разі неукладення договору відсутні зобов'язання між сторонами по основному договору, а отже і відсутній предмет забезпечення за договором поруки.

Крім того, відмовляючи у визнанні кредитного договору неукладеним, суд першої інстанції правильно керувався положеннями п. 8 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», де зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.Однак, вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України.

Отже, враховуючи зазначене суд першої інстанції вірно вважав, що відсутні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо необхідності наявності підпису сторін письмового договору під усіма його умовами, про які домовилися сторони, а не лише в кінці самого договору, ненадання апелянту документів, які б підтверджували факт отримання коштів боржником не спростовують висновки суду, викладені в рішенні, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи, встановленими обставинами по справі та нормами діючого законодавства, а отже розцінюються колегією суддів критично та не можуть бути прийняті до уваги.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивач першочергово оспорює основний кредитний договір та його умови, стороною якого він не був ( так як є лише поручителем), а тому його доводи щодо необхідності ознайомлення саме його у усіма умовами кредитного договору та наявності саме його погодження з ними, також розцінюються колегією суддів кретично, оскільки не грунтуються на нормах закону.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Н.С.Воробйова

М.В.Мережко